Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 01.04.2026 р. № 1911/ІПК/99-00-21-03-02 ІПК

 

Державна податкова служба України розглянула звернення Товариства щодо оподаткування ПДВ операцій з надання послуг з міжнародного перевезення експрес-відправлень (далі – вантажі), та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Товариство є міжнародним експрес-перевізником, перевезення здійснюється за міжнародним перевізним документом. З метою доставки вантажів Товариство залучає сторонніх перевізників, які здійснюють частину перевезення на митній території України без перетину кордону.

Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1) чи оподатковуються за нульовою ставкою ПДВ операції з надання послуг з міжнародного перевезення вантажів, якщо до перевезення залучаються сторонні перевізники, які оформлюють свою частину перевезення окремим товарно-транспортним документом (міжнародною автомобільною накладною, авіаційною вантажною накладною);

2) чи оподатковуються за нульовою ставкою ПДВ операції з надання послуг з міжнародного перевезення вантажів, якщо до перевезення залучаються сторонні перевізники, які оформлюють свою частину перевезення  на території України окремою товарно-транспортною накладною;

3) чи оподатковуються за нульовою ставкою ПДВ операції з надання послуг з міжнародного перевезення вантажів, якщо весь маршрут перевезення (у тому числі територією України) підтверджений одним міжнародним транспортним документом і не підлягає поділу на відрізки, при цьому Товариство отримує податковий кредит при отриманні послуг від перевізника-резидента, який здійснює перевезення на ділянці маршруту на митній території України (Товариство окремо таку послугу замовнику не виставляє);

4-5) чи може міжнародний транспортний документ, що супроводжує вантаж по усьому шляху його переміщення від відправника до одержувача, бути підставою для застосування нульової ставки ПДВ, якщо до перевезення було залучено декілька перевізників, у тому числі резидент України, який здійснював перевезення виключно митною територією України;

6) чи впливає на застосування нульової ставки ПДВ залучення до перевезення перевізника, який виконує лише перевезення митною територією України, якщо маршрут перевезення не ділиться на відрізки?

Разом з тим звернення містить суперечливу інформацію, зокрема, зазначено, що маршрут перевезення не ділиться на відрізки, і в той же час повідомлено, що перевезення частиною маршруту (у тому числі на митній території України) здійснюється залученим перевізником. У зв’язку з цим ДПС надає роз’яснення загальних норм податкового законодавства щодо порушених питань виходячи з обставин, описаних у зверненні.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 ПКУ).

Статтею 5 ПКУ визначено, що поняття, правила та положення, установлені ПКУ та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 ПКУ. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням ПКУ, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення ПКУ. Інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Відповідно до Закону України від 01 липня 2004 року № 1955-IV «Про транспортно-експедиторську діяльність» (далі – Закон № 1955) транспортно-експедиторська діяльність визначена як підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів.

Експедитор (транспортний експедитор) – суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує  або організовує  виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування.

Клієнт – споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору.

Перевізник – юридична або фізична особа, яка взяла на себе зобов'язання і відповідальність за договором перевезення вантажу за доставку до місця призначення довіреного їй вантажу, перевезення вантажів та їх видачу (передачу) вантажоодержувачу або іншій особі, зазначеній у документі, що регулює відносини між експедитором та перевізником (стаття 1 Закону № 1955).

За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування.

У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування (стаття 9
Закону № 1955).

Експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України (стаття 4 Закону № 1955).

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Згідно з підпунктами «б», «е» пункту 185.1 статті 185 ПКУ об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 ПКУ, а також з постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 ПКУ).

Пунктами 186.2 – 186.4 статті 186 ПКУ визначено категорії послуг, місце постачання яких визначається залежно від місця реєстрації постачальника або отримувача відповідних послуг або від місця фактичного надання відповідних послуг.

Зокрема, місцем постачання транспортно-експедиторських послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання або − у разі відсутності такого місця − місце постійного чи переважного його проживання (підпункт «ж» пункту 186.3 статті 186 ПКУ).

Місцем постачання послуг (у тому числі і послуг з перевезення) є місце реєстрації постачальника, крім операцій, зазначених у пунктах 186.2, 186.3 і 186.31 статті 186 ПКУ (пункт 186.4 статті 186 ПКУ).

Пунктом 188.1 статті 188 ПКУ визначено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 ПКУ, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками − суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Підпунктом «а» підпункту 195.1.3 пункту 195.1 статті 195 ПКУ встановлено, що операції з міжнародного перевезення пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом оподатковуються за нульовою ставкою. При цьому міжнародним перевезенням вважається перевезення, що здійснюється за єдиним міжнародним перевізним документом.

У випадку залучення експедитором до міжнародного перевезення перевізників нульова ставка, визначена підпунктом «а» підпункту 195.1.3 пункту 195.1 статті 195 ПКУ, застосовується саме такими перевізниками (у разі, якщо такі перевізники є платниками ПДВ).

Частиною другою статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року
№ 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»
(далі – Закон № 996) передбачено, що податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Пунктом 44.1 статті 44 ПКУ визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності,  інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 ПКУ.

Враховуючи викладене та виходячи із аналізу норм ПКУ та інших нормативно-правових актів, опису питання і фактичних обставин, наявних у зверненні, ДПС повідомляє.

Щодо питань 1-6

При визначенні порядку оподаткування здійснюваних операцій платники податку повинні керуватися одним із основних принципів бухгалтерського обліку − превалювання сутності над формою, згідно з яким операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з їх юридичної форми (найменування) (стаття 4 Закону № 996).

Отже, порядок оподаткування ПДВ (зокрема, визначення ставки оподаткування) операцій з постачання послуг (у тому числі послуг з перевезення міжнародного експрес відправлення, які надаються, зокрема, із залученням третіх осіб, з поділом маршруту на відрізки тощо), залежить від сутності послуг, що надаються/отримуються в межах здійснення таких операцій, а також від особливостей документального оформлення таких операцій.

За операцією з міжнародного перевезення вантажів нульова ставка ПДВ,  визначена підпунктом «а» підпункту 195.1.3 пункту 195.1 статті 195 ПКУ, може застосовуватися виключно перевізником, який безпосередньо здійснює перевезення, та лише у випадку, якщо перевезення здійснюється без поділу маршруту на відрізки (митною територією України / за межами митної території України).

У випадку, якщо перевізник у межах надання замовнику послуг з міжнародного перевезення вантажів не здійснює перевезення по всьому маршруту, а залучає до перевезення іншу особу, яка фактично здійснює таке перевезення (повністю чи частково), то за своєю сутністю послуги, які надає такий перевізник замовнику, з урахуванням норм Закону № 1955, є послугами з організації перевезення, тобто транспортно-експедиторськими послугами, за якими нульова ставка ПДВ не застосовується.

При цьому кожен конкретний випадок стосовно оподаткування ПДВ операцій, що здійснюються платником податку, має розглядатися з урахуванням усіх умов і суттєвих обставин здійснення господарських операцій, а також первинних (бухгалтерських) документів, оформленням яких вони супроводжувались.

Згідно зі статтею 36 ПКУ платники податку повинні самостійно визначати відповідність здійснюваних ними операцій тим, які перераховані ПКУ.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 ПКУ).