Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 01.04.2026 р. № 1916/ІПК/99-00-04-03-03 ІПК

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення селянського (фермерського) господарства (далі - Господарство) про надання індивідуальної податкової консультації щодо нарахування єдиного податку та мінімального податкового зобов’язання (далі – МПЗ) за земельні ділянки сільськогосподарського призначення, що використовуються під інженерно-технічні та фортифікаційні споруди, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

У своєму зверненні Господарство повідомляє, що  Рішенням «» сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області (далі – Рішення) надано пільги, зокрема зі сплати земельного податку щодо земельних ділянок, на яких розташовані фортифікаційні споруди на території «» сільської ради. Господарство є орендарем земельних ділянок (паїв).

Господарство просить надати індивідуальну податкову консультацію щодо питання: чи підлягає перерахунку розрахунок єдиного податку на 2026 рік платника єдиного податку четвертої групи у зв’язку із зазначеним Рішенням стосовно звільнення від оподаткування та сплати податку на землю щодо земельних ділянок, на яких розташовані фортифікаційні споруди та чи застосовується пільга по МПЗ  на 2026 рік для таких земельних ділянок?

Щодо зазначеного питання.

Господарством до звернення не надано документи, які підтверджують права власності/користування земельними ділянками, визнаними непридатними для використання у зв'язку із розташуванням фортифікаційних споруд, не надано Рішення про надання пільг з переліком кадастрових номерів земельних ділянок та платників податків, яким надані пільги, з підставами для їх надання. Рішення не можливо ідентифікувати.

У зв’язку з цим надаємо роз’яснення загальних норм податкового законодавства щодо питань, які належать до компетенції ДПС.

Особливості застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності визначено главою 1 розділу XIV Кодексу.

Відповідно до абзацу першого п. 292¹.1 ст. 292¹ Кодексу об’єктом оподаткування для платників єдиного податку четвертої групи є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ) що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди або емфітевзису.

Поняття МПЗ визначено п.п. 14.1.114² п. 14.1 ст. 14 Кодексу – це мінімальна величина податкового зобов’язання із сплати податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов’язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, розрахована відповідно до Кодексу. Сума мінімальних податкових зобов’язань, визначених щодо кожної із земельних ділянок, право користування якими належить одній юридичній або фізичній особі, у тому числі фізичній особі - підприємцю, є загальним МПЗ.

МПЗ визначається за період володіння (користування) земельною ділянкою, який припадає на відповідний податковий (звітний) рік
(п.п. 38¹.1.4 п. 38¹.1 ст. 38¹ Кодексу).

Відповідно до п. 291.2 ст. 291 Кодексу спрощена система оподаткування, обліку та звітності це особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених п. 297.1
ст. 297 Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності таких податків і зборів, зокрема:

податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених абзацами другим, третім і четвертим п.п. 133.1.1 та п.п 133.1.4 п. 133.1 ст. 133 Кодексу;

податку на майно в частині земельного податку за земельні ділянки, що використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності (крім діяльності з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм), позичку, на іншому праві користування (у тому числі на умовах емфітевзису)) та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва (п. 297.1 ст.297 Кодексу).

Відповідно до п. 269.1 ст. 269 Кодексу платниками плати за землю є платники земельного податку (власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування) та платники орендної плати - землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди.

Договірні відносини щодо оренди земельних ділянок регулюються Цивільним кодексом України, Земельним кодексом України, Законом України від 06.10.1998 № 161-XIV "Про оренду землі", зі змінами.

Правовідносини з користування земельними ділянками приватної власності нормами Кодексу не регулюються.

Відповідно до п. 30.1 ст. 30 Кодексу податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених п. 30.2
ст. 30 Кодексу. Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (п. 30.2 ст. 30 Кодексу).

Тобто, податкова пільга із земельного податку надається в рамках визначених Кодексом випадків та певним групам платників податків – власникам земельних ділянок.

У разі переходу вказаних земельних ділянок в користування іншому суб’єкту господарювання  платником єдиного податку четвертої групи та МПЗ виступають користувачі земельних ділянок.

Що стосується орендованих Господарством земель приватної власності, пільги з плати землю за земельні ділянки приватної власності (власники – фізичні особи) встановлюються органом місцевого самоврядування (сільською радою) на підставі заяви платника податків – власника такої земельної ділянки.

Зазначаємо, що інші особливості оподаткування та інші пільги для платників єдиного податку четвертої групи та МПЗ не визначені Кодексом, тому надання органами місцевого самоврядування, військовими адміністраціями та військово-цивільними адміністраціями податкових пільг повинно розглядатися з урахуванням особливостей законодавства у сфері податків і зборів.

Разом з тим, зазначаємо, що інші особливості оподаткування та інші пільги (звільнення від сплати МПЗ) для платників єдиного податку не визначені Кодексом.

Тому з метою вирішення питання встановлення пільг зі сплати місцевих податків і зборів за об’єкти оподаткування (земельні ділянки), що використовуються під інженерно-технічні та фортифікаційні споруди, платники мають можливість звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування (військової адміністрації або військово-цивільної адміністрації) для прийняття ним відповідного рішення про надання податкових пільг.

Слід зазначити, що кожен конкретний випадок має розглядатись з урахуванням всіх суттєвих обставин та первинних документів. Товариство може звернутися повторно для отримання більш детальної інформації.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).