Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 08.04.2026 р. № 2057/ІПК/99-00-09-04-03 ІПК

Державна податкова служба України за результатами розгляду                  звернення Товариства на отримання індивідуальної податкової консультації щодо практичного застосування окремих норм законодавства стосовно необхідності отримання ліцензії на право зберігання пального, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

У зверненні Товариство зазначає, що планує укласти ряд договорів на виконання підрядних робіт, що передбачають проведення газозварювальних робіт на об’єктах замовника з використанням скрапленого газу. Постачання скрапленого газу планується в балонах постачальника, що орендуються Товариством.

Товариство повідомляє, що скраплений газ використовується Товариством в обладнанні під час виконання зварювальних робіт, що виключає його зберігання на будівельному майданчику.

Враховуючи зазначене Товариство запитує:

1. Чи необхідно отримувати ліцензії на право зберігання пального у разі відсутності наміру Товариства здійснювати зберігання запасних газових балонів під час здійснення зварювальних робіт?

2. Чи необхідно отримання ліцензії на зберігання пального у разі виникнення необхідності зберігання Товариством запасних газових балонів (до 60 л включно) під час здійснення зварювальних робіт?

3. Чи передбачено у разі переміщення газових балонів (до 60 л включно) наявність спеціалізованого транспортного засобу?

 

Щодо питань 1 та 2

Відповідно до частини другої статті 1 Закону України від 18 червня                      2024 року № 3817-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі – Закон № 3817) термін «пальне» вживається у значенні, наведеному у Кодексі.

У п. п. 14.1.141¹ п. 14.1 ст. 14 Кодексу визначено, що пальне – нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо              моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти                  моторних палив, інші товари, зазначені у п. п. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 цього Кодексу.

Частиною першою статті 1 Закону № 3817 визначено, що:

зберігання пального - надання послуг та/або діяльність, пов'язана із здійсненням операцій приймання, навантаження, розвантаження, розміщення та/або видавання пального (власного чи отриманого від інших осіб) (пункт 32 частини першої статті 1 Закону № 3817);

місце зберігання пального - об'єкт нерухомого майна, відмінний від земельної ділянки, або єдиний (цілісний) майновий комплекс, на території якого здійснюється приймання, навантаження, розвантаження, розміщення та/або видавання пального (власного або отриманого від інших осіб), який належить суб'єкту господарювання на праві власності або користування (пункт 48 частини першої статті 1 Закону № 3817).

місце зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або резервуари, ємності, та/або тара (крім споживчої тари, тари споживача та поворотної тари (газові балони) кожна об’ємом до 60 літрів включно), які належать суб’єкту господарювання на праві власності або користування   і   призначені   для   зберігання  пального  виключно  для   потреб

 

власного споживання та/або промислової переробки таким суб’єктом господарювання (пункт 49 частини першої статті 1 Закону № 3817).

Відповідно до частини п’ятої статті 28 Закону № 3817 суб’єкти господарювання здійснюють зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки у споживчій тарі, тарі споживача та поворотній тарі (газових балонах), кожна об’ємом до 60 літрів включно без отримання ліцензії на право зберігання пального, на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки.

Отже, враховуючи зазначене, Товариство може здійснювати зберігання пального для проведення газозварювальних робіт у споживчій тарі, тарі споживача та поворотній тарі (газових балонах), кожна об’ємом до 60 літрів включно без отримання ліцензії на право зберігання пального.

 

Щодо питання 3

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Державна податкова служба України (ДПС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (п. 1 Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою                   Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 року № 227 із змінами)                  (далі – Положення № 227).

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 Положення № 227 основними завданнями ДПС є реалізація державної податкової політики, здійснення в межах повноважень, передбачених законом, контролю за надходженням до бюджетів та державних цільових фондів податків, зборів, платежів, державної політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального, державної політики з адміністрування єдиного внеску, державної політики у сфері контролю за своєчасністю здійснення розрахунків в іноземній валюті в установлений законом строк, дотриманням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), проведення розрахункових операцій, а також за наявністю ліцензій на провадження            видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону.

Отже, питання щодо порядку перевезення транспортним засобом газових балонів не належить до компетенції ДПС.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 глави 3 розділу ІІ Кодексу).