Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 13.04.2026 р. № 2118/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

                                               

Державна податкова служба України, керуючись ст. 53 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), надає нову індивідуальну податкову консультацію на звернення з урахуванням висновків, викладених у рішенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.04.2025 та постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.03.2026 (справа (справа
№ 640/27378/21) і в межах компетенції повідомляє, що відповідь надається відповідно до норм, які діяли на момент звернення за індивідуальною податковою консультацією.

Як заначено у зверненні 09.03.2021 платник податків отримав Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. 15.03.2021 платника зареєстровано як фізичну особу – підприємця. Згідно з довідкою 34-ОПП від 17.03.2021 платник обліковується як фізична особа – підприємець, адвокат.

При цьому, одночасно з реєстрацією фізичною особою – підприємцем, платник обрав спрощену систему оподаткування, платник єдиного податку третьої групи (5 відс.) не платник ПДВ. Основними видами діяльності (КВЕД) є: 69.10 – діяльність у сфері права з 15.03.2021.

Крім того, з 21.03.2021 є найманим працівником за основним місцем роботи у Товариства з обмеженою відповідальністю та отримує заробітну плату. Таким чином, на момент подання запиту платник є фізичною особою – підприємцем з ознакою провадження незалежної професійної діяльності, адвокат.

Таким чином, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1. Чи потрібно фізичній особі – підприємцю з ознакою провадження незалежної професійної діяльності вести податковий облік та сплачувати податки, єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) окремо по фізичній особі – підприємцю та окремо як самозайнятій особі, яка займається незалежною професійною діяльністю?

2. Чи може фізична особа, яка перебуває на обліку як фізична особа – підприємець, адвокат бути на спрощеній системі оподаткування та сплачувати єдиний податок за результатами своєї адвокатської діяльності?

3. Чи необхідно фізичній особі – підприємцю з ознакою провадження незалежної професійної діяльності (адвокат), яка перебуває у трудових відносинах з юридичною особою сплачувати єдиний внесок, якщо роботодавцем за таку особу сплачено єдиний внесок в розмірі не менше мінімального?

4. Чи є доходом фізичної особи – підприємця з ознакою провадження незалежної професійної діяльності в розумінні п.п. 292.1.1 п. 292.1 ст. 292 ПКУ заробітна плата отримана фізичною особою за основним місцем роботи, яка одночасно є найманим працівником та перебуває на обліку як фізична особа – підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності (адвокат)?

5. Чи повинна фізична особа, яка отримує заробітну плату за основним місцем роботи та за яку роботодавцем (юридичною особою), як податковим агентом сплачується податок на доходи фізичних осіб та єдиний внесок, сплатити єдиний податок із такої заробітної плати, у випадку якщо вона одночасно є найманим працівником та фізичною особою – підприємцем з ознакою провадження незалежної професійної діяльності?

6. Після внесення змін за формою 5-ОПП до зареєстрованої фізичної особи – підприємця за видом діяльності код КВЕД 69.10 Діяльність у сфері права, платник обліковується як фізична особа – підприємець, адвокат. Яким чином проводити податковий облік та які податки та збори сплачувати від надання правової допомоги, в тому числі адвокатської діяльності (у випадку коли фізична особа – підприємець, адвокат не є найманим працівником)?

7. У випадку перебування платника на обліку, як фізичної особи – підприємця з ознакою провадження незалежної професійної діяльності (адвокат) та одночасному перебуванні у трудових відносинах, яким чином проводити податковий облік та які податки та збори сплачувати?

8. У випадку перебування платника на обліку, як фізичної особи – підприємця з ознакою провадження незалежної професійної діяльності (адвокат) та одночасному перебуванні у трудових відносинах, та надання правової (правничої) допомоги як адвокат у вільний від роботи час та отримання доходу за наслідками надання такої допомоги, яким чином проводити податковий облік та які податки та збори сплачувати?

Щодо першого, другого та шостого питань

Статтею 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі – Закон № 5076) встановлено, що адвокатською діяльністю визнається незалежна професійна діяльність адвоката зі здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

До інших видів правової допомоги належать види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій та роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.п. 6 частини першої ст. 1 Закону № 5076).

Відповідно до частини третьої ст. 4 Закону № 5076 адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об’єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Адвокат, який здійснює свою діяльність індивідуально, є самозайнятою особою (ст. 13 Закону № 5076).

Відповідно до п.п. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 ПКУ самозайнята особа – платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Таким чином, фізична особа, яка здійснює незалежну адвокатську діяльність, не може бути підприємцем у межах такої адвокатської діяльності. Адвокатська діяльність не є підприємницькою і не може здійснюватися фізичною особою – підприємцем.

Разом з тим згідно з нормами Закону № 5076 та ПКУ для фізичної особи, яка провадить незалежну адвокатську діяльність, не передбачено обмежень щодо одночасного здійснення підприємницької (відмінної від адвокатської) діяльності, не забороненої законом, у разі реєстрації такої особи підприємцем.

Незалежна професійна діяльність – участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Відповідно до пп. 2, 3 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076 терміни вживаються в такому значенні:

адвокат – фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені Законом № 5076;

адвокатська діяльність – незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Згідно пп. 63.1, 63.2 ст. 63 ПКУ облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Взяттю на облік або реєстрації у контролюючих органах підлягають всі платники податків.

Взяття на облік у контролюючих органах юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, а також самозайнятих осіб здійснюється незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того або іншого податку та збору.

Пунктом 63.5 ст. 63 ПКУ визначено, що всі фізичні особи – платники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків у порядку, визначеному ПКУ.

Фізичні особи – підприємці та особи, які мають намір провадити незалежну професійну діяльність, підлягають взяттю на облік як самозайняті особи у контролюючих органах згідно з ПКУ.

Відповідно до п. 65.2 ст. 65 ПКУ, облік самозайнятих осіб здійснюється шляхом внесення до Державного реєстру фізичних осіб – платників податків (далі – Державний реєстр) записів про державну реєстрацію або припинення підприємницької діяльності, незалежної професійної діяльності, перереєстрацію, постановку на облік, зняття з обліку, внесення змін стосовно самозайнятої особи, а також вчинення інших дій, які передбачені Порядком обліку платників податків, зборів.

Згідно з п.п. 65.4.4 п. 65.4 ст. 65 ПКУ контролюючий орган відмовляє в розгляді документів, поданих для взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа.

Відповідно до положень п.п. 4 п. 6.7 розділу VI Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588, якщо фізична особа зареєстрована як підприємець та при цьому така особа провадить незалежну професійну діяльність, така фізична особа обліковується у контролюючих органах як фізична особа – підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності.

У такому разі фізична особа зобов`язана подати особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) або через уповноважену особу до контролюючого органу за місцем свого постійного проживання заяву за формою № 5-ОПП з позначкою «Зміни» та копію документа, що підтверджує право фізичної особи на провадження незалежної професійної діяльності.

Відповідно до положень п.п. 178.1 та п.п. 178.2 ст. 178 ПКУ особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов`язані стати на облік у контролюючих органах за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи та отримати довідку про взяття на облік згідно із ст. 65 ПКУ. Доходи громадян, отримані протягом календарного року від провадження незалежної професійної діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною п. 167.1 ст. 167 ПКУ.

Відповідно до п. 15 розділу IV Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 435 від 14.04.2015 (далі – Порядок № 435) фізичні особи - підприємці, які мають ознаку незалежної професійної діяльності, формують та подають до органів доходів і зборів окремі Звіти.

ПКУ передбачає обов’язок самозайнятих осіб стати на облік у контролюючому органі. При цьому, такий обов`язок передбачено у разі коли особа здійснює підприємницьку діяльність, а також у разі, коли особа здійснює незалежну професійну діяльність.

Однак, необхідно зазначити, що контролюючий орган відмовляє у повторному взятті на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа. Такий обов`язок контролюючого органу передбачено п.п. 65.4.4 п. 65.4 ст. 65 ПКУ.

З аналізу вищенаведеного випливає те, що якщо особа взята на облік як самозайнята особа, яка здійснює підприємницьку діяльність, вона не повинна повторно ставати на облік та подавати документи як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність.

Отже, з огляду на зазначене і враховуючи висновки суду діяльність адвоката підпадає під визначення незалежної професійної діяльності, а доходи, отримані від здійснення такої діяльності підлягають оподаткування згідно ст. 178 ПКУ лише у випадку, якщо така особа не зареєстрована як фізична особа – підприємець відповідно до вимог законодавства.

При цьому, відповідно до норм Порядку № 435, особа, яка провадить незалежну професійну діяльність та одночасно здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язана перебувати на обліку як платник податків та окремо як платник єдиного внеску. Така особа, відповідно до Порядку № 435, веде різний податковий облік та подає до контролюючих органів різні види податкових декларацій та звітів.

Таким чином, необхідність подачі окремих звітів щодо сум нарахованого єдиного внеску виникає лише у разі, якщо особа, яка провадить незалежну професійну діяльність та одночасно є фізичною особою – підприємцем, здійснює відмінні види діяльності.

Враховуючи викладене з урахуванням висновків суду та приймаючи до уваги те, що оскільки підприємницька діяльність за кодом КВЕД 69.10 – діяльність у сфері права та діяльність адвоката є одним і тим же видом підприємницької діяльності, то у платника не виникає обов’язку подання звітності як особи, що провадить незалежну професійну діяльність, адже, у такому випадку, буде мати місце подвійний облік ідентичної господарської діяльності, а відповідно і подвійне оподаткування, що суперечить принципам податкового законодавства.

З аналізу вищенаведеного випливає те, що платник, перебуваючи на податковому обліку як фізична особа – підприємець на спрощеній системі оподаткування, повинен перебувати на податковому обліку як фізична особа – підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності, та вести єдиний податковий облік та сплату податків, саме як фізична особа – підприємець за видом діяльності у сфері права (КВЕД 69.10).

Щодо четвертого та п’ятого питань

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлені главою 1 розділу XIV ПКУ.

Згідно з п.п. 291.2 ст. 291 ПКУ спрощена система оподаткування, обліку та звітності – особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених п. 297.1 ст. 297 ПКУ, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених главою І ПКУ,  з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Відповідно до п. 3 п. 291.4 ст. 294 ПКУ до платників єдиного податку, які відносяться до третьої групи, належать фізичні особи – підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 5000000 гривень.

Згідно з п. 292.1 ст. 292 ПКУ доходом платника єдиного податку  фізичної особи - підприємця є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п.292.3 ст.292 ПКУ. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

Згідно з п.п. 2 п. 297.1 ст. 297 ПКУ платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів як податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об`єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності платника єдиного податку першої – четвертої групи (фізичної особи) та оподатковані згідно з главою 1 ПКУ.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV ПКУ, відповідно до п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 якого об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, зокрема:

доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту) (п.п. 164.2.1
п. 164.2 ст. 164 ПКУ).

Заробітна плата для цілей розділу IV ПКУ це - основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом (п.п. 14.1.48 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

Відповідно до п. 167.1 ст. 167 ПКУ ставка податку становить 18 відс. бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 – 167.5 ст. 167 ПКУ).

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб до бюджету здійснюється у порядку, встановленому ст. 168 ПКУ.

При цьому податковий агент, поняття якого наведено у п.п. 14.1.180
п. 14.1 ст. 14 ПКУ, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 ПКУ (п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПКУ).

Таким чином, доходи у вигляді заробітної плати та від здійснення  підприємницької або незалежної професійної діяльності слід розглядати як окремі види доходів. Тобто, якщо фізична особа – підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності має основне місце роботи, то отримана ним заробітна плата не включається до доходу від здійснення підприємницької діяльності та не є об’єктом для оподаткування єдиним податком.

Щодо третього питання

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464).

Відповідно до п.п. 4 частини першої ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи – підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Для фізичних осіб – підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом № 2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 3 частини першої ст. 7 Закону № 2464).

Згідно з нормами частини п’ятої ст. 8 Закону № 2464 єдиний внесок для зазначених категорій платників єдиного внеску встановлено у розмірі 22 відс. до бази нарахування єдиного внеску.

Відповідно до абзацу третього частини восьмої ст. 9 Закону № 2464 фізичні особи – підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Платник єдиного внеску зобов’язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску (частина друга ст. 6 Закону № 2464).

Отже, фізична особа – підприємець, яка не є найманим працівником за основним місцем роботи, сплачує єдиний внесок у розмірі 22 відс. до бази нарахування єдиного внеску до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

При цьому слід зазначити, що статус фізичної особи – підприємця з ознакою провадження незалежної професійної діяльності та, як наслідок, порядок обліку та сплати єдиного внеску такою особою положеннями Закону № 2464 не передбачено.

Разом з цим, згідно з п. 1 частини першої ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, які використовують найману працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами.

Базою нарахування єдиного внеску для роботодавців є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці», та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (п. 1 частини першої ст. 7 Закону № 2464).

Водночас, відповідно до змін, передбачених Законом № 592, з 01.01.2021 особи, зазначені у пунктах 4 і 5 частини першої ст. 4 Закону № 2464, які мають основне місце роботи, звільняються від сплати за себе єдиного внеску за місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі не менше мінімального страхового внеску. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску за умови самостійного визначення за місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі менше мінімального страхового внеску, бази нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом № 2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (частина шоста ст.4 Закону № 2464).

Отже, фізична особа – підприємець, яка провадить незалежну професійну діяльність, і має основне місце роботи звільняється від сплати за себе єдиного внеску за місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок.

Щодо сьомого та восьмого питань

Відповідно до п. 296.1 ст. 296 ПКУ фізичні особи – підприємці – платники єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість, ведуть облік у довільній формі шляхом помісячного відображення отриманих доходів.

Облік доходів може вестися в паперовому та/або електронному вигляді.

Крім того, п. 296.3 ст. 296 ПКУ встановлено, що платники єдиного третьої групи подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду.

Платники єдиного податку третьої групи (фізичні особи) у складі податкової декларації платника єдиного податку за ІV квартал податкового (звітного) року подають також відомості про суми нарахованого єдиного внеску, нарахованого, обчисленого і сплаченого в порядку, визначеному законом для даної категорії платників.

Податкова декларація подається до контролюючого органу за місцем податкової адреси (п. 296.4 ст. 296 ПКУ).

Згідно з п. 296.7 ст. 296 ПКУ податкова декларація складається наростаючим підсумком з урахуванням норм пп. 296.5 і 296.6 ст. 296 ПКУ.

Форма податкової декларацій платника єдиного податку третьої групи затверджено наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 № 578 «Про затвердження форм податкових декларацій платника єдиного податку» (далі – Наказ № 578).

Крім того, п. 176.1 ст. 176 ПКУ визначено, що платники податку на доходи фізичих осіб зобов’язані, зокрема:

вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов’язаний відповідно до ПКУ подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку.

Форми такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Так, наказом Міністерства фінансів від 23.06.2017 № 591 затверджено Книгу обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу та Порядок ведення обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу (п.п. «а»
п. 176.1 ст. 176 ПКУ).

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, встановлено ст. 178 ПКУ.

Згідно з п. 178.2 ст. 178 ПКУ доходи громадян, отримані протягом календарного року від провадження незалежної професійної діяльності, оподатковуються за ставкою 18 відс., визначеною п. 167.1 ст. 167 ПКУ.

Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження певного виду незалежної професійної діяльності. У разі неотримання довідки про взяття на облік особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, об'єктом оподаткування є доходи, отримані від такої діяльності без урахування витрат (п. 178.3 ст. 178 ПКУ).

Також зазначений дохід є об’єктом оподаткування військовим збором
(п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ).

Ставка військового збору становить 1,5 відс. об’єкта оподаткування, визначеного п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ (п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ).

Фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов'язані вести облік доходів і витрат від такої діяльності. Облік доходів і витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет.

Типова форма, за якою здійснюється облік доходів і витрат фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 13.05.2021 № 261 (далі – Порядок № 261), який набрав чинності 16.07.2021.

Згідно з п. 2 розділу I Порядку № 261 облік доходів і витрат ведеться в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі засобами електронного кабінету у порядку, встановленому законодавством.

При цьому у разі ведення обліку доходів і витрат в електронному вигляді самозайнята особа зобов'язана на вимогу контролюючого органу надати засвідчену належним чином копію такого обліку в паперовому вигляді у порядку, встановленому податковим законодавством (п. 5 розділу II Порядку
№ 261).

На підставі первинних документів за підсумками робочого дня, протягом якого отримано дохід / понесено витрати, здійснюються записи про отримані доходи та документально підтверджені витрати (п. 1 розділу I Порядку № 261).

<