Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 26.03.2026 р. № 1784/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК

 

Державна податкова служба України розглянула звернення на отримання індивідуальної податкової консультації щодо податкових наслідків визнання заборгованості безнадійною та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Товариство до початку збройної агресії російської федерації проти України перерахувало попередню оплату за майбутню поставку соняшника постачальнику, який після початку збройної агресії опинився на тимчасово окупованій території.

У зв’язку із зазначеним, Товариство просить роз’яснити:

1.  Чи зобов’язано Товариство зменшити задекларований податковий кредит, сформований на підставі зареєстрованої в ЄРПН податкової накладної постачальника, складеної ним на дату отримання (до 24.02.2022) попередньої оплати, якщо внаслідок агресії російської федерації такий постачальник опинився  на тимчасово окупованій території України?

2. Якщо відповідь на перше питання «так», то у якому звітному податковому періоді, за наявності яких обставин, у який спосіб та на підставі яких саме  норм Кодексу Товариство має зменшити такий задекларований податковий кредит?

3. Якщо відповідь на перше питання «так», то чи має право Товариство списати на витрати звітного періоду суму ПДВ, сплачену постачальнику у складі попередньої оплати за соняшник?

4. Після закінчення строку позовної давності (у 2028 році) сума не стягнутої заборгованості постачальника перед Товариством у розмірі попередньої оплати набуде статусу безповоротної фінансової допомоги. Чи зобов’язане буде Товариство збільшити фінансовий результат податкового (звітного) періоду на суму безповоротної фінансової допомоги на підставі п.п. 140.5.10 п. 140.5 ст. 140 Кодексу, якщо на дату попередньої оплати постачальник мав статус платника єдиного податку 4 групи, а у періоді списання дебіторської заборгованості у зв’язку із закінченням строку позовної давності (у 2028 році) постачальник матиме статус платника податку на прибуток?

5. За допомогою яких електронних сервісів або джерел інформації Товариство має з’ясувати чи є постачальник – боржник платником податку на прибуток підприємств у звітному (податковому) періоді, в якому не стягнута заборгованість перед Товариством набуде статусу безповоротної фінансової допомоги, для цілей дотримання вимог п.п. 140.5.10 п. 140.5 ст. 140 Кодексу. 

Правові наслідки припинення зобов’язання та терміни позовної давності регламентовані Цивільним кодексом України (далі − ЦКУ).

Відповідно до ст. 605 ЦКУ зобов’язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки
(1095 днів) (ст. 257 ЦКУ).

Позовну давність обчислюють за загальними правилами визначення термінів, встановленими статтями 253 – 255 ЦКУ.

Щодо питань 1 – 2.

Згідно з підпунктами «а» і «б» п. 185.1 ст. 185 Кодексу об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 Кодексу.

Правила формування податкових зобов'язань і податкового кредиту з ПДВ та складання податкової накладної / розрахунку коригування до податкової накладної, їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) визначено статтями 187, 192, 198 та 201 Кодексу.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 Кодексу виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку / небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, – дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку – дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої – дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів – дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг – дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон № 996), незалежно від дати накладення електронного підпису.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 Кодексу на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений Кодексом термін.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи;

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Кодексу датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податкові накладні, отримані з ЄРПН, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 198.6 ст. 198 Кодексу).

Пунктом 198.5 ст. 198 Кодексу визначено, що платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ст. 189 Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в ЄРПН в терміни, встановлені Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з ПДВ (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, − у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в неоподатковуваних ПДВ операціях або в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених п. 189.9 ст. 189 Кодексу).

Отже, на дату отримання попередньої оплати постачальник повинен був визначити податкові зобов'язання з ПДВ та скласти і зареєструвати в ЄРПН відповідну податкову накладну, на підставі якої покупець мав право включити суми ПДВ до податкового кредиту. У разі якщо надалі постачання товарів/послуг фактично не відбувається (операція з придбання товарів/послуг відсутня), то покупець на дату списання у обліку дебіторської заборгованості втрачає право на податковий кредит за такою операцією. У випадку, описаному у зверненні, зменшення податкового кредиту здійснюється шляхом нарахування податкових зобов’язань з ПДВ з використанням механізму, визначеного п. 198.5
ст. 198 Кодексу.

Щодо питань 3 – 4.

Ознаки безнадійної заборгованості для цілей застосування положень Кодексу визначено п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.

Так, безнадійною заборгованістю визнається заборгованість, що відповідає одній з ознак встановлених п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, зокрема заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності (п.п. «а» п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Відповідно до п.п. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Кодексу безповоротною фінансовою допомогою з ціллю оподаткування визнається, зокрема:

сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів;

сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності.

Різниці, які виникають при здійсненні фінансових операцій, визначаються згідно з вимогами ст. 140 Кодексу.

Так, п.п. 140.5.10 п. 140.5 ст. 140 Кодексу встановлено, що фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму перерахованої безповоротної фінансової допомоги (безоплатно наданих товарів, робіт, послуг) особам, що не є платниками податку (крім фізичних осіб, які є платниками податку на доходи фізичних осіб), платникам податку, які є пов'язаними особами (у разі якщо отримувачем фінансової допомоги (безоплатно наданих товарів, робіт, послуг) задекларовано від'ємне значення об'єкта оподаткування за податковий (звітний) рік, що передує року, в якому отримано таку безповоротну фінансову допомогу (безоплатно надані товари, роботи, послуги), за умови що така допомога була врахована у складі витрат при визначенні фінансового результату до оподаткування), та платникам податку, які оподатковуються за ставкою 0 відсотків відповідно до пункту 44 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, крім безповоротної фінансової допомоги (безоплатно наданих товарів, робіт, послуг), перерахованої неприбутковим організаціям, внесеним до Реєстру неприбуткових установ та організацій на дату такого перерахування коштів, передачі товарів, робіт, послуг, для яких застосовується положення п.п. 140.5.9 цього пункту.

Отже, у разі якщо заборгованість платника єдиного податку – юридичної особи, яка не є платником податку на прибуток, набуває статусу безнадійної відповідно до п.п. «а» п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, то така заборгованість є безповоротною фінансовою допомогою і при її списанні платник податку на прибуток збільшує фінансовий результат до  оподаткування відповідно до п.п. 140.5.10 п. 140.5 ст. 140 Кодексу.

Діючими положеннями Кодексу не передбачено коригування фінансового результату до оподаткування на суму безповоротної фінансової допомоги, наданої іншому платнику податку на прибуток на загальних підставах, який не є пов’язаною особою, якою задекларовано від’ємне значення об’єкта оподаткування за попередній податковий (звітний) рік. Такі операції відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку.

Водночас зазначаємо, що відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу  об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями Кодексу.

При формуванні резерву сумнівних боргів, а також списанні за його рахунок безнадійної дебіторської заборгованості п. 139.2 ст. 139 Кодексу встановлено податкові різниці для коригування фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до п.п. 139.2.1 п. 139.2 ст. 139 Кодексу фінансовий результат до оподаткування збільшується:

на суму витрат на формування резерву сумнівних боргів або резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів) відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму витрат від списання дебіторської заборгованості понад суму резерву сумнівних боргів або понад резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів).

Згідно з п.п. 139.2.2  п. 139.2 ст. 139 Кодексу фінансовий результат до оподаткування зменшується:

на суму коригування (зменшення) резерву сумнівних боргів або резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів), на яку збільшився фінансовий результат до оподаткування відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму списаної дебіторської заборгованості (у тому числі за рахунок створеного резерву сумнівних боргів або резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів)), що відповідає ознакам, визначеним
п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу.

Отже, фінансовий результат до оподаткування зменшується відповідно до п.п. 139.2.2 п. 139.2 ст. 139 Кодексу на суму списаної дебіторської заборгованості  (у вигляді передоплати) (у тому числі за рахунок створеного резерву сумнівних боргів), яка відповідає ознакам, наведеним у п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, незалежно від того,  створено резерв сумнівних боргів за такою заборгованістю чи ні.

При цьому, при списанні дебіторської заборгованості (у вигляді передоплати), яка відповідає ознакам, встановленим п. п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу за рахунок створеного резерву сумнівних боргів, фінансовий результат до оподаткування згідно з п.п. 139.2.1 п. 139.2 ст. 139 Кодексу підлягає збільшенню на суму витрат понад суму резерву сумнівних боргів.

Списання дебіторської заборгованості здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Водночас зазначаємо, що положеннями Кодексу не передбачено різниць для коригування фінансового результату до оподаткування, що виникають за операціями по списанню сум податку на додану вартість за податковими накладними, за якими втрачено право на податковий кредит.

Такі операції відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку при формуванні фінансового результату до оподаткування та відповідно, об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємств.

Водночас повідомляємо, що регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина друга ст. 6 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Положенням про Міністерство фінансів України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 375, встановлено, що Міністерство фінансів України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері, зокрема, бухгалтерського обліку та аудиту, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері контролю за дотриманням бюджетного законодавства.

Таким чином, питання порядку відображення у бухгалтерському обліку операцій зі списання безнадійної дебіторської заборгованості та сум ПДВ за податковими накладними, за якими втрачено право на податковий кредит, а також питання щодо віднесення таких сум до складу витрат, належить до компетенції Міністерства фінансів України.

Щодо питання 5.

Пунктом 1.4 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2011 за № 1562/20300 (далі – Порядок) визначено, що з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання осіб (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об'єктів оподаткування або об'єктів, які пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Платник податків зобов'язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцями обліку, повідомляти про всі об'єкти оподаткування і об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку.

Відповідно до п. 3.10 Порядку платник податків вважається таким, що перебуває на загальній системі оподаткування, якщо ним не обрано інший спосіб оподаткування відповідно до законодавства з моменту взяття на облік згідно з цим Порядком.

Водночас  повідомляємо, що на вебпорталі ДПС реалізовано можливість доступу до даних Реєстру неприбуткових установ та організацій та Реєстру платників єдиного податку через Електронний кабінет після проходження електронної ідентифікації та авторизації за допомогою КЕП (ЕПЦ) будь-якого надавача електронних послуг.

Cтаном на сьогодні триває тестування розробленого програмного забезпечення щодо формування Реєстру платників податків четвертої групи, завершення якого планується найближчим часом.

Також слід зазначити, що Електронний кабінет забезпечує можливість реалізації платниками податків прав та обов’язків, визначених Кодексом та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, та нормативно-правовими актами, прийнятими на підставі та на виконання Кодексу та інших законів, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Перелік основних сервісів та функціональних можливостей Електронного кабінету платника податків чітко регламентовано п. 42 ¹.2 ст. 42 ¹ Кодексу, зокрема визначено, що Електронний кабінет забезпечує можливість отримання платником податків податкової інформації про інших платників податків за попередньо наданою згодою таких осіб, а також одержання такої інформації у вигляді документа за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує фінансову політику, в електронному вигляді з накладенням печатки контролюючого органу.

Для надання податкової інформації іншим платникам податків (контрагентам) платник податків через Електронний кабінет може надати контролюючому органу згоду на розкриття іншому платнику податків податкової інформації про нього у самостійно визначеному обсязі, шляхом вибору інформації, яка може бути надана платнику податків (режим «Згода на передачу інформації контрагенту» меню «Згоди на передачу інформації»).

Платник податків (контрагент) може переглянути інформацію про інших платників податків за попередньо наданою згодою таких осіб у приватній частині Електронного кабінету (меню «Інформація про бізнес-партнера») вказавши податковий номер платника, який надав згоду на отримання інформації та сформувати витяг (інформація формується у режимі реального часу) за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 14.07.2017 № 637
«Про затвердження Порядку функціонування Електронного кабінету», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 01.08.2017 за № 942/30810 (зі змінами).

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).