Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 09.04.2026 р. № 2075/ІПК/99-00-04-01-04 ІПК

Державна податкова служба України розглянула звернення Товариства з обмеженою відповідальністю … (далі – Товариство) щодо отримання індивідуальної податкової консультації з плати за землю та, керуючись статтею  52 Податкового кодексу України (далі − Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

Товариство поінформувало, що є власником нежилого приміщення        (далі – Приміщення) у багатоквартирному будинку у м. Києві (далі – Будинок). Будинок розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 000000000:00:000:0000 (далі – Ділянка), яка згідно з інформацією Державного земельного кадастру (далі – Держкадастр) про право власності та речові права на Ділянку від  11.02.2026 перебуває на праві постійного користування у …..районної в м. Києві державної адміністрації (копія витягу надана).

При цьому, Товариство без надання підтверджуючих документів повідомляє про відсутність реєстрації права власності на Ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Речове право на Ділянку Товариством не зареєстровано.

Управління Будинком здійснюється КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду ….. району м. Києва».

Товариство, посилаючись на чинне законодавство, просить надати роз’яснення, чи є платником земельного податку за Ділянку (її частину, пропорційної площі Приміщення) з урахуванням прибудинкової території відповідно до пункту  287.8 статті  287 Кодексу, якщо право власності або право користування на Ділянку (її частину) Товариством не зареєстроване.  

Кодексом передбачено реалізацію принципу платності користування землею (статті  206 Земельного кодексу України (далі – Земельний кодекс)) у двох формах плати за землю: земельного податку, який сплачується власниками власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачами, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування, та орендної плати, яка справляється на умовах договору оренди за надані у строкове користування земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункти  14.1.72, 14.1.136, 14.1.147 пункту  14.1 статті  14, пункт  269.1 статті  269, пункт  288.1 статті  288 Кодексу).

Підставою для нарахування земельного податку є, зокрема, дані Держкадастру, дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (підпункти «а», «б» пункту  286.1 статті  286 Кодексу), а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (пункт  288.1 статті  288 Кодексу).

Право власності, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, які оформлюються відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (статті  125, 126 Земельного кодексу).

Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (пункт  287.1 статті  287 Кодексу).

Особливості здійснення права власності у Будинку, правові, організаційні та економічні відносини, пов’язані з реалізацією прав та виконанням обов’язків співвласників Будинку щодо його утримання та управління, визначені Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» від  14  травня  2015  року №  417-VIII, із змінами (далі – Закон).

Відповідно до пункту  6 статті  1 Закону та частини другої статті  382 Цивільного кодексу України (далі – Цивільний кодекс) усі власники квартир та нежитлових приміщень у Будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна Будинку. Спільним майном Будинку є серед іншого права на Ділянку, на якій розташований Будинок та його прибудинкова територія, у разі виконання державної реєстрації таких прав.

Таким чином, речове право на Ділянку (її частину) під Будинком, враховуючи її прибудинкову територію, виникає з моменту державної реєстрації.

Частинами першою та другою статті  42 Земельного кодексу визначено, що земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.

Отже, у разі відсутності права власності або права користування на умовах оренди на Ділянку (її частину) Товариство не вважається платником плати за землю у розумінні статті  269 Кодексу до моменту виникнення відповідних прав на Ділянку (їх частину) відповідно до записів, сформованих у Державному земельному кадастрі та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно у порядку, визначеному законом.

При цьому, Товариство як власник Приміщення у Будинку свої зобов’язання в частині дотримання принципу платного використання землі має реалізовувати в межах Цивільного кодексу через особу, якій делеговано (або будуть делеговані) повноваження щодо здійснення державної реєстрації прав на Ділянку, та у якій з моменту здійснення державної реєстрації права на Ділянку виникнуть податкові зобов’язання з плати за землю.

Разом з цим, земельним законодавством передбачена відповідальність за ухилення осіб від державної реєстрації земельних ділянок та подання недостовірної інформації щодо них (пункт  «ї» частини першої статті  211 Земельного кодексу).

Оскільки контроль за дотриманням земельного законодавства та справляння плати за землю належить до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад (стаття  33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»), то органи місцевого самоврядування,                     які реалізують свої владні повноваження на відповідній території, на якій розташовані земельні ділянки, що використовуються без правовстановлюючих документів, керуючись нормами статей   377, 1214 Цивільного кодексу, статей  120, 125, 126 та 206 Земельного кодексу, мають право порушити питання про компенсацію завданої шкоди (статті  1166,  1167 Цивільного кодексу) землекористувачами (юридичними та фізичними особами), які використовують земельні ділянки без належним чином оформлених документів на право користування ними, у формі неотриманої орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності.

Проте компенсація у формі недоотриманої органом місцевого самоврядування орендної плати за землю або у формі компенсації (відшкодування) витрат на сплату плати за землю іншими юридичними особами немає ознак податкового платежу у розумінні Кодексу.

Враховуючи викладене, Товариству доцільно звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування щодо врегулювання питання плати за землекористування до оформлення речових прав на Ділянку (її частину).

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт  52.2 статті  52 Кодексу).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Дана  індивідуальна   податкова   консультація   діє  до  зміни/втрати   чинності   законодавства,  щодо   яких   надано   індивідуальну   податкову   консультацію.