Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 08.04.2026 р. № 2047/ІПК/99-00-04-01-04 ІПК

 

Державна податкова служба України на звернення товариства з обмеженою відповідальністю …(далі – Товариство) щодо справляння плати за землю (далі – Плата), керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі − Кодекс), у межах компетенції повідомляє.

Товариство поінформувало, що є власником об’єктів нерухомого майна (окремих будівель або вбудованих у будівлі, споруди тощо), розташованих на земельних ділянках, право користування, володіння або власності на які Товариством не  оформлено (далі – Об’єкти, Ділянки). Ділянки належать Київській міській раді та перебувають у користуванні інших юридичних осіб.

Товариство без надання підтверджуючих документів щодо права власності на Об’єкти та інформації щодо вжитих заходів стосовно оформлення землевпорядної документації на Ділянки та їх сформованості як об’єктів цивільних прав у розумінні ст.  79ˡ Земельного кодексу України (далі – Земельний кодекс) та, посилаючись на чинне законодавство, просить надати роз’яснення щодо виникнення у нього податкового зобов’язання з плати за землю (в будь-якій формі) за Ділянки, право власності та/або право користування на які Товариством не оформлено та чи вважається Товариство платником плати за землю у розумінні статті  269 Кодексу.

Кодексом передбачено реалізацію принципу платності користування землею (ст. 206 Земельного кодексу) у двох формах Плати: земельного податку, який сплачується власниками земельних ділянок, землекористувачами, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування, та орендної плати, яка справляється на умовах договору оренди за надані у строкове користування земельні ділянки державної і комунальної власності (пп. 14.1.72, 14.1.147 п. 14.1 ст. 14, п. 269.1 ст. 269, п. 288.1 ст. 288 Кодексу).

Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (п. 287.1 ст. 287 Кодексу).

Відповідно до ст. 79¹ Земельного кодексу земельна ділянка є об’єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (присвоєння їй кадастрового номера) та державної реєстрації права власності на неї, що здійснюється після внесення інформації про таку ділянку до Кадастру.

Земельним кодексом для юридичних осіб встановлено обов’язок оформлення права власності, користування у порядку, визначеному Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (ст. 126 Земельного кодексу). Право власності, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 Земельного кодексу).

Отже, обов’язок із обчислення податкових зобов’язань з Плати за Ділянки, виникатиме у Товариства з дати державної реєстрації відповідного права на Ділянки.

Земельним законодавством визначено порядок набуття прав власності або користування земельними ділянками, на яких розміщені об’єкти нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), право власності на які набули окремі суб’єкти цивільних відносин.

Зокрема, відповідно до частини сьомої статті  120 Земельного кодексу документи, що підтверджують набуття права власності, права оперативного управління, господарського відання на об’єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду, об’єкт незавершеного будівництва, є підставою для державної реєстрації переходу до набувача права власності або права користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об’єкт.

Якщо об’єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), інша будівля або споруда), об’єкт незавершеного будівництва розміщений на земельній ділянці державної або комунальної власності, що не перебуває у користуванні, набувач такого об’єкта нерухомого майна зобов’язаний протягом 30 днів з дня державної реєстрації права власності на такий об’єкт звернутися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування із заявою про передачу йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений такий об’єкт, що належить йому на праві власності, у порядку, передбаченому статтями 118, 123 або 128 Земельного кодексу.

Орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею  122 Земельного кодексу, зобов’язаний передати земельну ділянку у власність або користування набувачу в порядку, встановленому Земельним кодексом (абзаци перший, другий частини одинадцятої статті  120 Земельного кодексу).

Отже відповідно до вимог земельного законодавства, у зв’язку з володінням Приміщеннями Товариством здійснюється фактичне користування Ділянками.

У разі якщо Об’єкти розташовані у багатоквартирних будинках                   (далі – Будинки, Будинок), то слід зауважити, що відповідно до п.  6 ст.  1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» (далі – Закон) та частини другої ст.  382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у Будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна Будинку. Спільним майном Будинку є серед іншого право на земельну ділянку, на якій розташований Будинок та його прибудинкова територія, у разі виконання державної реєстрації таких прав.

Таким чином, речове право на земельну ділянку під Будинком, враховуючи її прибудинкову територію, виникає з моменту державної реєстрації.

Частинами першою та другою ст.  42 Земельного кодексу визначено, що земельна ділянка, на якій розташований Будинок, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками. Земельна ділянка, на якій розташований Будинок, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у Будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам Будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Товариство як власник Об’єктів, що розташовані у Будинках, свої зобов’язання в частині дотримання принципу платного використання землі має реалізовувати в межах Цивільного кодексу України через особи – інші підприємства, у використанні яких знаходяться Ділянки, та яким делеговано       (або будуть делеговані) повноваження щодо здійснення державної реєстрації прав на такі Ділянки, та у яких з моменту здійснення державної реєстрації права на Ділянки виникнуть податкові зобов’язання з плати за землю.

З огляду на зазначене, відповідно до вимог земельного та цивільного законодавств, у зв’язку з володінням Об’єктами нерухомості Товариством здійснюється фактичне користування Ділянками (їх частинами).

Враховуючи те, що контроль за дотриманням земельного законодавства та справляння Плати належить до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад (ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»), Товариству необхідно звернутися до власника Ділянок – Київської міської ради, яка відповідно до повноважень, визначених ст. 122 Земельного кодексу, має право передавати у власність або користування земельні ділянки, з питання оформлення документів, що посвідчують право користування Ділянками.

Водночас використання земельних ділянок без належного оформлення прав є порушенням норм земельного законодавства, зокрема в частині невиконання принципу платного використання таких земельних ділянок.

Орган місцевого самоврядування, який реалізує свої владні повноваження на  відповідній території, на якій розташована земельна ділянка, що  використовується без правовстановлюючих документів, керуючись нормами ст. 377, 1214 Цивільного кодексу України, ст.ст. 120, 125, 126 та 206 Земельного кодексу, має право порушити питання про компенсацію завданої шкоди (ст.ст. 1166, 1167 Цивільного кодексу України) землекористувачами, які використовують земельні ділянки без належним чином оформлених документів на право користування ними, у формі неотриманої орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності.

Проте компенсація у формі недоотриманої органом місцевого самоврядування орендної плати за землю або у формі компенсації (відшкодування) витрат на сплату плати за землю іншими юридичними особами немає ознак податкового платежу у розумінні Кодексу.

З огляду на викладене, Товариству доцільно звернутися до Київської міської ради щодо врегулювання питання плати за землекористування до оформлення речових прав на Ділянки.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).

 

 

 

Ця індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.