Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 23.04.2026 р. № 2353/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

 

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула Ваше звернення щодо практичного застосування норм податкового законодавства та в межах компетенції повідомляє.

У своєму зверненні платник повідомив, що є фізичною особою – підприємцем, який здійснює діяльність на загальній системі оподаткування, платник ПДВ та здійснює господарську діяльність, пов’язану з імпортом товарів від нерезидентів з подальшою їх реалізацією на території України.

У процесі імпорту товарів, окрім оплати вартості товару за інвойсом, здійснюються та сплачуються додаткові витрати: суми ввізного мита; витрати на транспортування товару; митно-брокерські послуги; інші витрати, пов’язані з доставкою та митним оформленням товару.

Зазначені витрати є необхідними для ввезення товару на митну територію України та безпосередньо пов’язані з подальшою реалізацією такого товару у межах господарської діяльності.

Платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступного питання:

1. Як саме контролюючий орган трактує поняття «утворюють основу для продажу товарів» у розумінні п.п. 177.4.1 п. 177.4 ст. 177 Кодексу?

2. Чи можуть витрати на транспортування товару, митно-брокерські послуги та суми ввізного мита вважатися такими, що утворюють основу для продажу імпортованого товару, якщо без їх здійснення реалізація такого товару є неможливою?

3. До якої категорії витрат відповідно до п. 177.4 ст. 177 Кодексу належать зазначені витрати: до витрат, передбачених п.п. 177.4.1 п. 177.4 ст. 177 Кодексу чи до інших витрат відповідно до п.п. 177.4.4 п. 177.4 ст. 177 Кодексу?

4. У яких саме графах Типової форми книги обліку доходів і витрат фізичної особи – підприємця на загальній системі оподаткування необхідно відображати вартість придбаного товару, суми ввізного мита, витрати на транспортування, митно-брокерські послуги?

5. У разі здійснення попередньої оплати на рахунок митниці, яка включає суми ввізного мита та податку на додану вартість чи включається до складу витрат сума ввізного мита та на яку дату?

6. У разі якщо витрати на транспортування, митно-брокерські послуги та інші витрати, пов’язані з імпортом товару, відносяться до інших витрат відповідно до п.п. 177.4.4 п. 177.4 ст. 177 Кодексу:

чи зобов’язаний фізична особа – підприємець здійснювати розподіл таких витрат між реалізованим та нереалізованим товаром;

чи допускається включення таких витрат до складу витрат у повному обсязі у періоді їх фактичного здійснення (оплати);

якщо такий розподіл є обов’язковим, який підхід до розподілу цих витрат вважається достатнім для цілей податкового обліку згідно податкового кодексу України та який алгоритм цього розрахунку?

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Кодексом (п. 1.1 ст. 1 Кодексу).

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою –підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування встановлено ст. 177 Кодексу.

Згідно з п. 177.2 ст. 177 Кодексу об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи – підприємця.

Перелік витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів фізичною особою – підприємцем від провадження господарської діяльності на загальній системі оподаткування визначений п. 177.4 ст. 177 Кодексу.

Одночасно, для фізичної особи – підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг) (п. 177.3 ст. 177 Кодексу).

При цьому, відповідно до п.п. 177.4.5 п. 177.4 ст. 177 Кодексу не включаються до складу витрат підприємця:

витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою – підприємцем;

витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації;

витрати на придбання та утримання основних засобів, визначених абзацами восьмим – десятим п.п. 177.4.6 п. 177.4 ст. 177 Кодексу;

документально не підтверджені витрати.

Щодо першого – третього питань

Відповідно до п.п. 177.4.1 п. 177.4 ст. 177 Кодексу до витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать:

витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат. Тобто вираз «утворюють основу для продажу товарів» у контексті зазначеного підпункту є прямі витрати на придбання товарів, які призначені для подальшого їх продажу.

Разом з тим, витрати, які наведені у другому питанні Вашого звернення, не належать до витрат, які утворюють основу для продажу імпортованого товару.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року № 227 затверджено Положення про Державну податкову службу України (далі – Положення № 227), п. 1 якого встановлено, що Державна податкова служба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів, і який реалізує, державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до п.п. 12 та 70 п. 4 Положення № 227 ДПС здійснює адміністрування податків, зборів, платежів, єдиного внеску, у тому числі проводить відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків (платників єдиного внеску); надає індивідуальні податкові консультації, інформаційно-довідкові послуги з питань податкового законодавства та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на ДПС.

Разом з цим, постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2025 року № 903 затверджено Положення про Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України, відповідно до пункту 1 якого Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері, зокрема, формування та реалізує, зокрема державну політику у сфері розвитку підприємництва.

Крім того, відповідно до п. 1 Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 375, Міністерство фінансів України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, зокрема, державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту.

Отже, з першого – третього питань, зазначених у Вашому зверненні, Ви також можете звернутися до Міністерства фінансів України та Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України.

Щодо четвертого питання

Пунктом 177.10 ст. 177 Кодексу визначено, що фізичні особи – підприємці зобов’язані вести облік доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Облік доходів і витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет.

Типова форма, за якою здійснюється облік доходів і витрат, та порядок ведення такого обліку визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Наказом Міністерства фінансів України від 13 травня 2021 року № 261 затверджено Типову форму, за якою здійснюється облік доходів і витрат фізичними особами –  підприємцями і фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність (далі –  Типова форма), та Порядок її ведення (далі – Порядок № 261).

Відповідно до п. 1 розділу І Порядку № 261 на підставі первинних документів за підсумками робочого дня, протягом якого отримано дохід/ понесено витрати, здійснюються записи про отримані доходи та документально підтверджені витрати.

Згідно з п.п. 6 п. 1 розділу ІІ Порядку № 261 самозайняті особи заносять до Типової форми відомості, за якими здійснюється облік доходів і витрат, у такому порядку, зокрема:

інформація про документально підтверджені витрати, пов’язані з господарською діяльністю або провадженням незалежної професійної діяльності, зазначається у графах 5-10, відповідно:

у графі 5 зазначаються реквізити документа, який підтверджує понесені витрати, що безпосередньо пов’язані з отриманим доходом / пов’язані з провадженням незалежної професійної діяльності. Документами, які підтверджують витрати, можуть бути, зокрема, платіжне доручення, прибутковий касовий ордер, квитанція, фіскальний чек, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші первинні документи, що засвідчують факт оплати товарів (робіт, послуг);

у графі 6 відображається вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані/використані у виробництві продукції, товарів (наданні робіт, послуг), або для використання під час провадження незалежної професійної діяльності;

у графі 8 відображається сума податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, платежі, сплачені за одержання ліцензій, іншого документа дозвільного характеру, які пов'язані з господарською діяльністю / незалежною професійною діяльністю;

у графі 9 відображається сума інших витрат, пов'язаних з одержанням доходу / провадженням незалежної професійної діяльності.

Таким чином, інформація про документально підтверджені витрати зазначається у графах 5-10 Типової форми відповідно до Порядку № 261.

Щодо п’ятого питання

Відповідно до п.п. 177.4.3 п. 177.4 ст. 177 Кодексу до витрат фізичної
особи – підприємця включаються суми податків, зборів, пов'язаних з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи – підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи – підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з об'єктів житлової нерухомості); суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою – підприємцем, роялті на користь правовласників, як винагорода за використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав чи як відрахування на користь правовласників на підставі договорів, укладених таким платником податку з організаціями колективного управління відповідно до Закону України
від 15 травня 2018 року № 2415-VIII «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав», зі змінами та доповненнями, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, пов'язаних з господарською діяльністю фізичної особи – підприємця.

Таким чином, витрати у сумі ввізного мита не враховуються у витрати фізичної особи – підприємця.

Щодо шостого питання

Відповідно до п.п. 177.4.4 п. 177.4 ст. 177 Кодексу до витрат фізичної
особи – підприємця включаються інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в
п.п. 177.4.1 – 177.4.3 п. 177.4 ст. 177 Кодексу, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Отже, фізична особа – підприємець на загальній системі оподаткування при обчисленні чистого оподатковуваного доходу має право врахувати документально підтверджені витрати на транспортування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням товарів за умови дотримання інших вимог, визначених ст. 177 Кодексу. При цьому зазначені витрати включаються пропорційно до доходу, отриманого від продажу вказаного товару.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

 

__________________________________________________________________________________________________________

Дана індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.