Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 08.04.2026 р. № 2068/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення ТОВ «» (далі – ТОВ) щодо застосування прискореної амортизації та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

Як зазначено у зверненні, ТОВ планується придбання основних засобів – обладнання.

Надалі зазначене обладнання планується передати в оренду іншій юридичній/фізичній особі для використання у її господарській діяльності на підставі договору оренди.

Види економічної діяльності підприємства включають, зокрема, надання в оренду машин, устаткування та інших товарів.

ТОВ просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких  питань:

        1.Чи має право ТОВ застосовувати прискорену амортизацію до основних засобів (машин та обладнання, група 4 згідно з Кодексом), які:

        є новими та вводяться в експлуатацію ТОВ у період дії п. п. 43¹ підрозділу         4 розділу ХХ «Перехідних положень» Кодексу;

        придбані з метою подальшої передачі в оренду іншим особам;

        використовуються орендарем у його господарській діяльності, за умови,         що надання обладнання в оренду є одним із видів господарської діяльності         ТОВ згідно з зареєстрованими КВЕД?

        2.Чи вважається в такому випадку, що основний засіб використовується  ТОВ у власній господарській діяльності платника податку на прибуток для         цілей застосування норм п. 43¹ підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідних         положень» Кодексу?

 

Щодо питань 1,2

Згідно з п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.

Відповідно до п. 43¹ підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідних положень» Кодексу при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємств на період з 1 січня 2020 року до 31 грудня 2030 року платники податку на прибуток мають право під час розрахунку амортизації щодо основних засобів:

четвертої групи (машини та обладнання) та п’ятої групи використовувати мінімально допустимий строк амортизації, який дорівнює два роки;

третьої групи (передавальні пристрої) та дев’ятої групи використовувати мінімально допустимий строк амортизації, який дорівнює п’ять років.

Мінімально допустимі строки амортизації основних засобів, визначені цим пунктом, використовуються незалежно від строків амортизації, визначених у бухгалтерському обліку.

Основні засоби мають одночасно відповідати таким вимогам:

введені в експлуатацію платником податків в межах одного з податкових (звітних) періодів, з 1 січня 2020 року до 31 грудня 2030 року;

не були у використанні.

При цьому такі основні засоби повинні використовуватися у власній господарській діяльності та не можуть продаватися або надаватися в оренду іншим особам (крім платників податків, основним видом діяльності яких є послуги з надання в оренду майна).

У разі недотримання визначених вимог до закінчення періоду нарахування амортизації з використанням мінімально допустимих строків амортизації, визначених у цьому пункті, починаючи з дати введення їх в експлуатацію, платник податку у податковому (звітному) періоді, в якому відбувся факт невикористання основних засобів у власній господарській діяльності або їх продаж, зобов’язаний:

збільшити фінансовий результат до оподаткування на суму нарахованої амортизації основних засобів відповідно до цього пункту протягом податкових (звітних) періодів, в яких здійснювалося нарахування амортизації із застосуванням мінімально допустимих строків амортизації основних засобів, визначених у цьому пункті;

зменшити фінансовий результат до оподаткування на суму розрахованої амортизації таких основних засобів відповідно до пункту 138.3 статті 138 цього Кодексу за відповідні податкові (звітні) періоди.

При застосуванні положень цього пункту норми пункту 138.3 статті 138 цього Кодексу не застосовуються в частині нарахування амортизації відповідно до встановлених мінімально допустимих строків амортизації основних засобів та методів її нарахування.

Відповідно до п. 43¹ підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідних положень» Кодексу на період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року
№ 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, та до кінця календарного року, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, вимога до основних засобів щодо неперебування їх у використанні, визначена абзацом сьомим цього пункту, не застосовується до основних засобів, введених в експлуатацію після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей податкового адміністрування під час воєнного стану для платників податків з високим рівнем добровільного дотримання податкового законодавства».

Платники податку на прибуток мають право застосовувати норми, визначені цим пунктом, і до основних засобів, що були у використанні, введених в експлуатацію у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, до дати набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей податкового адміністрування під час воєнного стану для платників податків з високим рівнем добровільного дотримання податкового законодавства». Такі платники податку зобов’язані провести інвентаризацію цих основних засобів станом на перше число податкового (звітного) періоду, в якому прийнято рішення про застосування положень цього пункту. При цьому балансова (залишкова) вартість таких основних засобів, розрахована відповідно до вимог розділу III цього Кодексу на перше число такого податкового (звітного) періоду, підлягає амортизації протягом мінімально допустимих строків амортизації відповідної групи основних засобів, визначених цим пунктом. Положення цього абзацу застосовуються до платників податку на прибуток підприємств, які є виробниками/постачальниками товарів оборонного призначення за державними контрактами (договорами) з оборонних закупівель, виконавцями робіт та послуг оборонного призначення або підприємствами-співвиконавцями зазначених контрактів (договорів) у розумінні Закону України «Про оборонні закупівлі».

Отже, платник податку на прибуток на період з 01.01.2020 до 31.12.2030 може застосовувати прискорену амортизацію з мінімально допустимими строками амортизації до основних засобів відповідної групи (4 групи) з дня введення в експлуатацію на підставі вимог п. 43¹ підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу за умови, що послуги з надання в оренду майна є основним видом господарської діяльності такого платника.

Водночас зазначаємо, що Національний класифікатор України ДК 009:2010 «Класифікація видів економічної діяльності» затверджено наказом Держспоживстандарту України від 11.10.2010 № 457 (із змінами) (далі – Наказ № 457).

Абзацом другим розділу 1 Наказу № 457 визначено, що основне призначення Класифікації видів економічної діяльності (КВЕД) – визначити та кодувати основні та другорядні види економічної діяльності юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців.

Розділом 4 Наказу № 457 встановлено, що основний вид економічної діяльності – це вид діяльності суб’єкта, на який припадає найбільший внесок у валову додану вартість (або інший визначений критерій).

Другорядні види економічної діяльності – це будь-які інші (крім основного) види економічної діяльності з виробництва товарів або надання послуг.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).