Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 14.04.2026 р. № 2158/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК

 

                                          

  Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення ТОВ «» (далі – ТОВ) щодо підтвердження документами факту спливу  позовної давності, встановлених законодавством іноземної держави, та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.  

  Як зазначено у зверненні, ТОВ є платником податків та здійснює господарську діяльність у сфері розповсюдження кіно- та відеофільмів, телевізійних програм, а також здійснює операції, пов’язані з передачею та використанням майнових прав інтелектуальної власності.  

  У процесі здійснення господарської діяльності ТОВ укладено низку контрактів із контрагентами - нерезидентами, у яких сторонами прямо погоджено застосування законодавства іноземної держави, а саме: законодавства Англії та Уельсу; внутрішнього законодавства штату Каліфорнія; законодавства США, Нью-Йорк; законодавства Ірландії.

Для цілей бухгалтерського та податкового обліку ТОВ необхідно визначити момент спливу строків позовної давності за зобов’язаннями, що виникають за такими договорами, оскільки відповідно до п.п. «а» п.п. 14.1.11
п. 14.1 ст. 14 Кодексу безнадійною заборгованістю визнається, зокрема заборгованість за зобов’язаннями, щодо яких минув термін позовної давності.

ТОВ просить надати індивідуальну податкову консультацію з такого питання:

які документи для цілей податкового обліку та підтвердження правомірності формування податкових показників контролюючий орган вважає достатніми для підтвердження факту спливу строку позовної давності, визначеного застосовним іноземним правом, відповідно до п.п. «а» п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу?

 

 Відповідно до п.п. 19¹.1.28  п. 19¹.1 ст. 19¹ Кодексу контролюючі органи, визначені п.п. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 цього Кодексу, виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій ст. 19³ цього Кодексу, зокрема, надають індивідуальні податкові консультації, інформаційно-довідкові послуги з питань податкового та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Однак платник податків звертається з питання підтвердження документами факту спливу строків позовної давності, що встановлені законодавством іноземної держави, що не стосується податкового та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Водночас повідомляємо, що ознаки безнадійної заборгованості для цілей застосування положень Кодексу визначено п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.

При цьому, у разі відповідності заборгованості одній з ознак, наведених у п.п. 14.1.11 п. 14.1. ст. 14 Кодексу, така заборгованість визнаватиметься безнадійною.

До безнадійної заборгованості віднесено заборгованість, що відповідає, зокрема, такій ознаці: заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності (п.п. «а» п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Заборгованість, яка не відповідає одній з ознак, передбачених п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу та по якій термін позовної давності не минув, не підпадає під ознаку безнадійної заборгованості.

Водночас зазначаємо,  що згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (частина перша ст. 257 ЦКУ).

 Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає  Закон України від
16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами) (далі – Закон № 996-XIV).

Бухгалтерський облік – процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень (абзац третій частини першої ст. 1 Закону № 996-XIV).

Частиною першою ст. 3 Закону № 996-XIV встановлено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.

Бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (частина друга ст. 3 Закону № 996-XIV).

Згідно з частиною першою ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинний документ – документ, який містить відомості про господарську операцію (абзац тринадцятий частини першої ст. 1 Закону № 996-XIV).

Враховуючи вище зазначені норми чинного законодавства, платники податків для цілей оподаткування зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, ведення яких передбачено законодавством.

При цьому, зазначаємо, що Кодекс не містить спеціального переліку документів, якими має підтверджуватися строк позовної давності, встановлений законодавством іноземної держави по безнадійній заборгованості, яка виникла при здійсненні операцій між ТОВ (резидентом) та контрагентами – нерезидентами, пов’язаних з передачею та використанням майнових прав інтелектуальної власності. 

Для підтвердження строку давності для цілей податкового контролю та визнання заборгованості безнадійною відповідно до вимог п.п. «а» п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу необхідний пакет документів може включати ЗЕД-контракт (договір), первинні документи, що підтверджують факт порушень (інвойси, митні декларації), документи, що підтверджують претензійну роботу, та інші первинні документи, на підставі яких операції за цим контрактом (у т.ч. формування резерву сумнівних боргів та списання заборгованості) відображаються у бухгалтерському обліку.

        Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).