Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 10.04.2026 р. № 2103/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо деяких питань оподаткування та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

Відповідно до наданої інформації, в рамках здійснення своєї діяльності товариство уклало договір з резидентом Угорщини про отримання послуг міжнародного перевезення вантажів залізницею, де товариство є отримувачем послуг.

Умовами договору про надання послуг з міжнародних перевезень вантажів передбачено, що резидент Угорщини надає послугу власним залізничним транспортом. Представництва вказаного нерезидента на території України немає.

Товариство запитує:

1. Чи розповсюджується ст. 8 міжнародного договору про уникнення подвійного оподаткування також і на перевезення залізничним транспортом?

2. Чи буде правомірним застосування товариством статей 7, 8 та 21 міжнародного договору щодо:

• визначення обов’язку нерезидента зі сплати зазначених податків на території Угорщини?
• не нараховувати та не сплачувати податок з доходів нерезидента (фрахт) за наявності належним чином оформленої апостильованої довідки?

Відповідно до ст. 5 Кодексу поняття, правила та положення, установлені Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених ст. 1 розділу І Кодексу. При цьому інші терміни, що застосовуються у Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Винагорода (компенсація), що сплачується за договорами перевезення, найму або піднайму судна або транспортного засобу (їх частин) для перевезення вантажів та пасажирів морськими або повітряними суднами, перевезення вантажів залізничним або автомобільним транспортом, вважається фрахтом (п.п. 14.1.260 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Особливості оподаткування доходів нерезидентів визначені у п. 141.4 ст. 141 Кодексу.

Згідно з п.п. 141.4.4 п. 141.4 ст. 141 Кодексу сума фрахту, що сплачується нерезиденту резидентом, у тому числі фізичною особою - підприємцем, фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, або суб’єктом господарювання (юридичною особою чи фізичною особою - підприємцем), який обрав спрощену систему оподаткування, або іншим нерезидентом, який провадить господарську діяльність через постійне представництво за договорами фрахту, оподатковується за ставкою 6 відсотків у джерела виплати таких доходів за рахунок цих доходів. При цьому:

базою для оподаткування є базова ставка такого фрахту;

особами, уповноваженими справляти податок та вносити його до бюджету, є резидент, який виплачує такі доходи, незалежно від того, чи є він платником податку, а також суб’єктом спрощеного оподаткування.

Відповідно до п.п. 14.1.12 п. 14.1 ст. 14 Кодексу базовою ставкою фрахту вважається сума фрахту, включаючи витрати з навантаження, розвантаження, перевантаження та складування (схову) товарів, збільшена на суму витрат за рейс судна або іншого транспортного засобу, сплачуваних (відшкодовуваних) фрахтувальником згідно з укладеним договором фрахтування.

Згідно з ст. 3 Кодексу, якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

З інформації про фактичні обставини здійснення відповідних господарських операції, наведеної у зверненні, що розглядається, випливає, що, на думку заявника, при визначення податкових зобовʼязань з податку податку на прибуток з доходів із джерелом їх походження з України, отриманих нерезидентом, які  відповідно до Кодексу визначаються як фрахт, такі доходи підлягають звільненню від оподаткування згідно зі ст. 7, ст. 8 та ст. 21 Конвенції між Україною і Угорською Республікою про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень (далі – Конвенція).

Положення Конвенції, ратифікованої Законом України № 137/96-ВР від 23.04.1996, яка набрала чинності в українсько-угорських податкових відносинах 24.06.1996, застосовуються «до осіб, які є резидентами однієї або обох Договірних Держав» (ст. 1 Конвенції) та поширюються на існуючі в Договірних Державах податки, одним з яких, зокрема в Україні, є «податок на прибуток підприємств» (ст. 2 Конвенції).

Для цілей цієї Конвенції термін «особа» включає фізичну особу, компанію або будь-яке інше обʼєднання осіб; терміни «підприємство Договірної Держави» та «підприємство другої Договірної Держави» означають відповідно підприємство, що керується резидентом Договірної Держави, та підприємство, що керується резидентом другої Договірної Держави; термін «міжнародне перевезення» означає будь-яке перевезення  морським, повітряним судном дорожнім транспортним засобом, що експлуатується резидентом Договірної Держави, крім випадків, коли морське, повітряне судно або дорожній транспортний засіб експлуатується виключно між пунктами в другій Договірній Державі (п. 1 ст. 3 (Загальні визначення) Конвенції).

«При застосуванні цієї Конвенції Договірною Державою будь-який термін, не визначений у Конвенції, має те значення, яке надається законодавством цієї Держави щодо податків, на які поширюється ця Конвенція, якщо з контексту не випливає інше» (п. 2 ст. 3 Конвенції).

Резиденція осіб, на яких поширюються положення Конвенції, визначається ст. 4 (Резиденція) Конвенції, відповідно до п. 1 якої, вираз «резидент однієї Договірної Держави» означає особу, яка за законодавством цієї Держави підлягає оподаткуванню в ній на підставі місця проживання, постійного місця перебування, місця знаходження керівного органу, місця реєстрації або іншого аналогічного критерію. Цей термін, разом з тим, не виключає особу, яка підлягає оподаткуванню в цій Державі, тільки якщо ця особа одержує доходи з джерел цій Державі або стосовно майна, що в ній знаходиться».

Згідно з п. 1 ст. 7 (Прибуток від комерційної діяльності) Конвенції «прибуток підприємства Договірної Держави оподатковується тільки у цій Державі, якщо тільки це підприємство не здійснює комерційної діяльності в другій Договірній Державі через розташоване в ній постійне представництво. Якщо підприємство здійснює комерційну діяльність, як вказано вище, прибуток підприємства оподатковується в другій Державі, але тільки в тій частині, яка стосується цього постійного представництва».

«Якщо прибуток включає види доходів або доходи від приросту капіталу, які розглядаються окремо в інших статтях цієї Конвенції, положення цих статей не будуть зачіпатися положеннями цієї статті» (п. 7 ст. 7 Конвенції).

Підстави для визначення діяльності підприємства однієї Договірної Держави в іншій Договірній Державі такою, що утворює «постійне представництво» в цій іншій Державі, зазначено у ст. 5 (Постійне представництво) Конвенції, відповідно до п. 1 якої для цілей цієї Конвенції термін «постійне представництво» означає постійне місце діяльності, через яке повністю або частково здійснюється комерційна діяльність підприємства».

Таким чином, у загальному порядку відповідно до ст. 7 Конвенції доходи (прибуток), які не розглядаються окремо в інших статтях Конвенції, отримані особою, яка у розумінні Конвенції є підприємством, що керується резидентом Угорщини, від комерційної (господарської) діяльності, зокрема діяльності, пов’язаної із наданням відповідних послуг, що здійснюється цією особою не через постійне представництво, розташоване в Україні, підлягають оподаткуванню лише в Угорщині і, відповідно, звільняються від оподаткування в Україні.

Статтею 8 (Міжнародний транспорт) Конвенції регулюється порядок оподаткування прибутків, одержаних резидентом відповідної Договірної Держави від експлуатації  «морських, повітряних суден або дорожніх транспортних засобів у міжнародних перевезеннях». Тобто зазначена стаття Конвенції застосовується у випадку, коли йдеться про види  перевезень транспортними засобами, визначеними у терміні «міжнародне перевезення».

Термін «дорожні транспортні засоби» Конвенцією не визначено та відповідно до п. 2 ст. 3 Конвенції цей термін має значення, яке надається йому законодавством України щодо податку на прибуток підприємств, на який поширюється Конвенція.

Разом із тим, якщо транспортні засоби, про які йдеться у зверненні, відповідно до українського законодавства не відносяться до «дорожніх транспортних засобів», то підстав для застосування ст. 8 Конвенції у випадку, що розглядається, немає.

Щодо ст. 21 (Інші доходи) Конвенції, згідно з п.1 якої «види доходів резидента Договірної Держави, незалежно від джерела їх виникнення, про які не йдеться мова у попередніх статтях цієї Конвенції оподатковуються тільки в цій Державі», то у випадку, коли йтиметься про резидента Угорщини, доходи (прибуток) якого підпадатиме під дію ст. 7 Конвенції, ст. 21 Конвенції не застосовується.

Відповідно до п. 1 Положення про Міністерство розвитку громад та територій України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.06.2015 № 460 Мінрозвитку є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику, зокрема у сфері автомобільного, залізничного, морського та внутрішнього водного транспорту, надання послуг поштового зв’язку, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері авіаційного транспорту та використання повітряного простору України, туризму та курортів (крім здійснення державного нагляду (контролю) у сфері туризму та курортів), мультимодальних перевезень, захисту критичної інфраструктури у секторах, за які відповідальне, розвитку, будівництва, реконструкції та модернізації інфраструктури авіаційного, залізничного, морського та внутрішнього водного транспорту, дорожнього господарства, навігаційно-гідрографічного забезпечення судноплавства, торговельного мореплавства, з питань безпеки на авіаційному, автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному, морському та внутрішньому водному транспорті, а також державного нагляду (контролю) за безпекою на авіаційному, автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному, морському та внутрішньому водному транспорті.

Отже, питання щодо належності залізничного транспорту до дорожніх транспортних засобів відноситься до компетенції Міністерства розвитку громад та територій України.

Оскільки нерезидент не має свого представництва на території України, то прибуток такого нерезидента оподатковується тільки на території Угорщини відповідно до ст. 7 Конвенції.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).