Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 10.04.2026 р. № 2102/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо перебування у статусі неприбуткової організації у разі здійснення певних видів діяльності та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі– Кодекс), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Підприємство належить до закладів охорони здоров’я Вінницької області, має статус критично важливого та включене до Реєстру неприбуткових установ та організацій (далі – Реєстр).

Підприємство планує запровадити платну послугу «Шиномонтаж та вантажні перевезення закладам охорони здоров’я», отримані кошти від надання якої планується використовувати виключно для забезпечення статутних потреб Підприємства, зокрема, на оплату праці працівників, сплату комунальних послуг, закупівлю палива, обладнання та іншого матеріально-технічного забезпечення.

Підприємство просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань:

        1. Чи передбачає податкове законодавство обов’язок відкриття окремого (спеціального) банківського рахунку для зарахування та використання коштів, отриманих Підприємством від надання платних послуг у межах статутної діяльності, або ж допускається облік таких коштів за загальному рахунку  Підприємства за умови їх цільового використання?

        2. Чи вважається порушенням вимог п. 133.4 ст. 133 Кодексу використання коштів, отриманих від платних послуг, на оплату праці працівників, сплату комунальних послуг, закупівлю палива, обладнання та інших витрат, безпосередньо пов’язаних із забезпеченням статутної діяльності?

        3. Чи потребує діяльність з надання платних послуг обов’язкового відображення у статуті Підприємства з метою збереження статусу неприбуткової організації та чи достатньо загального формулювання про право здійснювати господарську діяльність, спрямовану на досягнення статутних цілей?

        4. Чи впливає сам факт отримання доходу від платних послуг на перебування Підприємства у Реєстрі, за умови, що такі доходи не розподіляються між засновниками, учасниками, посадовими особами чи працівниками (крім оплати їх праці) та використовуються виключно для фінансування видатків на утримання Підприємства?

        5. Чи виникає у Підприємства обов’язок подання додаткової податкової звітності або повідомлення контролюючих органів у зв’язку з впровадженням надання платних послуг у межах статутної діяльності неприбуткової організації?

 

       Щодо питань 1-4

       Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, як встановлено в п. 1.1 ст. 1 Кодексу, регулюються нормами цього Кодексу.

       Інші терміни, що застосовуються у Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами (п. 5.3 ст. 5 Кодексу).

        Перш за все зауважимо, що оскільки відповідно до п.п. 19¹.1.28 п. 19¹.1  ст. 19¹ Кодексу до функцій контролюючих органів належить, зокрема, надання індивідуальних податкових консультацій, інформаційно-довідкових послуг з питань податкового та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи, питання порядку організації діяльності (в тому числі визначення видів економічної діяльності, відкриття рахунків тощо), вчинення та оформлення правочинів суб’єктів господарювання не належать до компетенції ДПС та регулюються нормами цивільного законодавства, інших спеціальних нормативно-правових актів у відповідній сфері діяльності.

        Закон України від 9 січня 2025 року  № 4196-IX «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об’єднань юридичних осіб» (зі змінами) (далі – Закон № 4196) визначає правові та організаційні засади діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об’єднань юридичних осіб.

        Згідно з частиною першою ст. 1 Закону № 4196, підприємство - юридична особа, яка на день введення в дію цього Закону зареєстрована в організаційно-правовій формі державного підприємства (державного комерційного підприємства, державного некомерційного підприємства, казенного підприємства), комунального підприємства (комунального комерційного підприємства, комунального некомерційного підприємства), спільного комунального підприємства, приватного підприємства, дочірнього підприємства, іноземного підприємства, підприємства об’єднання громадян (релігійної організації, профспілки), підприємства споживчої кооперації.

       Господарська діяльність, що здійснюється з метою одержання прибутку, є підприємництвом. Під некомерційною господарською діяльністю розуміється господарська діяльність, що здійснюється без мети одержання прибутку (частина перша ст. 2 Закону № 4196).

       Відповідно до частини шостої ст. 3 Закону № 4196, порядок створення, діяльності та припинення підприємств визначається законом, а також установчими документами підприємства.

       Пунктом 133.4 ст. 133 Кодексу встановлено, що не є платниками податку на прибуток підприємств неприбуткові підприємства, установи та організації у порядку та на умовах, встановлених цим пунктом.

       Згідно з п.п. 133.4.1 п. 133.4 ст. 133 Кодексу, неприбутковим підприємством, установою та організацією для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств є підприємство, установа та організація (далі – неприбуткова організація), що одночасно відповідає таким вимогам:

       утворена та зареєстрована в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації;

       установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) містять заборону розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників у розумінні Цивільного кодексу України), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов’язаних з ними осіб. Для цілей цього абзацу не вважається розподілом отриманих доходів (прибутків) фінансування видатків, визначених п.п. 133.4.2 п. 133.4 ст. 133 Кодексу;

       установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) передбачають передачу активів одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду, іншим юридичним особам, що здійснюють недержавне пенсійне забезпечення відповідно до закону (для недержавних пенсійних фондів), або зарахування до доходу бюджету у разі припинення юридичної особи (у результаті її ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення).

       Положення цього абзацу не поширюється на об’єднання та асоціації об’єднань співвласників багатоквартирних будинків та житлово-будівельні кооперативи;

       внесена контролюючим органом до Реєстру неприбуткових установ та організацій (далі – Реєстр).

       Доходи (прибутки) неприбуткової організації використовуються виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами (абзац перший п.п. 133.4.2 п. 133.4 ст. 133 Кодексу).

       При цьому п. 133.4 ст. 133 Кодексу на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану застосовується з урахуванням положень п. 63 підрозділу 4 розділу ХХ Кодексу.

       Перелік підприємств, установ та організацій, які за умови їх відповідності вимогам п. 133.4 ст. 133 Кодексу можуть бути віднесені до неприбуткових організацій, які не є платниками податку на прибуток підприємств, встановлено           п.п. 133.4.6 п. 133.4 ст. 133 Кодексу.

       Правові, організаційні, економічні та соціальні засади охорони здоров’я в Україні визначають Основи законодавства України про охорону здоров’я, прийняті Законом України від 19 листопада 1992 року № 2801-ХІІ (зі змінами) (далі - Основи законодавства України про охорону здоров’я).

       Відповідно до частини першої ст. 3 Основ законодавства України про охорону здоров’я, закладом охорони здоров’я є юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, що забезпечує медичне обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників і фахівців з реабілітації.

       Основи діяльності закладів охорони здоров’я встановлено ст. 16 Основ законодавства України про охорону здоров’я.

       За організаційно-правовою формою заклади охорони здоров’я комунальної власності можуть створюватися та функціонувати як комунальні некомерційні товариства або комунальні установи.

       Порядок здійснення фінансового забезпечення охорони здоров’я визначено       ст. 18 Основ законодавства України про охорону здоров’я.

       При цьому, згідно з частиною десятою ст. 18 Основ законодавства України про охорону здоров’я, заклади охорони здоров'я державної та комунальної форм власності можуть надавати послуги з медичного обслуговування, які не покриваються програмою медичних гарантій з медичного обслуговування населення, а також в інших випадках, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України, за плату від юридичних і фізичних осіб. Плата за такі послуги з медичного обслуговування встановлюється закладами охорони здоров’я самостійно.

       Як визначено у частині першій ст. 3 Основ законодавства України про охорону здоров’я, медичне обслуговування – це діяльність закладів охорони здоров’я, реабілітаційних закладів, відділень, підрозділів та фізичних осіб - підприємців, які зареєстровані та одержали відповідну ліцензію у встановленому законом порядку, у сфері охорони здоров’я, що не обов’язково обмежується медичною допомогою та/або реабілітаційною допомогою, але безпосередньо пов’язана з їх наданням.

        Послуга з медичного обслуговування населення (медична послуга) – послуга (у тому числі оцінювання повсякденного функціонування особи, реабілітаційна послуга), що надається пацієнту в закладі охорони здоров’я, реабілітаційному закладі або фізичною особою-підприємцем, яка зареєстрована та одержала в установленому законом порядку ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, та оплачується її замовником. Замовником послуги з медичного обслуговування населення можуть бути держава, відповідні органи місцевого самоврядування, юридичні та фізичні особи, у тому числі пацієнт.

        Заклад охорони здоров’я – юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, що забезпечує медичне обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників і фахівців з реабілітації.

        Перелік випадків, за яких заклади охорони здоров’я державної та комунальної форми власності можуть надавати послуги з медичного обслуговування населення за плату від юридичних і фізичних осіб (далі – Перелік), затверджено постановою Кабінету Міністрів України  від 05 липня   2024 року № 781 «Деякі питання надання послуг з медичного обслуговування населення за плату від юридичних і фізичних осіб» (далі – Постанова № 781).

       Переліком за Постановою № 781 для закладів охорони здоров’я державної та комунальної форми власності встановлено саме перелік випадків, за яких заклади охорони здоров’я державної та комунальної форми власності можуть надавати послуги з медичного обслуговування населення, а не конкретний перелік таких послуг.

       Зауважимо, що як визначено п. 5 Постанови № 781, забезпечення надання узагальнених роз’яснень щодо застосування цієї постанови віднесено до компетенції Міністерства охорони здоров’я України.

       Тож в загальному порядку комунальне некомерційне підприємство, що є закладом охорони здоров’я, у статусі неприбуткової організації має право здійснювати діяльність та отримувати доходи в межах власної статутної діяльності, у тому числі від надання платних послуг, у порядку, встановленому Основами законодавства України про охорону здоров’я, згідно із затвердженим переліком за умови, що отримані доходи використовуються таким комунальним некомерційним підприємством виключно для фінансування видатків на його утримання, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених його установчими документами, та не здійснюється розподіл таких доходів серед засновників (учасників) такого підприємства, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов’язаних з ними осіб.  

        На період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану не вважається порушенням вимог п.133.4 ст. 133 Кодексу здійснення неприбутковою організацією передачі майна, надання послуг, благодійної допомоги, використання доходів (прибутків) для фінансування видатків, не пов’язаних з реалізацією мети та напрямів діяльності, передбачених її установчими документами, на цілі та на користь отримувачів, що визначені пунктом 63 підрозділу 4 розділу ХХ Кодексу.

        При цьому згідно із ситуацією, викладеною у зверненні, вбачається, що надання комунальним некомерційним підприємством, яке є комунальним закладом охорони здоров’я, у статусі неприбуткової організації, платних послуг з  шиномонтажу та вантажних перевезень закладам охорони здоров’я не відповідає визначенню послуги з медичного обслуговування населення, тобто не передбачено профільним законодавством для таких закладів охорони здоров’я, що призводитиме до недотримання вимог п. 133.4 ст. 133 Кодексу для перебування такого комунального некомерційного підприємства у Реєстрі.  

         У разі недотримання неприбутковою організацією вимог, встановлених              п. 133.4 ст. 133 Кодексу (з урахуванням положень п. 63 підрозділу 4 розділу ХХ Кодексу), така неприбуткова організація підлягає виключенню з Реєстру та зобов’язана визначити податкове зобов’язання з податку на прибуток підприємств відповідно до підпунктів 133.4.3 та 133.4.4 п. 133.4 ст. 133 Кодексу.

         Водночас, враховуючи вимоги п. 5 Постанови № 781, надання узагальнених роз’яснень щодо застосування цієї постанови віднесено до компетенції Міністерства охорони здоров’я України, тому з питань визначення конкретного переліку та порядку надання платних послуг комунальними закладами охорони здоров’я доцільно звернутися до Міністерства охорони здоров’я України.

       Щодо питання 5

       Порядок ведення Реєстру неприбуткових установ та організацій, включення неприбуткових підприємств, установ та організацій до Реєстру та виключення з Реєстру затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 13 липня 2016 року № 440 «Про затвердження Порядку ведення Реєстру неприбуткових установ та організацій, включення неприбуткових підприємств, установ та організацій до Реєстру та виключення з Реєстру» (зі змінами) (далі – Порядок № 440).

      Відповідно до п. 14 Порядку № 440, у разі зміни організаційно-правової форми неприбуткової організації, внесення змін до її установчих документів (або установчих документів організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) до контролюючого органу подається реєстраційна заява з позначкою “зміни”, до якої додаються копії документів відповідно до пункту 6 цього Порядку. Заява та копії документів повинні бути подані протягом десяти календарних днів з дня державної реєстрації таких змін, а у разі, коли державна реєстрація змін не здійснюється, протягом десяти календарних днів з моменту виникнення зазначених у цьому пункті обставин.

       Згідно з п. 15 Порядку № 440, розгляд реєстраційної заяви з позначкою “зміни” здійснюється контролюючим органом у порядку, визначеному пунктами 7 і 8 цього Порядку.

       При цьому повідомляємо, що наданої заявником інформації недостатньо для кваліфікації операцій з шиномонтажу та вантажних перевезень закладам охорони здоров’я як такої, що не суперечить вимогам п. 133.4 ст. 133 Кодексу. Тому дослідженню підлягають відповідні документи, зокрема установчі документи, де зазначено порядок фінансування закладу, порядок формування платних послуг, спеціальні нормативні документи, що регулюють діяльність у відповідній сфері та визначають відповідний перелік платних послуг.

       Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).