Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДПС У ХАРКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 15.04.2026 р. № 2188/ІПК/20-40-24-07-06

Головне управління ДПС у Харківській області (далі – ГУ ДПС) за результатами розгляду звернення фізичної особи на отримання індивідуальної податкової консультації щодо практичного застосування норм податкового законодавства, та керуючись статтею 52 Податкового Кодексу України від
02 грудня 2010 року № 2755-VI (зі змінами) (далі – Кодекс), з урахуванням фактично викладених обставин, в межах компетенції повідомляє.

Платник податків у зверненні повідомив, що планує здійснювати професійну діяльність як психолог – консультант, сплачувати податки та виконувати всі передбачені законодавством зобов’язання.

Разом з тим, на даний час щодо платника відкрито кілька виконавчих проваджень, пов’язаних з попередньою господарською діяльністю. У зв’язку з цим на банківські рахунки платника накладено арешт, а платіжні картки заблоковано.

Фактично доступною для використання залишається лише одна банківська картка, на якій після її розблокування утворився від’ємний баланс. Всі кошти, що надходять на даний рахунок, автоматично списуються на підставі виконавчих документів.

Отже платник просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1. Яким чином здійснювати професійну діяльність (зокрема як самозайнята особа або фізична особа - підприємець) та виконувати податкові зобов’язання?
2. Який порядок відкриття та використання рахунків для здійснення професійної діяльності у випадку наявності відкритих виконавчих проваджень та арештів рахунків?
3. Яким чином забезпечити належну сплату податків та обов’язкових платежів до бюджету?
4. Чи передбачені законодавством механізми, що дозволяють здійснювати господарську або професійну діяльність та сплачувати податки у разі наявності арештів рахунків у виконавчих провадженнях?

Статтею 19 Конституції України визначено, зокрема, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 19¹.1 статті 19¹ Кодексу передбачено, що контролюючі органи здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків, зборів, платежів установлених Кодексом, а також надають індивідуальні податкові консультації з питань податкового та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до статті 42 Конституції України кожен громадянин має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Частиною першою статті 20 Господарського процесуального кодексу України від 06 листопада 1991 року № 1798-ХІІ (зі змінами) визначено, зокрема, що комерційною господарською діяльністю (підприємництвом) є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється юридичними особами та фізичними особами - підприємцями з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Кодексу).

Згідно з підпунктом 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Кодексу самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем (за виключенням випадку, передбаченого пунктом 65.9 статті 65 Кодексу) та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Державна реєстрація фізичної особи - підприємця (крім тих, що набули статусу електронного резидента (е-резидента) проводиться відповідно до норм Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»
(зі змінами) (далі - Закон № 755).

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, встановлено статтею 178 Кодексу.

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою – підприємцем  від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування встановлено статті 177 Кодексу.

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлюються у главі 1
розділу XIV Кодексу.

Щодо першого, третього та четвертого питань

Відповідно до пункту 15.1 статті 15 Кодексу платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об’єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об’єктом оподаткування згідно з Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов’язок із сплати податків та зборів згідно з Кодексом.

Відповідно до підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Кодексу платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Кодексу грошове зобов’язання платника податків – сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов’язання та/або інше зобов’язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв’язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Кодексу визначено, що податкове зобов’язання – сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим Кодексом та/або Митним кодексом України.

Податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені Кодексом, законами з питань митної справи (пункт 36.1 статті 36 Кодексу).

Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором (пункт 36.2 статті 36 Кодексу).

Виконання податкового обов'язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента (пункт 36.4 статті 36 Кодексу).

Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених Кодексом або законами з питань митної справи (пункт 36.5 статті 36 Кодексу).

Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк (пункт 38.1 статті 38 Кодексу).

Сплата податків та зборів здійснюється в готівковій або безготівковій формі (у тому числі з використанням електронних грошей), крім випадків, передбачених Кодексом або законами з питань митної справи. Для цілей Кодексу обов’язок платника податку щодо сплати податків та зборів на єдиний рахунок, визначений статтею 35¹ Кодексу, вважається виконаним з моменту, коли ініціювання переказу є завершеним для такого платника податків згідно із Законом України «Про платіжні послуги» (пункт 35.2 статті 35 Кодеку).

Джерелами самостійної сплати грошових зобов’язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема, корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених статтею 87 Кодексу, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів (абзац перший пункту 87.1 статті 87 Кодексу).

Відповідно до абзацу першого підпункту 1 та підпункту 2 пункту 10² розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від
02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі – Закон № 1404), зі змінами, впровадженими з 06.05.2023 року Законом України від
11 квітня 2023 року № 3048-IХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих особливостей організації примусового виконання судових рішень і рішень інших органів під час дії воєнного стану», тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від
24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX:

1) фізичні особи – боржники, на кошти яких накладено арешт органами державної виконавчої служби, приватними виконавцями, можуть здійснювати видаткові операції з поточного рахунку на суму в розмірі, що протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на 01 січня поточного календарного року, а також сплачувати податки, збори без урахування такого арешту, за умови що такий поточний рахунок визначений для здійснення видаткових операцій у порядку, встановленому підпунктом 1 пункту 10² розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404. Звернення стягнення у межах зазначеної суми на такому рахунку не здійснюється;

2) юридичні особи – боржники, самозайняті особи (які використовують найману працю фізичних осіб), на кошти яких накладено арешт органами державної виконавчої служби, приватними виконавцями, можуть здійснювати видаткові операції з поточних рахунків виключно для виплати заробітної плати в розмірі не більше п’яти розмірів мінімальної заробітної плати на місяць на одного працівника такої юридичної особи чи самозайнятої особи, а також для сплати податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування. Контроль за дотриманням встановлених законом вимог під час здійснення виплат покладається на службових осіб юридичної особи – боржника, самозайняту особу відповідно.

Отже, джерелами сплати грошових зобов’язань або податкового боргу  (крім єдиного внеску) платників податків (фізичної особи - підприємця або фізичної особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність), є будь-які власні кошти.

Сплату грошового зобов’язання (крім єдиного внеску) або погашення податкового боргу фізична особа - підприємець або фізична особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність, може здійснювати як власними готівковими коштами, так і з банківської картки фізичної особи.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок нарахування і сплати, повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (зі змінами) (далі – Закон № 2464).

Статтею 4 Закону № 2464 визначені платники єдиного внеску.

Частиною другою статті 6 Закону № 2464 визначено, що платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; подавати звітність, у тому числі про основне місце роботи працівника, про нарахування єдиного внеску в розмірах, визначених відповідно до Закону № 2464, у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку) до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки та порядку, встановлені Кодексом. Форма, за якою подається звітність про нарахування єдиного внеску у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку), встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та Фондом загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Частиною дванадцятою статті 9 Закону № 2464 визначено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов’язаннями із сплати єдиного внеску зобов’язань із сплати податків, інших обов’язкових платежів, передбачених законом, або зобов’язань перед іншими кредиторами зобов’язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов’язаннями, крім зобов’язань з виплати заробітної плати (доходу).

При цьому згідно з частиною дев’ятою статті 25 Закону № 2464 передача платниками єдиного внеску своїх обов’язків з його сплати третім особам заборонена, крім випадків сплати головою сімейного фермерського господарства внесків за себе і членів такого господарства.

Враховуючи зазначене, зобов’язання з єдиного внеску сплачуються платником єдиного внеску особисто шляхом перерахування безготівкових коштів з його рахунку, відкритого в банку, у небанківського надавача платіжних послуг, або на єдиний рахунок.

Щодо другого питання

Інструкція про порядок відкриття та закриття рахунків користувачам надавачами платіжних послуг з обслуговування рахунків, затверджена постановою Правління Національного банку України від 29 липня 2022 року № 162 (зі змінами) (далі - Інструкція № 162), регулює порядок відкриття та закриття рахунків користувачам надавачами платіжних послуг з обслуговування рахунків (далі - надавач платіжних послуг) та особливості здійснення платіжних операцій за окремими рахунками користувачів, що відкриваються відповідно до законів України (пункт 2 розділу I Інструкції № 162).

Відповідно до абзацу першого пункту 8 розділу I Інструкції № 162 користувач має право за власним вибором відкривати відповідні рахунки в будь-яких надавачів платіжних послуг, що мають право відкривати рахунки користувачам відповідно до Закону України від 30 червня 2021 року № 1591-IX «Про платіжні послуги» (зі змінами) та Інструкції № 162.

Користувач – фізична особа або юридична особа, яка отримує чи має намір отримати платіжну послугу, а в разі надання послуг банком - клієнт банку (підпункт 7 пункту 3 розділу І Інструкції № 162).

Пунктом 10 розділу І Інструкції № 162, встановлено, що фізична особа відкриває окремі рахунки для здійснення підприємницької, незалежної професійної діяльності та для власних потреб.

Водночас, пунктом 4 розділу II Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2017 року № 148
(зі змінами), встановлено, що суб'єкти господарювання, які відкрили рахунки в банках і зберігають на цих рахунках свої кошти, здійснюють розрахунки за своїми грошовими зобов'язаннями, що виникають у господарських відносинах, у безготівковій формі, а також у готівковій формі з дотриманням обмежень та в порядку, установленому законодавством України.

З питання порядку відкриття та використання рахунків для здійснення зазначеної у зверненні діяльності, у випадку наявності відкритих виконавчих прваджень та арештів рахунків, доцільно звернутися до Національного банку України.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

 

 

 

 

 

______________________________________________________________________________________________

Дана індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.