Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 23.04.2026 р. № 2354/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

 

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула Ваше звернення щодо застосування окремих норм чинного законодавства та в межах компетенції повідомляє.

Платник податків у зверненні повідомила, що є фізичною особою – підприємцем – платником єдиного податку третьої групи (5 відсотків, без реєстрації ПДВ).

Основний КВЕД: 47.91 «Роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу інтернет». Основний товар, який платник продавала є трикотажні вироби, а саме шкарпетки. Наразі платник планує здійснювати продаж монет з нейзильберту. Продаж планується здійснювати через інтернет-аукціони для колекціонерів. Закупка монет відбувається напряму в НБУ, коли вони виставляють на продаж якусь нову монету, або в інших колекціонерів. Оплату за монети будуть прийматись на розрахунковий рахунок фізичної особи – підприємця у форматі IBAN. Відправка монет буде через ТОВ «        ».

Таким чином, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з питань:

1. Чи може, фізична особа – підприємець – платник єдиного податку третьої групи (ставка 5 відсотків, не платник ПДВ), здійснювати продаж монет з нейзильберу, випущених Національним банком України?

2. Які потрібно мати КВЕДи для здійснення інтернет-торгівлі саме монетами з нейзильберу, випущених Національним банком України?

3. Чи можна здійснювати продаж монет з нейзильберу, випущених Національним банком України через інтернет-аукціони для колекціонерів?

4. Чи потрібно мати первинні документи, що підтверджують закупку даних монет?

5. Чи потрібно вести товарний облік товарів при продажу монет з нейзильберу, випущених Національним банком України?

6. Чи потрібно мати дозвіл на продаж монет з нейзильберу, випущених Національним банком України?

Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов'язки суб'єктів валютних операцій і уповноважених установ, а також відповідальність за порушення ними валютного законодавства визначено Законом України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції» (далі – Закон № 2473).

Визначення понять, що вживаються у Законі № 2473, зазначені у ст. 1 Закону № 2473, а саме:

валютна операція – це операція, що має хоча б одну з таких ознак:

а) операція, пов'язана з переходом права власності на валютні цінності та (або) права вимоги і пов'язаних з цим зобов'язань, предметом яких є валютні цінності, між резидентами, нерезидентами, а також резидентами і нерезидентами, крім операцій, що здійснюються між резидентами, якщо такими валютними цінностями є національна валюта;

б) торгівля валютними цінностями;

в) транскордонний переказ валютних цінностей та транскордонне переміщення валютних цінностей (п. 1 частини першої ст. 1 Закону № 2473);

валютні цінності – це національна валюта (гривня), іноземна валюта та банківські метали (п. 4 частини першої ст. 1 Закону № 2473);

національна валюта (гривня), зокрема це грошові знаки грошової одиниці України - гривні у вигляді банкнот, монет, у тому числі обігових, пам'ятних та ювілейних монет, і в інших формах, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України, а також вилучені або такі, що вилучаються з обігу, але підлягають обміну на грошові знаки, що перебувають в обігу (п.п. «а» п.п. 6 частини першої ст. 1 Закону № 2473);

суб'єктами валютних операцій є резиденти та (або) нерезиденти, які здійснюють валютні операції (п. 10 частини першої ст. 1 Закону № 2473).

При цьому відповідно до п. 13 ст. 1 Закону України від 18 листопада
1997 року № 637/97-ВР«Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними», із змінами, банківські метали – це золото, срібло, платина, метали платинової групи, доведені (афіновані) до найвищих проб у зливках і порошках, що мають сертифікат якості, а також монети, вироблені з дорогоцінних металів.

Постановою Правління Національного банку України від 30.05.2012 № 213 затверджена Інструкція про організацію виготовлення, випуску в обіг і реалізації пам'ятних та інвестиційних монет України, сувенірної продукції
(далі – Інструкція), відповідно до п. 1.1 якої Інструкція розроблена згідно із Законом України від 20 травня 1999 року № 679-ХІV «Про Національний банк України» та Указом Президента України від 28.09.2004 № 1142 «Про виключне право Національного банку України», відповідно до яких Національному банку України (далі - Національний банк) надане виключне право на виготовлення пам'ятних та інвестиційних монет, які є законним платіжним засобом на території України, і встановлює порядок планування, організації виготовлення, випуску в обіг, реалізації і купівлі цих монет, а також сувенірної продукції, та у зв'язку з використанням для їх виготовлення дорогоцінних і недорогоцінних металів, а також застосуванням спеціальних технологій карбування і художнього оформлення можуть реалізовуватися за цінами, які відрізняються від їх номінальної вартості.

Терміни в Інструкції вживаються в такому значенні:

аукціон з продажу пам’ятних монет України та сувенірної продукції (далі – аукціон) – продаж пам’ятних монет України та сувенірної продукції, унаслідок якого їх власником стає той учасник (юридична чи фізична особа), який під час проведення торгів запропонував найвищу ціну (п. 1 п. 1.2 Інструкції);

пам’ятні монети України (далі –  пам'ятні монети) – монети із дорогоцінних або недорогоцінних металів, які виготовлені із застосуванням спеціальних технологій, що забезпечують підвищену якість монет, і випускаються в обіг Національним банком обмеженими тиражами з нагоди відзначення ювілейних дат, пам'ятних подій історії та сучасності, заходів з охорони навколишнього природного середовища, інших подій суспільного життя (п.9 п. 1.2 Інструкції);

нумізматична продукція Національного банку – пам'ятні монети України з дорогоцінних та недорогоцінних металів, пам'ятні банкноти, сувенірна продукція (п. 6 п. 1.2 Інструкції);

сувенірна продукція Національного банку (далі – сувенірна продукція) – продукція, що передбачена планом випуску нумізматичної продукції та інвестиційних монет України (далі – план випуску), реалізується у складі наборів та/або за окремими найменуваннями (п. 14 п. 1.2 Інструкції).

Право резидентів та нерезидентів здійснювати валютні операції передбачено ст. 4 Закону № 2473.

Статтею 6 Закону № 2473 визначено, що торгівля валютними цінностями здійснюється виключно через уповноважені установи, які отримали ліцензію на таку діяльність відповідно до ст. 9 Закону № 2473.

Щодо першого та третього питань

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку визначено главою 1 розділу XIV Кодексу.

Відповідно до п.п. 3 п. 291.4 ст. 291 Кодексу до платників єдиного податку, які відносяться до третьої групи, належать, зокрема, фізичні особи – підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена, та юридичні особи – суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року.

Водночас, нормами п. 291.5 ст. 291 Кодексу визначено обмеження щодо здійснення видів діяльності для суб’єктів господарювання, зокрема, фізичних осіб – підприємців – платників єдиного податку першої – третьої груп.

При цьому згідно з п. 291.5 ст. 291 Кодексу не можуть бути платниками єдиного податку першої – третьої груп суб’єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи – підприємці), які здійснюють, зокрема:

видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення (крім виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння) (п.п. 4 п.п. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 Кодексу);

діяльність з продажу предметів мистецтва та антикваріату, діяльність з організації торгів (аукціонів) виробами мистецтва, предметами колекціонування або антикваріату (п.п. 9 п.п. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 Кодексу).

Відповідно до Правил торгівлі антикварними речами, затверджених наказом Міністерства економіки з питань європейської інтеграції України та Міністерства культури і мистецтв України від 29.12.2001 № 322/795 (далі – Правила), антикварні речі – це такі культурні цінності, як об'єкти матеріальної та духовної культури, що мають художнє, історичне, етнографічне та наукове значення, підлягають збереженню, відтворенню та охороні і створені понад 50 років.

Порядок продажу антикварних речей через підприємства торгівлі або на аукціонах визначено п.п. 2 та 3 Правил.

Крім того, оскільки інші розділи Кодексу, крім розділу V Кодексу, не містять визначення поняття «вироби мистецтва, предмети колекціонування або антикваріату», то для застосуванням норм ст. 291 Кодексу використовується поняття, наведене у п. 210.2 ст. 210 Кодексу.

Так, відповідно до п. 210.2 ст. 210 Кодексу культурні цінності – це вироби мистецтва, предмети колекціонування або антикваріату – товари, що належать до товарних позицій за кодами 9701 – 9706 згідно з УКТ ЗЕД.

Згідно з п.п. 1 п. 292.1 ст. 292 Кодексу доходом для фізичної особи – підприємця – платника єдиного податку є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 Кодексу. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, доходи у вигляді бюджетних грантів, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

Датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг) (п. 292.6 ст. 292 Кодексу).

Отже, фізична особа – підприємець – платник єдиного податку, має право здійснювати діяльність з продажу через мережу інтернет виключно монети, які не є предметами мистецтва та антикваріату, не виготовлені з дорогоцінних металів та не відносяться до іноземної валюти.

Враховуючи викладене, фізична особа – підприємець – платник єдиного податку (продавець) має право перебувати на спрощеній системі оподаткування за умови дотримання критеріїв, визначених п.п. 2 п. 291.4 ст. 291 Кодексу та з врахуванням обмежень в частині обрання видів господарської діяльності, визначених п. 291.5 ст. 295 Кодексу.

Щодо другого питання

Відповідно до п. 299.1 ст. 299 Кодексу реєстрація суб’єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.

До реєстру платників єдиного податку вносяться, зокрема, відомості про види господарської діяльності (п.п. 8 п. 299.7 ст. 299 Кодексу).

Згідно з п.п. 5 п. 298.3 ст. 298 Кодексу у заяві про застосування спрощеної системи оподаткування зазначаються обрані суб’єктом господарювання види господарської діяльності згідно з Класифікатором видів економічної діяльності ДК 009:2010.

Класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2010 (далі – КВЕД ДК 009:2010) затверджена наказом Держспоживстандарту України від 11.10.2010
№ 457 (далі – Наказ № 457), зі змінами та доповненнями.

Абзацом другим п. 1 Наказу № 457 визначено, що основне призначення Класифікації видів економічної діяльності – визначати та кодувати основні та другорядні види економічної діяльності юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців.

КВЕД – це статистичний інструмент для впорядкування економічної інформації. Код виду діяльності не створює прав чи обов’язків для підприємств та організацій, не спричиняє жодних правових наслідків. 

Будь-яке використання КВЕД не для статистичних потреб (адміністративних або нормативних) здійснюють самі користувачі за власними правилами, відповідаючи за це та належно пояснюючи таке використання (абзаци восьмий, десятий п. 1 КВЕД ДК 009:2010).

При цьому наказом Державного комітету статистики України від 23.12.2011 № 396 затверджено Методологічні основи та пояснення до позицій Класифікації видів економічної діяльності.

Отже, фізична особа – підприємець – платник єдиного податку за власним бажанням обирає відповідно до КВЕД ДК 009:2010 вид господарської діяльності, який планує здійснювати.

Враховуючи викладене, для отримання більш детальної інформації з питання визначення КВЕД ДК 009:2010 доцільно звернутися до Державної служби статистики України.

Крім того, питання визначення коду згідно з УКТ ЗЕД, за яким класифікуються товари, ДПС рекомендує звернутися до Торгово-промислової палати України (їх регіональних відділень).

Щодо четвертого та п’ятого питання

Крім того, ведення обліку і складення звітності платниками єдиного податку визначено ст. 296 Кодексу.

Відповідно до п. 296.1 ст. 296 Кодексу фізичні особи – підприємці – платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість, ведуть облік у довільній формі шляхом помісячного відображення отриманих доходів.

Облік доходів та витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет.

Одночасно слід зазначити, що наказом Міністерства фінансів України
від 26.11.2020 № 728 «Про визнання таким, що втратив чинність, наказу Міністерства фінансів України від 19 червня 2015 року № 579» з 01 січня
2021 року втратили чинність форми Книги обліку доходів, Книги обліку доходів і витрат та порядки їх ведення, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 № 579, та скасовано реєстрацію книг у податкових органах.

Проте зміни, запроваджені з 01.01.2021 щодо форми обліку доходів і витрат у довільній формі (в паперовому вигляді (зошиті, журналі тощо), в електронному вигляді (в електронній таблиці у файлі Excel, Word тощо) чи через електронний кабінет) не скасовують обов’язку дотримуватися платниками єдиного податку першої – третьої груп вимог заповнювати податкову декларацію платника єдиного податку – фізичної особи – підприємця  на підставі первинних документів у відповідності до норм п. 44.1 ст. 44 Кодексу, які мають право вивчати та перевіряти контролюючі органи під час проведення перевірок згідно з п.п. 20.1.6 п. 20.1 ст. 20 Кодексу.

Відповідно до абзацу першого п. 44.1 ст. 44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Дані обліку використовуються платником податку для заповнення податкової декларації платника єдиного податку – фізичної особи – підприємця, форма якої затверджена наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 № 578, із змінами.

Крім того, п. 296.3 ст. 296 Кодексу встановлено, що платники єдиного податку третьої групи подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг встановлені в Законі № 265 та нормативно-правових актах, прийнятих на його виконання.

Ведення обліку товарних запасів регламентовано положеннями п. 12 ст. 3 Закону № 265.

Відповідно до ст. 3 Закону № 265 наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2021 № 496 (далі – Порядок № 496) затверджено Порядок ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб – підприємців, у тому числі платників єдиного податку.

Дія Порядку № 496 поширюється на фізичних осіб – підприємців, у тому числі платників єдиного податку, які відповідно до Закону № 265 зобов’язані вести облік товарних запасів та здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку, та осіб, які фактично здійснюють продаж товарів (надання послуг) та/або розрахункові операції в місці продажу (господарському об’єкті) такої фізичної особи – підприємця.

Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб – підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).

Водночас п. 44.1 ст. 44 Кодексу визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Крім того, ведення обліку і складення звітності платниками єдиного податку визначено ст. 296 Кодексу.

Відповідно до п. 296.1 ст. 296 Кодексу фізичні особи – підприємці – платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість, ведуть облік у довільній формі шляхом помісячного відображення отриманих доходів.

Облік доходів та витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет.

Враховуючи викладене фізична особа – підприємець – платник єдиного податку, який не зареєстрований платником податку на додану вартість та не здійснює реалізацію товарів, зазначених у п. 12 ст. 3 Закону № 265, не зобов’язаний вести облік товарних запасів та підтверджувати їх походження первинними документами.

Таким чином, у разі продажу «монет з нейзильберу», випущених Національним банком України, та за умови відсутності в загальному асортименті товарів, що знаходяться в реалізації, зазначені у п. 12 ст. 3 Закону № 265 групи товарів, фізична особа – підприємець – платник єдиного податку не зобов’язаний вести облік товарних запасів та підтверджувати їх походження первинними документами.

При цьому, віднесення монет з нейзильберу до дорогоцінних чи недорогоцінних металів визначається Національним банком.

Щодо шостого питання

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Державна податкова служба України (ДПС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове   державне  соціальне   страхування   (п.  1   Положення   про Державну податкову службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 року № 227 із змінами) (далі – Положення № 227).

Відповідно до п. п. 1 п. 3 Положення № 227 основними завданнями ДПС є реалізація державної податкової політики, здійснення в межах повноважень, передбачених законом, контролю за надходженням до бюджетів та державних цільових фондів податків, зборів, платежів, державної політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального, державної політики з адміністрування єдиного внеску, державної політики у сфері контролю за своєчасністю здійснення розрахунків в іноземній валюті в установлений законом строк, дотриманням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), проведення розрахункових операцій, а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону.

Згідно з п. п. 27 п. 4 Положення № 227 ДПС відповідно до покладених на неї завдань здійснює ліцензування діяльності суб'єктів господарювання з виробництва спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів і рідин, що використовуються в електронних сигаретах, з оптової торгівлі спиртом, оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами і рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та контроль за таким виробництвом та обігом; здійснює ліцензування діяльності суб'єктів господарювання з виробництва пального, з оптової, роздрібної торгівлі та зберігання пального і контроль за таким виробництвом.

Отже, питання щодо необхідності отримання дозволу для здійснення діяльності з реалізації монет з нейзильберу не належить до компетенції ДПС.

Одночасно зауважуємо, що будь-які висновки можуть надаватися за результатами детального вивчення умов,