Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 21.04.2026 р. № 2274/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

 

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення щодо нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) та в межах компетенції повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Підприємство є платником податків, у тому числі податку на доходи фізичних осіб за ставкою 18 відсотків та військового збору за ставкою 5 відсотків з нарахованої заробітної плати працівників Підприємства.

Крім того, Підприємство є платником єдиного внеску у розмірі 22 відсотки від сум нарахованих кожній застрахованій особі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат та сум винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

За умовами Положення про додаткову винагороду працівників Підприємства за збільшення отриманих Підприємством доходів за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення від 31.12.2025, яке є додатком № 16 до колективного договору між адміністрацією та трудовим колективом Підприємства на 2026 - 2028 роки, для працівників інспекції з нагляду (контролю), інспекції з водопостачання та юридичного відділу Підприємства передбачена додаткова винагорода, яка нараховується працівникам вказаних структурних підрозділів в розмірі 10 відсотків від сум грошових коштів, що фактично надійшли на розрахунковий рахунок Підприємства в результаті позитивної роботи працівників структурних підрозділів. Дана винагорода виплачується за рахунок «інших доходів Підприємства».

При виплаті додаткової винагороди працівникам Підприємства, з сум нарахованої їм додаткової винагороди Підприємством утримується та перераховується до відповідних бюджетів податок з доходів фізичних осіб (18 відсотків від нарахованої суми) та військовий збір (5 відсотків від нарахованої суми).

Платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з питання:

1. За рахунок яких джерел Підприємство повинно нараховувати єдиний внесок в розмірі 22 відсотки з додаткової винагороди, нарахованої працівникам інспекції з нагляду (контролю), інспекції з водопостачання та юридичного відділу Підприємства на підставі вказаного Положення:

за рахунок нарахованої заробітної плати працівників, що призводить до зменшення фактично виплаченої заробітної плати працівників додатково ще на 22 відсотки;

чи із загального фонду заробітної плати роботодавця (інших фондів роботодавця), що не впливає на зменшення розміру фактично виплаченої заробітної плати працівникам.

2. Чи будуть правомірними дії Підприємства якщо при виплаті додаткової винагороди працівників, з сум нарахованої їм додаткової винагороди Підприємством буде утримано та перераховано до відповідних бюджетів єдиний внесок (22 відсотки від нарахованої суми), податок з доходів фізичних осіб (18 відсотків від нарахованої суми) та військовий збір (5 відсотків від нарахованої суми).

3. Якщо такі дії Підприємства будуть неправомірними, то які наслідки для Підприємства вони будуть мати.

Щодо першого та другого питань

Щодо єдиного внеску

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок нарахування і сплати, повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08 липня
2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464).

Відповідно до п. 1 частини першої ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, які використовують найману працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами.

Базою нарахування єдиного внеску для роботодавців є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці»
(далі – Закон № 108), та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (п. 1 частини першої ст. 7 Закону № 2464).

Статтею 2 Закону № 108 визначена структура заробітної плати, яка складається із основної, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних і компенсаційних виплат.

При цьому Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 № 5 (далі – Інструкція № 5), визначено перелік видів виплат, що відносяться до основної, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних і компенсаційних виплат.

Відповідно до п.п. 2.2.3 п. 2.2 розділу 2 Інструкції № 5 відсоткові або комісійні винагороди, виплачені додатково до тарифної ставки (окладу, посадового окладу) належать до фонду додаткової заробітної плати.

Крім того, згідно з п.п. 2.3.2 п. 2.3 розділу 2 Інструкції № 5 винагороди та заохочення, що здійснюються раз на рік або мають одноразовий характер. Зокрема, винагороди за підсумками роботи за рік, щорічні винагороди за вислугу років (стаж роботи) належать до фонду оплати праці у складі інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Отже, виплати, які включаються до фонду заробітної плати є базою нарахування єдиного внеску.

Обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до Закону № 2464 нараховується єдиний внесок (частина друга ст. 9 Закону № 2464).

Єдиний внесок для платників, зазначених у ст. 4 Закону № 2464, встановлюється у розмірі 22 відс. до визначеної ст. 7 Закону № 2464 бази нарахування єдиного внеску (частина п’ята ст. 8 Закону № 2464).

Враховуючи зазначене, оскільки платниками єдиного внеску є саме роботодавці, тобто Підприємство, а не фізична особа – працівник, то єдиний внесок сплачується за рахунок коштів Підприємства (роботодавця) і не утримується з доходів працівника.

Щодо податку на доходи фізичних осіб та військового збору

Згідно з п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу податковий агент, поняття якого визначено п.п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, що нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок і військовий збір із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену ст. 167 Кодексу, і ставку військового збору, встановлену п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу.

Таким чином, податок на доходи фізичних осіб та військовий збір утримується із суми доходу фізичної особи – працівника, який нараховується та виплачується Підприємством на його користь, тобто за рахунок доходу працівника.

Щодо третього питання

Одночасно зауважуємо, що постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року № 227 затверджено Положення про Державну податкову службу України (далі – Положення № 227), п. 1 якого встановлено, що Державна податкова служба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів, і який реалізує, державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до пп. 12 та 70 п. 4 Положення № 227 ДПС здійснює адміністрування податків, зборів, платежів, єдиного внеску, у тому числі проводить відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків (платників єдиного внеску); надає індивідуальні податкові консультації, інформаційно-довідкові послуги з питань податкового законодавства та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на ДПС.

Таким чином, питання щодо відповідальності роботодавця, у разі утримання єдиного внеску з доходу працівника не належить до компетенції ДПС.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).

________________________________________________________________________________________________________________________

Дана індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.