Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 21.04.2026 р. № 2280/ІПК/99-00-09-04-03 ІПК

 

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю                      (далі – Товариство) щодо надання індивідуальної податкової консультації з питань практичного застосування окремих норм законодавства стосовно обігу пального та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

У запиті Товариство зазначає, що має намір отримати ліцензію на право оптової торгівлі пальним за відсутності місць оптової торгівлі пальним.

При цьому у Товариства може виникати необхідність перед здійсненням безпосереднього продажу частини придбаного пального передавати на тимчасове зберігання іншому суб’єкту господарювання (який отримав відповідну ліцензію на право зберігання пального та/або ліцензію на право оптової торгівлі за наявності місць оптової торгівлі пальним.

Зберігання пального буде здійснюватися на підставі укладеного договору зберігання пального на визначений строк та за відповідну плату.

Враховуючи вищевикладене, Товариство просить роз’яснити, чи буде мати право Товариство за наявності ліцензії на право оптової торгівлі пальним за відсутності місць оптової торгівлі пальним передавати пальне на тимчасове зберігання іншим особам, які відповідно до чинного законодавства України можуть надавати таку послугу?

Щодо зазначеного питання

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, ввезення на митну територію України, вивезення за межі митної території України, оптової і роздрібної торгівлі, зокрема, пальним, а також посилення боротьби з його незаконним виробництвом та обігом на території України визначає Закон України від 18 червня 2024 року № 3817 – IX «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі – Закон № 3817).

Частиною першою ст. 1 Закону № 3817 визначено, що:

зберігання пального – надання послуг та/або діяльність, пов'язана із здійсненням операцій приймання, навантаження, розвантаження, розміщення та/або видавання пального (власного чи отриманого від інших осіб) (п. 32 частини першої ст. 1 Закону № 3817);

місце зберігання пального – об'єкт нерухомого майна, відмінний від земельної ділянки, або єдиний (цілісний) майновий комплекс, на території якого здійснюється приймання, навантаження, розвантаження, розміщення та/або видавання пального (власного або отриманого від інших осіб), який належить суб'єкту господарювання на праві власності або користування (п. 48 частини першої ст. 1 Закону № 3817);

ліцензія – право суб’єкта господарювання на провадження відповідного виду (кількох видів) господарської діяльності (п. 40 частини першої ст. 1 Закону № 3817);

місце оптової торгівлі пальним – об’єкт нерухомого майна, відмінний від земельної ділянки, або єдиний (цілісний) майновий комплекс, на території якого розташоване технологічне обладнання, призначене для приймання, зберігання пального, у тому числі для змішування пального або змішування пального і добавок (присадок) до пального, та оптової торгівлі пальним, який належить суб’єкту господарювання на праві власності або користування. Місце оптової торгівлі пальним вважається місцем зберігання пального, якщо зберігання пального здійснюється за таким місцем оптової торгівлі пальним (п. 50 частини першої ст. 1 Закону № 3817);

оптова торгівля пальним – діяльність з реалізації власно виробленого, ввезеного або придбаного пального суб'єктам господарювання, що здійснюють роздрібну торгівлю пальним, іншим суб'єктам господарювання, у тому числі в транспортному засобі, яким переміщується та/або в якому зберігається пальне. Не вважається оптовою торгівлею пальним заправлення пальним за договором підряду, що відноситься до власного споживання відповідно до підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (п. 63 частини першої ст. 1 Закону № 3817);

Відповідно до частини другої ст. 1 Закону № 3817 термін «пальне» вживається у значенні, наведеному у Кодексі.

У п. п. 14.1.141¹ п. 14.1 ст. 14 Кодексу визначено, що пальне – нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, інші товари, зазначені у п. п. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою ст. 28 Закону № 3817 зберігання пального здійснюється суб'єктами господарювання за наявності ліцензії на право зберігання пального або на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки.

Відповідно до частини другої ст. 28 Закону № 3817 суб'єкти господарювання отримують ліцензію на право зберігання пального, на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки на кожне місце зберігання пального.

Суб'єкт господарювання має право зберігати власне пальне та пальне, що належить іншому суб'єкту господарювання, без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідну ліцензію (частина третя ст. 28 Закону № 3817).

Отже, Товариство може передавати пальне на зберігання іншому суб’єкту господарювання, яким отримана та є діючою ліцензія на право зберігання пального та/або ліцензія на право оптової чи роздрібної торгівлі пальним, на підставі укладених з таким суб’єктом господарювання договорів.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 глави 3 розділу ІІ Кодексу).