Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 16.04.2026 р. № 2204/ІПК/99-00-07-03-01 ІПК

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення        (далі – Підприємство) від   щодо надання індивідуальної податкової консультації, надісланого листом ГУ ДПС у   області від   №   (вх. ДПС №  від), керуючись положеннями статті 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє таке.

Відповідно до змісту звернення Підприємство здійснює діяльність з надання медичних послуг. Розрахунки за надані послуги проводить із використанням «Банківського еквайрингу (POS-терміналу)».

Враховуючи викладене вище, Підприємство просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань (в контексті звернення):

1. Чи підпадають зазначені операції (безготівкові розрахунки через POS-термінал у межах соціальної бюджетної програми) під визначення «розрахункових операцій» у розумінні статті 2 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон № 265)?

2. Чи зобов’язане Підприємство застосовувати реєстратор розрахункових операцій (далі – РРО) / програмний РРО (далі – ПРРО) у зазначеній ситуації?

3. Чи необхідно формувати та видавати фіскальний чек при проведенні таких операцій?

Правові засади застосування РРО / ПРРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг встановлені в Законі № 265 та нормативно-правових актах, прийнятих на його виконання.

Дія Закону № 265 поширюється на усіх суб’єктів господарювання (далі – СГ), їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) СГ, які здійснюють розрахунки у готівковій та/або безготівковій формі у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а порядок проведення таких розрахунків встановлено в розділі ІІ Закону № 265.

Відповідно до статті 2 Закону № 265 розрахункова операція – приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки – оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Враховуючи викладене вище, та як відповідь на питання 1 повідомляємо, що операції з приймання від споживача платіжних карток за місцем надання послуг мають ознаки розрахункових, у розумінні Закону № 265.

Щодо питання 2 та 3

У зверненні Підприємство стверджує, що готівкові розрахунки не здійснює.

Слід зазначити, що відповідно до пункту 3 розділу І Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 № 148 визначено, зокрема:

готівка – грошові знаки національної валюти України (банкноти і монети, у тому числі розмінні, обігові, пам’ятні банкноти та монети, які є платіжними засобами);

готівкові розрахунки / розрахунки готівкою – платежі готівкою суб’єктів господарювання і фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги), а також за операціями, які безпосередньо не пов’язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна.

Тобто до готівкових розрахунків належать будь-які операції, які здійснюються СГ із використанням готівки.

Крім того, відповідно до пункту 3 частини першої статті 1 Закону України від 30 червня 2021 року № 1591-IX «Про платіжні послуги» безготівкові розрахунки – перерахування коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів, а також перерахування надавачами платіжних послуг коштів, внесених платниками готівкою, на рахунки отримувачів. 

У статті 3 Закону № 265 встановлено обов’язок СГ проводити розрахунки як у готівковій, так і в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо), на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО / ПРРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів.

Право не застосовувати РРО / ПРРО передбачене у статті 9 Закону № 265, зокрема, у пунктах 12 та 14:

якщо в місці отримання товарів (надання послуг) операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються (склади, місця зберігання товарів, оптова торгівля тощо);

при здійсненні розрахунків за послуги у разі проведення таких розрахунків виключно за допомогою банківських систем дистанційного обслуговування та/або сервісів переказу коштів.

Водночас право не застосовувати РРО / ПРРО втрачається у випадку проведення розрахунків за послуги, у способи відмінні від зазначених в статті 9 Закону № 265.

Слід зазначити, що торговий еквайринг передбачає виконання операцій за розрахунками з використанням платіжної картки.

Оскільки вищевказані операції (розрахунки) здійснюються за допомогою платіжної картки з одночасним застосуванням POS-терміналу, що безумовно передбачає фізичну присутність отримувача послуги на місці її надання, не може вважатись саме дистанційним обслуговуванням та/або використанням сервісу переказу коштів.

Таким чином, встановлене пунктом 14 статті 9 Закону № 265 право не застосовувати РРО / ПРРО втрачається у випадку проведення розрахунків за послуги у разі використання POS-терміналу.

Однак, відповідно до пункту 12 статті 9 Закону № 265, якщо в місці надання послуг операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються взагалі, застосування РРО / ПРРО для Підприємства не є обов’язковим.

У відповідності до пункту 52.2 статті 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер, діє в межах законодавства, яке було чинним на момент надання такої консультації і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.