Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 10.04.2026 р. № 2095/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

 

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення (…), щодо практичного застосування норм чинного законодавства та в межах компетенції повідомляє.

У своєму зверненні платник податків зазначив, що за рішенням суду Деснянського районного суду м. Чернігова від (…) у справі (…) (…) має бути стягнуто на користь платника податків:

(…) гривень як компенсація за порушення авторських прав;

(…) гривень як витрати на професійну правничу допомогу;

(…) гривень як витрати на сплату судового збору.

Також, згідно з постановою Чернігівського апеляційного суду від (…) у справі (…), з (…) має бути додатково стягнуто на користь платника податків (…) гривень як витрати на професійну правничу допомогу.

Отже, загальна сума стягнення з (…) на користь платника податків становить (…) гривень.

У результаті домовленості між адвокатами керівництво (…) погодилося добровільно виконати рішення суду. Транзакцією від (…) (…) було перераховано платнику податків лише (…) гривень.

Платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з питань:

1. Чи підлягає включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку сума судового збору у розмірі
(…) грн, що повертається мені на підставі рішення суду як відшкодування понесених судових витрат, та чи є зазначена сума об’єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військовим збором, враховуючи, що такі кошти спрямовуються на компенсацію фактичних витрат, понесених у зв’язку зі зверненням до суду?

2. Чи підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб та військовим збором сума відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі (…), враховуючи, що за своєю правовою природою ці кошти є компенсацією понесених особою збитків на відновлення порушеного права (згідно з нормами Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ)), не є об’єктом збагачення та не призводять до приросту активів платника податку, а отже, не відповідають визначенню доходу для цілей оподаткування?

3. Чи підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб та військовим збором сума одноразової компенсації за порушення авторських прав у розмірі (…) грн, стягнута на підставі ст. 55 Закону України «Про авторське право і суміжні права», враховуючи, що зазначена сума за своєю правовою природою є цивільно-правовою санкцією за правопорушення, призначеною судом замість відшкодування збитків, а не винагородою (роялті) за використання об'єкта інтелектуальної власності, і чи вважається така виплата об’єктом оподаткування, якщо вона не призводить до економічного вигоди платника, а є засобом захисту його порушених прав?

4. У разі, якщо ДПС вважає будь-яку з вищевказаних виплат доходом, чи має право платник податків самостійно задекларувати цей дохід за результатами звітного року, отримавши від Боржника (…) повну суму, визначену судовим рішенням, без утримання податків Боржником як податковим агентом?

5. Чи мало право (…), виступаючи в ролі Боржника у виконавчому провадженні (або під час добровільного виконання рішення), самостійно зменшувати суму виплати, визначену рішенням суду, шляхом утримання податком на доходи фізичних осіб та військового збору без відповідної вказівки у резолютивній частині судового рішення? Та хто в даному випадку несе відповідальність за правильність нарахування та сплату податків: (…) як юридична особа, що здійснює виплату, чи безпосередньо платник податків (Позивач) шляхом подання річної декларації?

6. Чи відповідає вимогам Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні та принципам прозорості виконання судового рішення заповнення поля «Призначення платежу» Боржником (…), у якому сума виплати є меншою за визначену судом, але не вказано факт утримання податку на доходи фізичних осіб та військового збору? Чи є правомірним у даному випадку обмеження опису платежу формальною фразою «без ПДВ», якщо це приховує фактичну зміну суми судового рішення через виконання Боржником функцій податкового агента?

7. У разі визнання дій (…) щодо утримання податків неправомірними, який алгоритм моїх дій для повернення втрачених коштів?

8. Чи має право Позивач у разі неправомірного утримання податків Боржником (…) вимагати нарахування інфляційних втрат та 3% річних (згідно зі ст. 625 ЦКУ) на суму недоплати, враховуючи, що судове рішення не було виконане в повному обсязі у встановлений строк?

9. У разі визнання утримання податку на доходи фізичних осіб та військового збору неправомірним, чи зобов’язаний Боржник (…) подати уточнюючий податковий розрахунок (Додаток 4ДФ до Розрахунку) з метою виключення відомостей про нарахування та утримання податків з виплат, які не є об'єктом оподаткування?

10. Чи вважається подання Боржником (…) відомостей про утримання податків з виплат, які згідно з законом звільнені від оподаткування, поданням недостовірних даних у податковій звітності, що тягне за собою відповідальність згідно зі ст. 119 Кодексу?

Статтею 129¹ Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов’язковим до виконання.

Правові засади справляння судового збору, платників, об’єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (далі – Закон № 3674), відповідно до ст. 1 якого судовий збір – це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Одразу звертаємо увагу, що судовий збір включається до складу судових витрат, а не збитків і не матеріальної шкоди.

Крім того, згідно зі ст. 133 глави 8 «Судові витрати» Цивільного процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних із розглядом справи.

До витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 67 Конституції України передбачено, зокрема, що кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Щодо питань першого-п'ятого, сьомого-десятого

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Кодексом (далі – Кодекс) (п. 1.1 ст. 1 Кодексу).

Згідно з п.п. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 Кодексу дохід з джерелом його походження з України – це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом ІV Кодексу.

Відповідно до п. 162.1 ст. 162 Кодексу платником податку на доходи фізичних осіб є, зокрема, фізична особа – резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.

Згідно з п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 Кодексу об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Статтею 165 Кодексу встановлено перелік доходів, які не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Підпунктом 1.7 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу передбачено, що звільняються від оподаткування військовим збором доходи, які згідно з розділом IV Кодексу та підрозділом 1 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у п.п. 165.1.36 п. 165.1 ст. 165, п.п. 3 і 4 п. 170.13¹ ст. 170 Кодексу та п. 14 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

Водночас п. 164.2 ст. 164 Кодексу визначено перелік доходів, що включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, зокрема:

дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 Кодексу) у вигляді суми грошового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що обов’язково відшкодовуються згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з розділом IV Кодексу (п.п. «г» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу);

інші доходи, крім зазначених у ст. 165 Кодексу (п.п. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).

Відповідно до п. 167.1 ст. 167 Кодексу ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику (крім випадків, визначених у п.п. 167.2 – 167.5 ст. 167 Кодексу).

Також вказаний дохід для платників, зазначених у п.п. 1 п.п. 1.1 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу є об’єктом оподаткування військовим збором (п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Ставка військового збору становить, зокрема, для платників, зазначених у п.п. 1 п.п. 1.1 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, – 5 відсотків від об’єкта оподаткування, визначеного п.п. 1 п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною п.п. 4 п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу (п.п. 1 п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету здійснюється у порядку, встановленому ст. 168 Кодексу та п.п. 1.4 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

При цьому податковий агент, поняття якого наведено у п.п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб та військовий збір із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 Кодексу, та ставку військового збору, встановлену в п.п. 1 п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу (п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу та п.п. 1.4 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Податковим агентом визнається особа, на яку Кодексом покладається обов’язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків (п. 18.1 ст. 18 Кодексу).

При цьому відповідно до п. 18.2 ст. 18 Кодексу податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов’язки, встановлені Кодексом для платників податків.

Враховуючи викладене, якщо платнику податків – фізичній особі на підставі рішення суду виплачуються кошти юридичною особою, то дохід у вигляді:

відшкодування, за судовим рішенням, судових витрат (судовий збір, витрати на правову допомогу) – оподатковується податком на доходи фізичних осіб за ставкою 18 відс. і військовим збором за ставкою 5 відс. як додаткове благо;

компенсація за порушення авторських прав – оподатковується податком на доходи фізичних осіб за ставкою 18 відс. і військовим збором за ставкою 5 відс. як інший дохід.

При цьому (…) як юридична особа зобов’язана виконати усі функції податкового агента, визначені Кодексом, зокрема, щодо нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб і військового збору із суми зазначених виплат за рахунок фізичної особи, незалежно від того, яким чином здійснюється виконання рішення суду.

Порядок подання річної декларації про майновий стан і доходи (податкової декларації) та строки сплати податків передбачено ст. 179 Кодексу, згідно з п. 179.1 якої платник податку зобов’язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) (далі – Декларація) відповідно до Кодексу.

Водночас, відповідно до п. 179.2 ст. 192 Кодексу обов’язок платника податку щодо подання податкової декларації вважається виконаним і податкова декларація не подається, якщо такий платник податку отримував доходи, зокрема, виключно від податкових агентів незалежно від виду та розміру нарахованого (виплаченого, наданого) доходу, крім випадків, прямо передбачених розділом ІV Кодексу.

У разі якщо платник податку зобов’язаний подавати податкову декларацію відповідно до інших положень Кодексу, то в ній поряд з іншими доходами зазначаються доходи, передбачені п. 179.2 ст. 179 Кодексу.

Щодо питання шостого

Відповідно до ст. 2 Закону України від 20 травня 1999 року № 679-XIV «Про Національний банк України» (далі – Закон № 679), Національний банк України (далі – Національний банк) є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.

Поняття та загальний порядок виконання платіжних операцій в Україні визначено Законом України від 30 червня 2021 року № 1591-ІХ «Про платіжні послуги» (далі – Закон № 1591).

Безготівкові розрахунки – це перерахування коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів, а також перерахування надавачами платіжних послуг коштів, внесених платниками готівкою, на рахунки отримувачів (п. 3 ст. 1 Закону № 1591).

Порядок заповнення обов’язкових реквізитів платіжної інструкції, на підставі якої ініціюється платіжна операція з рахунку користувача, та вимоги щодо їх заповнення, визначено Інструкцією про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 29 липня 2022 року № 163.

Таким чином, з питання щодо правильності заповнення платіжної інструкції доцільно звернутись до Національного банку.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.