X

Ви можете залишити відгук про цей документ.

Залишилось символів: 200
Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 17.04.2026 р. № 2237/ІПК/99-00-09-04-03 ІПК

 

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення товариства з обмеженою відповідальністю (далі Товариство) щодо отримання індивідуальної податкової консультації з питань практичного застосування норм законодавства стосовно місць зберігання алкогольних напоїв, та керуючись підпунктом «в» підпункту 69.41.3 пункту 69.41 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

У зверненні Товариство повідомляє, що є однією юридичною особою, здійснює діяльність з оптової торгівлі алкогольними напоями та має місце зберігання алкогольних напоїв, яке вже внесено до Єдиного реєстру місць зберігання.

Надалі Товариство планує отримати ліцензію на право виробництва алкогольних напоїв та здійснювати виробництво нового алкогольного напою на окремому місці виробництва (заводі), що розташоване за іншою адресою, ніж вже внесене місце до Єдиного реєстру місць зберігання.

При цьому господарська модель Товариства передбачає такий рух продукції:

готовий алкогольний напій, що зберігається у місці вже внесеному до Єдиного реєстру місць зберігання, переміщується на власне місце виробництва Товариства;

на місці виробництва такий напій використовується як компонент у процесі змішування/переробки, в результаті чого утворюється новий алкогольний напій;

виготовлений алкогольний напій після завершення виробничого процесу повертається для подальшого зберігання до того самого місця зберігання, яке вже внесене до Єдиного реєстру місць зберігання.

Товариство у зверненні звертає увагу, що йдеться не про різних суб’єктів господарювання, а про одну й ту саму юридичну особу, яка одночасно здійснюватиме діяльність на підставі ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями та ліцензії на право виробництва алкогольних напоїв.

Товариство просить надати роз’яснення на питання:

1.-Чи має право одна і та сама юридична особа використовувати одне й те саме місце зберігання алкогольних напоїв, внесене до Єдиного реєстру місць зберігання за наявності ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями, також і в межах діяльності з виробництва алкогольних напоїв, якщо місце виробництва (завод) розташоване за іншою адресою?

2.-Чи потрібно у такому випадку повторно вносити це саме місце зберігання до Єдиного реєстру місць зберігання у зв’язку з отриманням ліцензії на право виробництва алкогольних напоїв, чи достатньо того, що таке місце вже внесене до Єдиного реєстру місць зберігання, а за потреби підлягають внесенню лише зміни до відомостей про нього?

3. Чи відповідає вимогам Закону України від 18 червня 2024 року                       № 3817-IX «Про державне регулювання виробництва i обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі Закон № 3817) господарська модель, за якої готовий алкогольний напій переміщується з уже внесеного місця до Єдиного реєстру місць зберігання на власне місце для змішування/переробки у новий алкогольний напій, а після завершення виробництва повертається для подальшого зберігання до того самого місця зберігання?

4. Чи правильно Товариство розуміє, що у разі, якщо місце зберігання вже внесене до Єдиного реєстру місць зберігання, а в подальшому в такому місці зберігатимуться різні види алкогольних напоїв, у тому числі продукція, що використовується як компонент для виробництва та новий алкогольний напій, виготовлений на власному виробництві, то щодо такого місця зберігання підлягають відображенню відповідні актуальні види товару (продукції), які фактично в ньому зберігаються?

5. Чи правильно Товариство розуміє, що за описаних обставин місце виробництва та місце зберігання мають різний правовий статус, а тому місце виробництва оформлюється в межах ліцензії на право виробництва алкогольних напоїв, тоді як окреме місце зберігання за іншою адресою використовується як місце зберігання, за умови його внесення до Єдиного реєстру місць зберігання?

 

Щодо зазначених питань

 

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, ввезення на митну територію України, вивезення за межі митної території України, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, тютюновою сировиною, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, а також посилення боротьби з їх незаконним виробництвом та обігом на території України визначено Законом № 3817.

Відповідно до частини першої ст. 1 Закону № 3817:

алкогольний напій - напій, одержаний шляхом спиртового бродіння крохмалевмісної чи цукровмісної сільськогосподарської продукції або вироблений на основі спирту етилового та/або спиртового дистиляту, та/або іншого алкогольного напою, з вмістом спирту етилового понад 0,5 % об., який відповідає товарним позиціям 2203, 2204, 2205, 2206 (крім квасу «живого» бродіння), 2208 згідно з УКТ ЗЕД, а також з вмістом спирту етилового 8,5 % об. та більше, що відповідає товарній підкатегорії 2103 90 30 00 та товарній підпозиції 2106 90 згідно з УКТ ЗЕД (п. 2 частини першої ст. 1 Закону № 3817);

Єдиний реєстр місць зберігання - складова інформаційно-комунікаційної системи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, що містить перелік місць зберігання із зазначенням відомостей, визначених Законом № 3817, про місцезнаходження місць зберігання та про заявників (п. 26 частини першої ст.1 Закону № 3817);

місце зберігання - місце, що використовується для зберігання спирту етилового, біоетанолу та спиртових дистилятів, або приміщення, що використовується для зберігання алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, відомості про місцезнаходження якого внесені до Єдиного реєстру місць зберігання (п. 47 частини першої ст. 1 Закону № 3817).

Згідно з частиною восьмою ст. 3 Закону № 3817 виробництво спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу та алкогольних напоїв, для виробництва яких використовуються спирт етиловий та/або спиртові дистиляти, здійснюється за умови внесення місць зберігання спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу до Єдиного реєстру місць зберігання.

Виробництво алкогольних напоїв здійснюється суб’єктами господарювання, які мають ліцензію на право виробництва алкогольних напоїв та повний технологічний цикл виробництва відповідних алкогольних напоїв (частина десята ст. 3 Закону № 3817).

Відповідно до частини першої ст. 17 Закону № 3817 зберігання алкогольних напоїв здійснюється суб’єктом господарювання у місцях зберігання алкогольних напоїв, які внесені до Єдиного реєстру місць зберігання, на підставі однієї з таких ліцензій: на право виробництва алкогольних напоїв або на право оптової торгівлі алкогольними напоями, або на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, незалежно від того, кому належить таке місце зберігання, або за заявою якого суб’єкта господарювання таке місце зберігання було внесено до Єдиного реєстру місць зберігання, крім випадків, визначених Законом № 3817.

Згідно із частиною першою ст. 39 Закону № 3817 зберігання спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнової сировини, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, здійснюється суб’єктом господарювання в місцях зберігання зазначених товарів (продукції), внесених до Єдиного реєстру місць зберігання, крім випадків, визначених Законом № 3817.

Суб’єкт господарювання, що отримав ліцензію на право виробництва алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, вносить до Єдиного реєстру місць зберігання лише місця зберігання, розташовані за іншою адресою, ніж місце виробництва таких товарів (продукції).

Частиною п’ятою ст. 39 Закону № 3817 визначено, які відомості про місця зберігання алкогольних напоїв вносяться до Єдиного реєстру місць зберігання.

Відповідальність за достовірність відомостей, зазначених у заяві про внесення місць зберігання до Єдиного реєстру місць зберігання, про внесення змін до відомостей, що містяться в Єдиному реєстрі місць зберігання, та документах, поданих разом із заявою, несе заявник (абзац шостий частини восьмої ст. 39 Закону № 3817).

Відповідно до частини дванадцятої ст. 39 Закону № 3817 у разі якщо після внесення відомостей про місця зберігання до Єдиного реєстру місць зберігання відбулися зміни у таких відомостях, суб’єкт господарювання, за заявою якого місце зберігання внесено до Єдиного реєстру місць зберігання, зобов’язаний протягом 10 робочих днів з дня настання події, що спричинила такі зміни, подати до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику (щодо місць зберігання спирту етилового, біоетанолу), або до його територіального органу (щодо місць зберігання спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнової сировини, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах) заяву про внесення змін до відомостей, що містяться в Єдиному реєстрі місць зберігання.

Частиною дванадцятою ст. 39 Закону № 3817 визначено перелік подій, при настанні яких подається заява про внесення змін до відомостей, що містяться в Єдиному реєстрі місць зберігання, зокрема:

зміна найменування юридичної особи (у тому числі у зв’язку із зміною типу акціонерного товариства або у зв’язку з перетворенням державного підприємства/акціонерного товариства в інше господарське товариство, або приватизацією державного чи комунального майна) або прізвища, власного імені, по батькові (за наявності) фізичної особи – підприємця (п. 1 частини дванадцятої ст. 39 Закону № 3817);

зміна місцезнаходження суб’єкта господарювання (п. 2 частини дванадцятої ст. 39 Закону № 3817);

виключення адреси місця зберігання алкогольних напоїв (п. 3 частини дванадцятої Закону № 3817);

зміна площі приміщень, у яких зберігатимуться алкогольні напої (п. 5 частини дванадцятої Закону № 3817);

зміна документа, що засвідчує право власності або користування об’єктом нерухомого майна (його частиною)/приміщенням (його частиною), що використовується суб’єктом господарювання як місце зберігання алкогольних напоїв або документа, що засвідчує надання заявнику послуг із складського зберігання (п. 6 частини дванадцятої Закону № 3817).

Наказом Міністерства фінансів України від 17 березня 2025 року № 159 затверджено, зокрема, форму заяви про внесення місця зберігання до Єдиного реєстру місць зберігання та про внесення змін до відомостей, що містяться в Єдиному реєстрі місць зберігання (далі – форма заяви), Порядок заповнення заяви про внесення місця зберігання до Єдиного реєстру місць зберігання та про внесення змін до відомостей, що містяться в Єдиному реєстрі місць зберігання (далі – Порядок) та Коди і види товару (продукції) (далі – Коди).

Відповідно до пункту 4 Порядку у таблиці пункту 2 розділу III форми заяви у графах 1, 2 зазначаються відповідно код і вид товару (продукції), місце зберігання якого / якої вноситься до Єдиного реєстру місць зберігання, згідно з Кодами. Такі відомості відображаються лише за одним місцем зберігання та одним видом товару (продукції), що віднесені до кодів 14, 16–21, 23–27.

Отже, якщо у процесі змішування алкогольного напою, суб’єкт господарювання отримує новий алкогольний напій за таким же кодом і видом товару (продукції) згідно з Кодами, то заява про внесення змін до відомостей, що містяться в Єдиному реєстрі місць зберігання, суб’єктом господарювання не подається.

Враховуючи зазначене вище та частину першу ст. 17 Закону № 3817 суб’єкту господарювання при здійсненні діяльності з виробництва алкогольних напоїв не заборонено використовувати місце зберігання алкогольних напоїв за таким же кодом і видом товару (продукції) згідно з Кодами, внесене ним до Єдиного реєстру місць зберігання на підставі діючої ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.