Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 14.04.2026 р. № 2160/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

 

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 та п.п. «в» п.п. 69.41.3 п. 69.41 ст. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення (…) (далі – Товариство) (…), щодо практичного застосування окремих норм чинного законодавства та в межах компетенції повідомляє.

У своєму зверненні платник податків зазначив, що Товариство за власний рахунок страхує життя, здоров’я та працездатність своїх працівників шляхом укладання договору добровільного медичного страхування з (…) (далі – Страхова компанія).

При настанні страхового випадку та перерахуванні страхових виплат на користь лікувально-профілактичного закладу страхова компанія відображала у власній звітності (Додатку 4 ДФ до Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі – Розрахунок) вартість медичної допомоги, яку суму нарахованих та виплачених доходів відповідній застрахованій фізичній особі – працівнику Товариства за кодом ознаки доходу «151».

Ці доходи застрахованих осіб страхова компанія визначила такими, що не включаються до їх загального оподатковуваного доходу на підставі п.п. 165.1.27 п. 165.1 ст. 165 Кодексу.

Відтак, і положення п.п. 165.1.27 п. 165.1 ст. 165 Кодексу, і ознака доходу «151» у довіднику ознак доходів описують страхову виплату (страхове відшкодування), отриману платником податку від страховика. Проте, договір добровільного медичного страхування за Кодексом передбачає здійснення страхової виплати саме закладом охорони здоров’я.

На підставі цього Товариство вважає, що страхові виплати, здійсненні страховою компанією за договором добровільного медичного страхування на користь лікувально-профілактичного закладу, взагалі не є доходами застрахованих фізичних осіб – працівників Товариства та відповідно не підлягають відображенню в Додатку 4 ДФ до Розрахунку, оскільки вони не отримуються платниками податку таза своєю природою є доходами безпосередньо закладів охорони здоров’я від надання ними медичних послуг.

Платник податку просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1.1. Чи вважається у розумінні Кодексу доходом застрахованої фізичної особи – працівника Товариства сума страхової виплати, яку страхова компанія за договором добровільного медичного страхування із Товариством перераховує безпосередньо закладу охорони здоров’я як оплату вартості медичних послуг, наданих такій особі, якщо така сума не виплачується працівнику і не зараховується на його рахунок?

1.2. Чи підлягає сума страхової виплати, яку страхова компанія за договором добровільного медичного страхування із Товариством перераховує безпосередньо закладу охорони здоров’я як оплату вартості медичних послуг, наданих працівнику Товариства, відображенню у Додатку 4 ДФ до Розрахунку? Якщо так, то хто саме є особою, зобов’язаною відображати таку суму у Додатку 4 ДФ до Розрахунку, та за якою ознакою доходу?

1.3. Чи поширюється положення п.п. 165.1.27 п. 165.1 ст. 165 Кодексу на випадок, коли страхова виплата за договором добровільного медичного страхування не отримується безпосередньо платником податку, а перераховується страховою компанією напряму закладу охорони здоров’я в оплату медичних послуг, наданих застрахованій особі?

1.4. Чи повинна застрахована фізична особа – працівник Товариства включати до показників річної податкової декларації про майновий стан і доходи:

суми страхових виплат, перерахованих страховою компанією безпосередньо закладу охорони здоров’я в оплату медичних послуг, наданих такій особі;

суми страхових платежів (внесків, премій), сплачених Товариством страховій компанії за договором медичного страхування на користь такого працівника?

Згідно з частиною другою ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Пунктом 19¹.1 ст. 19¹ Кодексу передбачено, що контролюючі органи здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків, зборів, платежів установлених цим Кодексом, а також надають індивідуальні податкові консультації з питань податкового та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до ст. 980 Цивільного кодексу України предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов’язаного з об’єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України.

Статтею 1 Закону України від 18 листопада 2021 року № 1909-ІХ «Про страхування» (далі – Закон № 1909) передбачено, зокрема, що:

страхувальник – це особа, яка уклала із страховиком договір страхування або є страхувальником відповідно до законодавства;

страховик – фінансова установа або філія страховика – нерезидента, які мають право здійснювати діяльність із страхування на території України;

застрахована особа – фізична особа, визначена страхувальником у договорі страхування, життя, здоров’я, працездатність та/або пенсійне забезпечення якої є об’єктом страхування за договором страхування.

Згідно з частиною першою ст. 89 Закону № 1909 страхування здійснюється на підставі договору страхування, який укладається відповідно до загальних умов страхового продукту, якщо інше не визначено законодавством України.

У договорі страхування обов’язково зазначаються з урахуванням особливостей, визначених частиною третьою цієї статті, зокрема, строк дії договору страхування, порядок вступу його в дію, період (періоди) страхування, територія дії договору страхування (частина друга ст. 89 Закону № 1909).

При цьому страхова виплата (страхове відшкодування) – грошові кошти, що виплачуються страховиком у разі настання страхового випадку відповідно до умов договору страхування та/або законодавства (п. 59 частини першої ст. 1 Закону № 1909).

Згідно з частиною першою ст. 89 Закону № 1909 страхування здійснюється на підставі договору страхування, який укладається відповідно до загальних умов страхового продукту, якщо інше не визначено законодавством України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Кодексом (п. 1.1 ст. 1 Кодексу).

Відповідно до п.п. 14.1.52¹ п. 14.1 ст. 14 Кодексу договір добровільного медичного страхування – це договір страхування, який передбачає страхову виплату, що здійснюється закладам охорони здоров'я у разі настання страхового випадку, пов'язаного із хворобою застрахованої особи або нещасним випадком. Такий договір має також передбачати мінімальний строк його дії один рік та повернення страхових платежів виключно страхувальнику при достроковому розірванні договору.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, згідно з п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 якого об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Статтею 165 Кодексу встановлено виключний перелік доходів, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Так, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається сума страхової виплати, страхового відшкодування або викупна сума, отримана платником податку за договором страхування від страховика-резидента або страховика-нерезидента, іншого ніж довгострокове страхування життя (у тому числі страхування довічних пенсій) та недержавне пенсійне забезпечення, та сума страхових (регламентних) виплат, страхових відшкодувань, що здійснюються Моторним (транспортним) страховим бюро України відповідно до Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі виконання таких умов:

а) під час страхування життя або здоров'я платника податку у разі:

дожиття застрахованої особи до дати чи події, передбаченої договором страхування життя, чи досягнення віку, передбаченого таким договором;

викупна сума в частині, що не перевищує суму внесених страхових платежів за договором страхування життя, іншого, ніж довгострокове страхування життя;

в разі страхового випадку - факт заподіяння шкоди застрахованій особі повинен бути належним чином підтверджений. Якщо застрахована особа помирає, сума страхової виплати, яка належить вигодонабувачам або спадкоємцям, оподатковується за правилами та ставками, встановленими для оподаткування спадщини (вигодонабувач прирівнюється до спадкоємця) (п.п. «а» п.п. 165.1.27 п. 165.1 ст. 165 Кодексу).

Порядок застосування, зокрема, п.п. 165.1.27 п. 165.1 ст. 165 Кодексу визначається Національним банком України та Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку згідно з розподілом повноважень, визначених законодавством про регулювання ринків фінансових послуг (п.п. 165.1.28 п. 165.1 ст. 165 Кодексу).

Постановою Національного банку України від 15.07.2024 № 85 затверджено Положення «Про порядок застосування пп. 165.1.27 та 165.1.28 п. 165.1 ст. 165 Кодексу під час здійснення діяльності із страхування».

Підпунктом 1.7 п. 16¹ підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу передбачено, що звільняються від оподаткування військовим збором доходи, що згідно з розділом IV Кодексу та підрозділом 1 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у п.п. 165.1.36 п. 165.1 ст. 165 Кодексу, пп. 3 і 4 п. 170.13¹ ст. 170 Кодексу та п. 14 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

Водночас п. 164.2 ст. 164 Кодексу визначено перелік доходів, що включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, зокрема:

сума страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) за договорами добровільного медичного страхування сплачена будь-якою особою – резидентом за платника податку чи на його користь, крім сум, що сплачуються роботодавцем – резидентом за свій рахунок за договорами недержавного пенсійного забезпечення платника податку та/або за договорами добровільного медичного страхування в межах 30 відсотків нарахованої заробітної плати такому працівнику (п.п. «в» п.п. 164.2.16 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).

Пунктом 167.1 ст. 167 Кодексу передбачено, що ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику (крім випадків, визначених у пп. 167.2-167.5 ст. 167 Кодексу).

Відповідно до п.п. 1 п.п. 1.1 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу платниками військового збору є особи, визначені п. 162.1 ст. 162 Кодексу.

Об’єктом оподаткування військовим збором, для платників, зазначених у п.п. 1 п.п. 1.1 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, є доходи, визначені ст. 163 Кодексу (п.п. 1 п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Згідно з п.п. 1 п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу ставка військового збору для платників, зазначених у п.п. 1 п.п. 1.1 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, становить – 5 відсотків від об’єкта оподаткування, визначеного п.п. 1 п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною п.п. 4 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб до бюджету здійснюються у порядку, встановленому у ст. 168 та п.п. 1.4 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

Відповідно до п.п. «б» п. 176.2 ст. 176 Кодексу особи, які відповідно до Кодексу мають статус податкових агентів, та платники єдиного внеску зобов’язані, зокрема, подавати у строки, встановлені Кодексом для податкового місяця, крім податкових агентів, які є фізичними особами – підприємцями та особами, які провадять незалежну професійну діяльність, податковий Розрахунок до контролюючого органу за основним місцем обліку.

Такий Розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку – фізичній особі податковим агентом, платником єдиного внеску протягом звітного періоду.

 

 

Щодо питань 1.1 та 1.2

Оскільки сума страхової виплати, яка передбачена договором добровільного медичного страхування, перераховується страховиком на користь закладу охорони здоров’я як оплата вартості лікування застрахованої особи (працівника) у разі настання страхового випадку, то сума такої виплати не є доходи фізичної особи – платника податків (працівника), а отже не відображається у Додатку 4 ДФ до Розрахунку.

Щодо питання 1.3

Положення п.п. «а» п.п. 165.1.27 п. 165.1 ст. 165 Кодексу поширюються на відносини, які виникають між застрахованою особою – фізичною особою та страховиком, тобто якщо умовами договору страхування передбачено, що виплата страхової суми здійснюється страховиком на користь застрахованої особи у разі настання страхового випадку і не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків за умови дотримання усіх вимог, визначених цим підпунктом.

Щодо питання 1.4

Порядок подання річної декларації про майновий стан і доходи (податкової декларації) та строки сплати податків передбачено ст. 179 Кодексу, згідно з п. 179.1 якої платник податку зобов’язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) (далі – Декларація) відповідно до Кодексу.

Водночас, відповідно до п. 179.2 ст. 192 Кодексу обов’язок платника податку щодо подання податкової декларації вважається виконаним і податкова декларація не подається, якщо такий платник податку отримував доходи, зокрема, виключно від податкових агентів незалежно від виду та розміру нарахованого (виплаченого, наданого) доходу, крім випадків, прямо передбачених розділом ІV Кодексу.

У разі якщо платник податку зобов’язаний подавати податкову декларацію відповідно до інших положень Кодексу, то в ній поряд з іншими доходами зазначаються доходи, передбачені п. 179.2 ст. 179 Кодексу.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.