Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 21.04.2026 р. № 2278/ІПК/99-00-04-01-04 ІПК

 

                                                                     

Державна податкова служба України розглянула звернення ТОВ                                  (далі – Товариство), надіслане листом ГУ ДПС у Харківській області щодо надання індивідуальної податкової консультації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (далі – Податок), керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

Товариство повідомило, що є власником  ряду виробничих нежитлових будівель та споруд сількогосподарського призначення (силос, норійно-очисна вежа, пункт приймання зерна, пункт завантаження автотранспорту,  бункер для відходів, наземна естакада № 2) площа яких не зазначена в правовстановлюючих документах                     (далі – Споруди) розташованих за адресою: …. область, … район, с. …, вул.          , які не здаються в оренду, лізинг чи позичку. 

Відповідно до реєстраційних даних основним видом діяльності Товариства визначено 52.10 “Складське господарство”, який відноситься до секції Н “Транспорт, складське господарство,  поштова та кур'єрська діяльність” ДК 009:2010.

Товариство запитує: 1) чи є перелічені у зверненні Споруди об’єктами оподаткування Податком; 2) яка база оподаткування цих Споруд; 3) з якого джерела необхідно зазначити площу Споруд при обчисленні податкових зобов'язань з Податку.

Порядок нарахування та сплати Податку врегульовано статтею 266 Кодексу. 

Об’єктом оподаткування Податком є об’єкт житлової та нежитлової нерухомості, в  тому числі його частка (підпункт  266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Кодексу).

До об’єктів житлової нерухомості належать будівлі, віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду, дачні та садові будинки, а об’єкти нежитлової нерухомості – будівлі, їх складові частини, що не є об’єктами житлової нерухомості  (п.п. 14.1.129, 14.1.129¹ п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

До об’єктів нежитлової нерухомості відносяться, зокрема, будівлі промислові та склади; господарські (присадибні) будівлі; інші будівлі.

Нормами Кодексу визначено, що будівлі це земельні поліпшення, що складаються з несучих та огороджувальних або сполучених (несуче-огороджувальних) конструкцій, які утворюють наземні або підземні приміщення, призначені для проживання або перебування людей, розміщення майна, тварин, рослин, збереження інших матеріальних цінностей, провадження економічної діяльності (підпункт 14.1.15 пункту 14.1 статті 14 Кодексу).

Згідно з  уставленою  практикою,  несучі  конструкції  –   це будівельні  конструкції,  що  становлять  несучий  остов  (каркас) будинку або споруди,  забезпечуючи їх надійність і  довговічність. Несучі  конструкції  сприймають основні навантаження (власну масу, масу устаткування,  людей,  снігу,  напір вітру,  тиск  ґрунту  на підземні  частини  будинку  або  споруди  тощо)  і передають їх на основу.

Огороджувальні конструкції   –    будівельні  конструкції,  що обмежують об'єм будівлі або споруди,  розділяють  його  на  окремі приміщення  та  призначені для захисту приміщень від температурних дій, вітру, вологи, шуму, радіації тощо.

Базою оподаткування є загальна площа об’єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1. пункту 266.3 статті 266 Кодексу).

База оподаткування об’єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об’єкта оподаткування                         на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об’єкт                        (підпункт 266.3.3. пункту 266.3 статті 266 Кодексу).

Перелік об’єктів житлової та нежитлової нерухомості, які не є об’єктом оподаткування Податком в розумінні Кодексу визначено підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Кодексу (далі - підпункт 266.2.2 Кодексу).

Згідно з підпунктом «є» підпункту 266.2.2 Кодексу  не є об’єктом оподаткування будівлі промисловості, віднесені до класу «Промислові та складські будівлі» (код 125) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023 (далі – Класифікатор), що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб’єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B – F КВЕД                    ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Отже, для права застосування для об’єкту нерухомості норми, передбаченої підпунктом «є» підпункту 266.2.2 Кодексу, Товариство одночасно має відповідати певним умовам:

основний вид діяльності має класифікується у секціях B – F КВЕД ДК 009:2010;

будівлі мають бути віднесені до класу «Промислові та складські будівлі» (код 125) Класифікатора, використовуватися за призначенням у господарській діяльності та не здаватися в оренду, лізинг, позичку.

Згідно з Класифікатором до групи 125 «Промислові та складські будівлі» відносяться клас 1251 «Промислові будівлі» до якого належать будівлі, що використовуються для промислового виробництва, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні, тощо  та клас 1252 «Резервуари, силоси та склади»  – резервуари та ємності; резервуари для нафти та газу; силоси для зерна, цементу та інших сухих продуктів; холодильники та спеціальні склади; складські майданчики.

У межах податкового регулювання кожен об’єкт оподаткування розглядається окремо, з урахуванням функціонального призначення, фактичного використання та інших характеристик такого об’єкта. Класифікатор визначає належність об’єкта до певної категорії, що є підставою для ідентифікації його статусу як об’єкта оподаткування.

Належність  будівлі до того чи іншого класу для цілей оподаткування має бути підтверджено.

Товариство зазначило, що Споруди (силос плоскодонний, силос з конусним дном)  класифіковані в Реєстрі будівельної діяльності  Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва  за кодом 1252.3 “Силоси для зерна”.

Зазначені Споруди відповідно до характеристик технічного паспорту мають бетонний фундамент та стіни  (бетон/метал), що в свою чергу дозволяє в розумінні Кодексу вважати їх будівлями.

У розумінні податкового законодавства Споруди (силос плоскодонний, силос з конусним дном), які класифіковані за кодом 1252.3 “Силоси для зерна” Класифікатора є  об’єктами нежитлової нерухомості і відповідно ж об'єктами оподаткування Податком.

Оскільки основний вид діяльності Товариства не класифікується у секціях B – F КВЕД ДК 009:2010,  то  Товариство не має право застосовувати до будівель, які відносяться до групи 125 «Промислові та складські будівлі» Класифікатора положення  підпункт «є» підпункту 266.2.2 Кодексу.

Визначення площі Споруд (силос плоскодонний, силос з конусним дном), у разі відсутності інформації у правовстановлюючих документах, може бути здійснено відповідно до даних технічного паспорту, інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, передавальних актів тощо або за результатами технічної інвентаризації проведеної відповідно до законодавства.

З метою встановлення належності Споруд (норійно-очисна вежа, пункт приймання зерна, пункт завантаження автотранспорту, бункер відходів, наземна естакада № 2) до відповідного класу за  Класифікатором, Товариству доцільно звернутися до уповноваженого органу для отримання інформації щодо належності таких об’єктів нерухомості до певного класу Класифікатора та включити отриману класифікацію до записів реєстру майнових прав.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може      (пункт 52.2 статті 52 глави 3 розділу II Кодексу).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Дана індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності норм законодавства , щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.