Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 15.04.2026 р. № 2178/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення фізичної особи – підприємця (   ), щодо практичного застосування окремих норм податкового законодавства і в межах компетенції повідомляє.

У своєму зверненні платник податків повідомив, що перебуває на загальній системі оподаткування та є платником податку на додану вартість. Орендує нежитлове приміщення за адресою ведення діяльності. Відповідно до умов співпраці з орендодавцем, приміщення потребує проведення ремонтних робіт та благоустрою для приведення приміщення до стану придатного для реалізації продуктів харчування та напоїв. Всі витрати підтверджуватимуться первинними документами (актами виконаних робіт, видатковими накладними), а операції з придбання послуг та матеріалів здійснюватимуться у платників податку на додану вартість з отриманням податкових накладних.

З огляду на зазначене, платник податку просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань:

1. Чи має право фізична особа - підприємець на загальній системі оподаткування включати до складу витрат, пов'язаних з отриманням доходу, вартість проведених ремонтних робіт та благоустрою орендованого приміщення?

2. Чи підлягають амортизації витрати на поліпшення орендованого майна, якщо такі витрати документально підтверджені та пов'язані з торговельною діяльністю?

3. Чи має право фізична особа - підприємець на формування податкового кредиту з податку на додану вартість за операціям з придбання матеріалів та послуг для ремонту/поліпшення орендованого приміщення за наявності належним чином зареєстрованих податкових накладних?

4. Чи дозволяється включати до витрат суми сплачені як компенсація за вже виконані роботи з поліпшення майна, якщо ці роботи передаються орендодавцем платнику податків за актом приймання - передачі для подальшого використання у власній господарській діяльності?

Щодо першого та четвертого питань

Підпунктом 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) визначено, що основні засоби – це матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 20000 грн., невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 20000 грн. і поступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою – підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, встановлено ст. 177 Кодексу.

Згідно з п. 177.2 ст. 177 Кодексу об’єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов’язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи – підприємця.

Перелік витрат, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходів фізичною особою – підприємцем, визначений п. 177.4 ст. 177 Кодексу.

До зазначених витрат, зокрема, належать інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов’язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 – 177.4.3 п. 177.4 ст. 177 Кодексу, до яких належать витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв’язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов’язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов’язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (п.п. 177.4.4 п. 177.4 ст. 177 Кодексу).

Разом з тим, відповідно до п.п. 177.4.5 п. 177.4 ст. 177 Кодексу не включаються до складу витрат фізичної особи – підприємця:

витрати, не пов’язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою – підприємцем;

витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації;

витрати на придбання та утримання основних засобів, визначених абзацами восьмим – десятим п.п. 177.4.6 п. 177.4 ст. 177 Кодексу;

документально не підтверджені витрати.

Не підлягають амортизації та повністю включаються до складу витрат звітного періоду витрати на:

проведення поточного ремонту;

ліквідацію основних засобів (у частині залишкової вартості).

Не підлягають амортизації такі основні засоби:

земельні ділянки;

об’єкти житлової нерухомості;

легкові автомобілі.

Враховуючи викладене, фізична особа – підприємець на загальній системі оподаткування має право (за власним бажанням) включити до складу витрат звітного періоду вартість поточного ремонту використаних у господарській діяльності лише тих основних засобів, які підлягають амортизації.

Разом з цим, суми сплачені орендодавцем як компенсація за вже виконані роботи, не включається до складу витрат орендаря, оскільки такі суми не віднесені до переліку витрат, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходів фізичною особою – підприємцем відповідно до п. 177.4 ст. 177 Кодексу.

Щодо другого питання

Підпунктом 14.1.3 п. 14.1 ст. 14 Кодексу визначено, що амортизація - систематичний розподіл вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, що амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Згідно з п.п. 177.4.6 п. 177.4 ст. 177 Кодексу фізичні особи - підприємці на загальній системі оподаткування мають право (за власним бажанням) включати до складу витрат, пов'язаних з провадженням їх господарської діяльності, амортизаційні відрахування з відповідним веденням окремого обліку таких витрат. При цьому амортизації підлягають: витрати на придбання основних засобів та нематеріальних активів; витрати на самостійне виготовлення основних засобів, реконструкцію, модернізацію та інші види поліпшення основних засобів (крім поточного ремонту).

Розрахунок амортизації основних засобів та нематеріальних активів здійснюється із застосуванням прямолінійного методу нарахування амортизації, за яким річна сума амортизації визначається діленням первісної вартості об'єкта основних засобів та нематеріальних активів, яка амортизується, на строк корисного використання об'єкта основних засобів та нематеріальних активів (п.п. 177.4.7 п. 177.4 ст. 177 Кодексу).

Облік вартості, яка амортизується, ведеться за кожним об'єктом
(п.п. 177.4.8 п. 177.4 ст. 177 Кодексу).

Враховуючи викладене, амортизаційні відрахування має право нараховувати та враховувати у витрати виключно власник основних засобів (нежитлового приміщення), то відсутні законодавчі підстави для врахування Вами витрат на поліпшення орендованого нежитлового приміщення незалежно від наявності підтверджуючих документів на понесені витрати.

Щодо третього питання

Правові основи оподаткування податком на додану вартість (далі - ПДВ) встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX Кодексу.

Відповідно до п.п. «а» п. 198.1 ст. 198 Кодексу до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше або дата списання коштів з рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг на оплату товарів/послуг, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, – дата списання електронних грошей платника податків як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець постачальника, або дата отримання платником податку товарів/послуг (п. 198.2 ст. 198 Кодексу).

Згідно з п. 201.10 ст. 201 Кодексу податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 198.6 ст. 198 Кодексу визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Кодексу нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні засоби почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, передбачено загальний порядок формування податкового кредиту з ПДВ, підставою для якого є податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг.

Тому фізична особа – підприємець, платник ПДВ, який придбав матеріали та послуги для ремонту орендованого приміщення, формує податковий кредит на підставі податкової накладної, складеної та зареєстрованої в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.5 ст. 198 Кодексу платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ст. 189 Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту) у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися, зокрема, в неоподатковуваних операціях та/або в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених  п. 189.9 ст. 189  Кодексу).

Водночас наголошуємо, що кожний конкретний випадок виникнення податкових відносин та будь-які висновки щодо оподаткування конкретних доходів можуть надаватися за результатами перевірки умов, суттєвих обставин здійснення відповідних господарських операцій та всіх первинних документів, оформленням яких вони супроводжувались.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).