Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 14.04.2026 р. № 2140/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

 

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення (…), щодо практичного застосування окремих норм чинного законодавства та в межах компетенції повідомляє.

У своєму зверненні платник податків зазначив, що є фізичною особою – підприємцем – платником єдиного податку четвертої групи без ПДВ, який здійснює діяльність виключно в межах сімейного фермерського  господарства.

При обчисленні мінімального податкового зобов’язання (далі – МПЗ) за 2025 рік згідно з п.п. 38¹.1.3 п. 38¹.1 ст. 38¹ Кодексу платником податків застосовано коефіцієнт «К» у половину розміру (0,0285). Важливо зауважити, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок платника податків є високою: при застосуванні базового коефіцієнта 0,057 сума МПЗ суттєво перевищує поріг у 1400 грн за 1 га ріллі. Проте при реалізації законодавчого права на пільгу (0,0285) розрахована сума стає нижчою за 1400 грн/га. Водночас п. 74 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу встановлює «воєнний» поріг МПЗ не менше 1400 грн/га, посилаючись виключно на пп. 38¹.1.1 та 38¹.1.2 п. 38¹.1 ст. 38¹ Кодексу.

Підпункт 38¹.1.3 п. 38¹.1 ст. 38¹ Кодексу (який стосується саме фізичних осіб – підприємців – платників єдиного податку четвертої групи, що провадять діяльність виключно в межах фермерського господарства) у тексті п. 74 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу не згаданий.

Крім того, у Реєстрі платників єдиного податку за платником податків обліковуються КВЕД 10.41 та 10.61 дані види діяльності були зазначені при реєстрації як перспективні, проте фактично не здійснювалися, доходи за ними не отримувались (весь дохід отримано від КВЕД 01.11). У майбутньому планується використання цих КВЕД виключно для переробки продукції, вирощеної власноруч на власних/орендованих земельних ділянках фермерського господарства.

Платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1. Чи поширюється обмеження щодо мінімальної суми МПЗ (не менше 1400 грн з 1 га ріллі), встановлене п. 74 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу на платників, які здійснюють розрахунок за спеціальною нормою пп. 38¹.1.3 п. 38¹.1 ст. 38¹ Кодексу, враховуючи відсутність прямої відсилки цього підпункту у тексті ХХ «Перехідні положення» Кодексу?

2. Якщо НГО земельної ділянки є достатньою для виконання вимоги щодо МПЗ у розмірі 1400 грн/га при базовому коефіцієнті (0,057), чи має право фізична особа – підприємець – платник єдиного податку четвертої групи застосовувати пільговий коефіцієнт 0,0285, навіть якщо це призведе до фактичного заниження МПЗ нижче порогу 1400 грн/га?

3. Чи вважається правомірним перебування фізичної особи – підприємця – платника єдиного податку четвертої групи за наявності у Реєстрі КВЕД 10.41 та 10.61, якщо діяльність за ними фактично не проводиться, а у разі початку провадження – обмежуватиметься виключно власновирощеною продукцією?

Частиною другою ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 19¹.1 ст. 19¹ Кодексу передбачено, що контролюючі органи здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків, зборів, платежів установлених Кодексом, а також надають індивідуальні податкові консультації з питань податкового та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Щодо питань першого, другого

Відповідно до п.п. 14.1.114² п. 14.1 ст. 14 Кодексу МПЗ – мінімальна величина податкового зобов’язання із сплати податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов’язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, розрахована відповідно до цього Кодексу. Сума мінімальних податкових зобов’язань, визначених щодо кожної із земельних ділянок, право користування якими належить одній юридичній або фізичній особі, у тому числі фізичній особі – підприємцю, є загальним мінімальним податковим зобов’язанням.

МПЗ щодо земельної ділянки, нормативна грошова оцінка якої проведена, та МПЗ щодо земельної ділянки, нормативна грошова оцінка якої не проведена, обчислюється за формулами наведеними у ст. 38¹ «Визначення мінімального податкового зобов’язання» Кодексу.

Так, відповідно до п.п. 38¹.1.1 п. 38¹.1 ст. 38¹ Кодексу МПЗ щодо земельної ділянки, нормативна грошова оцінка якої проведена, обчислюється за формулою: МПЗ = НГОд x К x М / 12, де:

МПЗ – мінімальне податкове зобов’язання;

НГОд – нормативна грошова оцінка відповідної земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом для справляння плати за землю;

К – коефіцієнт, який становить 0,05;

М – кількість календарних місяців, протягом яких земельна ділянка перебуває у власності, оренді, користуванні на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) платника податків.

Відповідно до п.п. 38¹.1.2 п. 38¹.1 ст. 38¹ Кодексу МПЗ щодо земельної ділянки, нормативна грошова оцінка якої не проведена, обчислюється за формулою: МПЗ = НГО x S x К x М / 12, де:

МПЗ – мінімальне податкове зобов’язання;

НГО – нормативна грошова оцінка 1 гектара ріллі по Автономній Республіці Крим або по області з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом для справляння плати за землю;

S – площа земельної ділянки, гектарах;

К – коефіцієнт, що становить 0,05;

М – кількість календарних місяців, протягом яких земельна ділянка перебуває у власності, оренді, користуванні на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) платника податків.

Разом з тим, п.п. 38¹.1.3 п. 38¹.1 ст. 38¹ Кодексу визначено, що при обчисленні МПЗ платниками єдиного податку четвертої групи – фізичними особами – підприємцями, які провадять діяльність виключно в межах фермерського господарства, зареєстрованого відповідно до Закону України «Про фермерське господарство», коефіцієнт «К», визначений у пп. 38¹.1.1 і 38¹.1.2 п. 38¹.1 ст. 38¹ Кодексу, застосовується у половинному розмірі.

МПЗ визначається за період володіння (користування) земельною ділянкою, який припадає на відповідний податковий (звітний) рік (п.п. 38¹.1.4 п. 38¹.1 ст. 38¹ Кодексу).

Водночас, згідно з п. 67¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу установлено, що при визначенні МПЗ за 2025 рік та наступні роки, закінчуючи роком, у якому буде припинено або скасовано воєнний стан, введений Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, коефіцієнт «К», визначений у пп. 38¹.1.1 і 38¹.1.2 ст. 38¹ Кодексу, застосовується із значенням 0,057.

Разом з тим, п. 74 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу установлено, що при визначенні МПЗ у період з 1 січня 2024 року по 31 грудня року, у якому буде припинено або скасовано воєнний стан, введений Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, сума МПЗ, визначена відповідно до пп. 38¹.1.1 і 38¹.1.2 п. 38¹.1 ст. 38¹ Кодексу, не може становити менше 700 гривень з 1 гектара, а для земельних ділянок, у площі яких частка ріллі становить не менше 50 відсотків, - 1400 гривень з 1 гектара.

Дія цього пункту не поширюється на земельні ділянки, земельні частки (паї), що розташовані на територіях можливих бойових дій, які включені до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.

Згідно з п. 297¹.1 ст. 297¹ Кодексу платники єдиного податку – власники, орендарі, користувачі на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, а також голови сімейних фермерських господарств, у тому числі щодо земельних ділянок, що належать членам такого сімейного фермерського господарства та використовуються таким сімейним фермерським господарством, зобов’язані подавати додаток з розрахунком загального МПЗ у складі податкової декларації за податковий (звітний) рік.

Форма податкової декларації платника єдиного податку затверджена наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 № 578, зі змінами та доповненнями, передбачає заповнення додатка «Розрахунок загального мінімального податкового зобов’язання за податковий (звітний) рік» з урахуванням положень п. 74 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

Таким чином, сума МПЗ за 2025 рік, визначена відповідно до пп. 38¹.1.1 п. 38¹.1 ст. 38¹ Кодексу з урахуванням п.п. 38¹.1.3 п. 38¹.1 ст. 38¹ Кодексу, не може становити для земельних ділянок, у площі яких частка ріллі становить не менше 50 відсотків, менше - 1400 гривень з 1 гектара, тобто коефіцієнти, встановлені п.п. 38¹.1.3 п. 38¹.1 ст. 38¹ Кодексу та п. 67¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу не застосовуються.

Щодо питання третього

Фізична особа – підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим главою 1 розділу XIV Кодексу.

Відповідно до п.п. 4 п. 291.4 ст. 291 Кодексу до платників єдиного податку четвертої групи, належать фізичні особи – підприємці, які провадять діяльність виключно в межах фермерського господарства, зареєстрованого відповідно до Закону України від 19 червня 2003 року № 973-IV «Про фермерське господарство», зі змінами та доповненнями, за умови виконання сукупності таких вимог:

здійснюють виключно вирощування, відгодовування сільськогосподарської продукції, збирання, вилов, переробку такої власновирощеної або відгодованої продукції та її продаж;

провадять господарську діяльність (крім постачання) за місцем податкової адреси;

не використовують працю найманих осіб;

членами фермерського господарства такої фізичної особи є лише члени її сім’ї у визначенні частини другої ст. 3 Сімейного кодексу України;

площа сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду у власності та/або користуванні членів фермерського господарства становить не менше 0,5 гектара, але не більше 20 гектарів сукупно.

Нормами п.п. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 Кодексу визначено види діяльності, які не дають права суб’єктам господарювання (фізичним особам – підприємцям) бути платниками єдиного податку.

Відповідно до п. 299.7 ст. 299 Кодексу до реєстру платників єдиного податку вносяться відомості про платника єдиного податку, зокрема, види господарської діяльності (крім платників єдиного податку третьої групи – електронних резидентів (е-резидентів).

Отже, четверта група платників єдиного податку впроваджено виключно для підтримки сільськогосподарських товаровиробників та є вузькоспеціалізованою, тому фізичні особи – підприємці – платники єдиного податку четвертої групи мають право здійснювати види діяльності виключно вирощування, відгодовування сільськогосподарської продукції, збирання, вилов, переробку такої власновирощеної або відгодованої продукції та її продаж  і не мають право здійснювати види діяльності: 10.41 - виробництво олії та тваринних жирів та 10.61 - виробництво продуктів борошномельно-круп’яної промисловості, при цьому такі фізичні особи – підприємці можуть обрати третю групу платника єдиного податку.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.