Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 27.03.2026 р. № 1802/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК

Державна податкова служба України розглянула звернення ТОВ «» (далі – ТОВ) щодо коригування фінансового результату до оподаткування на суму штрафу, пені, інфляційних нарахувань та 3% річних та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

ТОВ було укладено договір на поставку товарів неприбутковій організації що утримується за рахунок бюджетного фінансування.

Умови укладеного договору передбачають у разі певних порушень застосування до ТОВ наступних санкційних нарахувань – штрафу, пені, інфляційних нарахувань, 3 % річних.

З метою уникнення неправильного тлумачення норм п.п. 140.5.11 п. 140.5 ст. 140 Кодексу що безпосередньо впливає на визначення об’єкта оподаткування ТОВ просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань:

1. На суму яких санкційних нарахувань, а саме: штрафу, пені, інфляційних нарахувань та 3% річних необхідно збільшити об’єкт оподаткування  податком на прибуток для відображення нарахованої суми у рядку 3.1.11 додатку PI декларації з прибутку?

2. У разі необхідності подання уточнюючого розрахунку з податку на прибуток підприємств за попередні податкові періоди чи потрібно заповнювати додатки БД та ПП які є додатками до нині діючої форми декларації з податку на прибуток підприємств?

 

Щодо питання 1

Відповідно до частини першої та другої ст. 509 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Пунктом 1 частини другої ст. 11 ЦКУ встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої ст. 546 ЦКУ виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Згідно частини першої та другої та третьої ст. 549 ЦКУ неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов’язання (частина перша ст. 550 ЦКУ).

Відповідно до частини першої та другої ст. 551 ЦКУ предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦКУ порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п. 3 частини першої ст. 611 ЦКУ у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша ст. 612 ЦКУ).

Згідно частини першої ст. 625 ЦКУ боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга ст. 625 ЦКУ).

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями Кодексу.

Згідно п.п. 140.5.11 п. 140.5 ст.140 Кодексу фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується, зокрема, на суму витрат від визнаних штрафів, пені, неустойок, відшкодування збитків, компенсації неодержаного доходу (упущеної вигоди), нарахованих відповідно до цивільного законодавства та цивільно-правових договорів, у тому числі у сфері зовнішньоекономічної діяльності, на користь осіб, які не є платниками податку (крім фізичних осіб, які є платниками податку на доходи фізичних осіб), та на користь платників податку, які оподатковуються за ставкою 0 відсотків відповідно до п. 44 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» цього Кодексу, а також на суму штрафів, пені, нарахованих контролюючими органами та іншими органами державної влади за порушення вимог законодавства.

Отже, витрати у вигляді неустойок (штрафів, пені), інфляційних сум та 3 % річних за порушення виконання зобов’язання за цивільно-правовим договором, збільшують фінансовий результат до оподаткування, якщо такі кошти нараховані на користь осіб, які не є платниками податку (крім фізичних осіб, які є платниками податку на доходи фізичних осіб), та на користь платників податку, які оподатковуються за ставкою 0 відсотків відповідно до п. 44 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» цього Кодексу. Таке збільшення фінансового результату до оподаткування відображається у рядку 3.1.11 Додатка РІ до рядка 03 РІ Податкової декларації з податку на прибуток підприємств, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 № 897 (зі змінами) (далі –   Декларація).

Щодо питання 2

Додаток БД до Декларації заповнюється платниками податку на прибуток підприємств, які безоплатно надали допомогу у вигляді коштів, товарів, виконаних робіт, наданих послуг неприбутковим організаціям, внесеним до Реєстру неприбуткових установ та організацій, із систематизацією таких операцій відповідно до впливу на об’єкт оподаткування.

  У додатку ПП відображається інформація про суму податку, не сплаченого суб’єктом господарювання у зв’язку з отриманням податкових пільг.

  Таким чином, суми штрафу, пені, інфляційних нарахувань, які застосовуються за цивільно-правовими угодами внаслідок порушення умов договору на поставку товарів відображаються у рядку 3.1.11 додатка РІ до рядка 03 РІ Декларації у звітному (податковому) періоді та не відображаються у додатках БД та ПП Декларації. 

  Внесення змін до податкової звітності у разі самостійного виправлення помилок, що містяться у раніше поданій ним податковій звітності, платником податку здійснюється відповідно до норм ст. 50 Кодексу.

  Пунктом 50.1 ст. 50 Кодексу встановлено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених статтею 50 Кодексу), він зобов’язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

  Додатково зазначаємо, що у разі подання уточнюючого розрахунку, в якому виправляються помилки у рядках Декларації, до яких повинні додаватися додатки, до такого уточнюючого розрахунку повинні бути додані відповідні додатки з відміткою «уточнюючий», у яких відображається інформація щодо уточнених показників.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).