Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 27.04.2026 р. № 2387/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК

 

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення Комунального некомерційного підприємства «___________» (далі – Комунальне некомерційне підприємство) щодо окремих питань оподаткування неприбуткових організацій, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), у межах компетенції повідомляє.

Згідно зі зверненням Комунальне некомерційне підприємство є закладом охорони здоров’я та перебуває у статусі неприбуткової організації.

Як повідомляється, працівнику такого підприємства підрозділом оренди комунального майна органу місцевого самоврядування надано службове житло у 2025 році. У 2026 році рішенням сесії міської ради таке службове житло передано на баланс Комунального некомерційного підприємства.

У зв’язку із викладеним вище Комунальне некомерційне підприємство звертається за отриманням індивідуальної податкової консультації із таких запитань:

        1. Чи втратить Комунальне некомерційне підприємство статус неприбуткової організації з огляду на те, що утримання житлового фонду наразі не є його статутною діяльністю, а безоплатне передання майна (житлового приміщення) фізичним особам підприємства заборонено? Чи є безоплатне надання службового житла працівникам такого підприємства (лікарям) розподілом доходів згідно з податковим законодавством України?

2. Які податкові наслідки буде мати Комунальне некомерційне підприємство у разі втрати статусу неприбуткової організації?

3. Чи виникає у Комунального некомерційного підприємства зобов’язання щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (далі – Податок), з огляду на те, що житло передане на баланс такого підприємства, а право власності на зазначене житло залишається у територіальної громади?

4. Чи виникають зобов’язання щодо сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) при безоплатному наданні працівнику службового житла? Якщо безоплатне надання працівнику службового житла є об’єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб, військовим збором, нарахування єдиного внеску, яка особа є платником податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску (фізична особа – одержувач таких активів чи підприємство як податковий агент); що є базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб, військовим збором, нарахування єдиного внеску; чи підлягають такі доходи відображенню у додатку 4 до податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, що подається підприємством, та за якою ознакою доходів фізичних осіб?

 

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, як встановлено в п. 1.1 ст. 1 Кодексу, регулюються нормами цього Кодексу.

Інші терміни, що застосовуються у Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами (п. 5.3 ст. 5 Кодексу).

Насамперед зауважимо, що оскільки відповідно до п.п. 19¹.1.28 п. 19¹.1             ст. 19¹ Кодексу до функцій контролюючих органів належить, зокрема, надання індивідуальних податкових консультацій, інформаційно-довідкових послуг із питань податкового та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи, питання порядку надання службового житла  не належать до компетенції ДПС і регулюються спеціальними нормативно-правовими актами у сфері житлової політики.

Водночас повідомляємо, що основні правові, економічні, соціальні та організаційні засади житлової політики щодо реалізації права осіб на житло, забезпечення сталого та ефективного використання житлового фонду України визначає Закон України від 13 січня 2026 року  № 4751-IX «Про основні засади житлової політики» (далі – Закон № 4751).

Зокрема, відповідно до частини першої ст. 30 Закону № 4751 службове житло, що належить до державного житлового фонду або житлового фонду територіальної громади, надається особам у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

 Як передбачено частиною другою ст. 30 Закону № 4751, службове житло з житлового фонду територіальної громади надається особам на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування або уповноваженого ним суб’єкта.

Щодо запитань 1 та 2   

Пунктом 133.4 ст. 133 Кодексу встановлено, що не є платниками податку на прибуток підприємств неприбуткові підприємства, установи та організації у порядку та на умовах, встановлених цим пунктом.

Згідно з п.п. 133.4.1 п. 133.4 ст. 133 Кодексу, неприбутковим підприємством, установою та організацією для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств є підприємство, установа та організація (далі – неприбуткова організація), що одночасно відповідає таким вимогам:

утворена та зареєстрована в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації;

установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) містять заборону розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників у розумінні Цивільного кодексу України), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов’язаних з ними осіб. Для цілей цього абзацу не вважається розподілом отриманих доходів (прибутків) фінансування видатків, визначених п.п. 133.4.2 п. 133.4 ст. 133 Кодексу;

установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) передбачають передачу активів одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду, іншим юридичним особам, що здійснюють недержавне пенсійне забезпечення відповідно до закону (для недержавних пенсійних фондів), або зарахування до доходу бюджету у разі припинення юридичної особи (у результаті її ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення). Положення цього абзацу не поширюється на об’єднання та асоціації об’єднань співвласників багатоквартирних будинків та житлово-будівельні кооперативи;

внесена контролюючим органом до Реєстру неприбуткових установ та організацій (далі – Реєстр).

Доходи (прибутки) неприбуткової організації використовуються виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами (абзац перший п.п. 133.4.2 п. 133.4 ст. 133 Кодексу).

При цьому п. 133.4 ст. 133 Кодексу на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану застосовується з урахуванням положень п. 63 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу.

Перелік організацій, які можуть бути віднесені до неприбуткових організацій, що відповідають вимогам п. 133.4 ст. 133 Кодексу і не є платниками податку на прибуток підприємств, визначено п.п. 133.4.6 п. 133.4 ст. 133 Кодексу.

Відповідно до частини першої ст. 60² Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (зі змінами) (далі –                Закон № 280/97) комунальне унітарне підприємство створюється уповноваженим органом місцевого самоврядування у розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і належить до сфери його управління. Комунальні унітарні підприємства створюються як комунальні комерційні підприємства або комунальні некомерційні підприємства.

Як встановлено частинами другою та третьою ст. 60² Закону № 280/97, орган місцевого самоврядування, до сфери управління якого належить комунальне унітарне підприємство, є представником власника - відповідної територіальної громади і виконує його повноваження у межах, визначених законом.

Майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і передається такому підприємству на праві узуфрукта комунального майна або на іншому речовому праві на чуже майно, передбаченому законом.

Правові, організаційні, економічні та соціальні засади охорони здоров’я в Україні визначають Основи законодавства України про охорону здоров’я, прийняті Законом України  від 19 листопада 1992 року № 2801-ХІІ (зі змінами) (далі – Основи законодавства України про охорону здоров’я).

Основи діяльності закладів охорони здоров’я встановлено ст. 16 Основ законодавства України про охорону здоров’я.

Згідно зі ст. 16 Основ законодавства України про охорону здоров’я заклад охорони здоров’я провадить свою діяльність на підставі статуту (положення), що затверджується власником закладу (уповноваженим ним органом).

За організаційно-правовою формою заклади охорони здоров’я комунальної власності можуть створюватися та функціонувати як комунальні некомерційні товариства або комунальні установи.

Порядок здійснення фінансового забезпечення охорони здоров’я визначено       ст. 18 Основ законодавства України про охорону здоров’я.

Так, фінансове забезпечення охорони здоров’я згідно з частиною першою              ст. 18 Основ законодавства України про охорону здоров’я може здійснюватися за рахунок коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів, коштів юридичних та фізичних осіб, а також з інших джерел, не заборонених законом.

Тож обов’язковими умовами перебування комунального некомерційного підприємства, що є закладом охорони здоров’я, у статусі неприбуткової організації є, зокрема, заборона розподілу доходів або їх частини серед засновників (учасників) такого підприємства, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов’язаних з ними осіб та використання своїх доходів виключно для фінансування видатків на утримання такого комунального некомерційного підприємства, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених його установчими документами, в межах профільного законодавства.

        Водночас на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану             не вважається порушенням вимог п. 133.4 ст. 133 Кодексу здійснення неприбутковою організацією передачі майна, надання послуг, благодійної допомоги, використання доходів (прибутків) для фінансування видатків,                       не пов’язаних з реалізацією мети та напрямів діяльності, передбачених її установчими документами, на цілі та на користь отримувачів, що визначені            п. 63 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу.

Отже, що стосується діяльності з утримання житлового фонду комунальним некомерційним підприємством, що є закладом охорони здоров’я, то питання правомірності та порядку здійснення такої діяльності не належать до компетенції ДПС.

Оскільки згідно з п. 1 Положення про Міністерство охорони здоров’я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України  від 25 березня 2015 року № 267 (зі змінами), Міністерство охорони здоров’я України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, то з питань порядку здійснення діяльності з утримання житлового фонду комунальними закладами охорони здоров’я доцільно звернутися до Міністерства охорони здоров’я України.

Водночас вбачається, що в загальному порядку така діяльність комунального некомерційного підприємств у статусі неприбуткової організації має здійснюватися з урахуванням вимог профільного законодавства, що регламентує діяльність такого підприємства як комунального закладу охорони здоров’я, житлового законодавства України, згідно з установчими документами підприємства та з дотриманням вимог п. 133.4  ст. 133 Кодексу.

При цьому, якщо комунальне некомерційне підприємство, що є закладом охорони здоров’я, у статусі неприбуткової організації за рішенням органу місцевого самоврядування отримує на баланс житлові приміщення, що перебувають у власності відповідної територіальної громади та попередньо були надані у користування як службове житло працівникам такого підприємства, то такі операції не призводитимуть до порушення вимог п. 133.4 ст. 133 Кодексу щодо перебування такого комунального некомерційного підприємства у Реєстрі.

У разі недотримання неприбутковою організацією вимог, встановлених                п. 133.4 ст. 133 Кодексу (з урахуванням положень п. 63 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу), така неприбуткова організація підлягає виключенню з Реєстру та зобов’язана визначити податкове зобов’язання з податку на прибуток підприємств відповідно до підпунктів 133.4.3 та 133.4.4 п. 133.4          ст. 133 Кодексу.

Щодо запитання 3

Порядок нарахування та  сплати  Податку  з  об’єктів нежитлової  та/або  житлової нерухомості врегульовано ст. 266 Кодексу. 

Платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості (п.п. 266.1.1 п. 266.2 ст. 266 Кодексу).

Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (частина перша               ст. 182 Цивільного кодексу України).

Офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни та/або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень здійснюється шляхом внесення відповідних відомостей заявником для проведення реєстраційних дій до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідно до Закону України            від  01 липня 2004 року  № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» зі змінами  (далі – Закон) (п. 1 частини першої ст. 2 Закону).

Оскільки Кодексом визначено, що платниками Податку є власники об’єктів нерухомості, то у комунального некомерційного підприємства,  якому  об’єкт нерухомості переданий  на баланс (на праві господарського відання, оперативного управління, узуфрукт комунального майна) без зміни права власності,  не виникає податкового обов’язку зі справляння Податку на такий об’єкт нерухомості.

Щодо запитання 4

Відповідно до п. 23.1 ст. 23 Кодексу базою оподаткування визнаються конкретні вартісні, фізичні або інші характеристики певного об'єкта оподаткування.

База оподаткування – це фізичний, вартісний чи інший характерний вираз об'єкта оподаткування, до якого застосовується податкова ставка і який використовується для визначення розміру податкового зобов'язання.

База оподаткування і порядок її визначення встановлюються Кодексом для кожного податку окремо (п. 23.2 ст. 23 Кодексу).

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, відповідно до п.п. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 якого платниками податку є, зокрема, фізична особа – резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні, податковий агент.

Об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 Кодексу).

Перелік доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків визначено п. 164.2 ст. 164 Кодексу.

Так, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід:

отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 Кодексу) у вигляді, зокрема:

вартості використання житла, інших об'єктів матеріального або нематеріального майна, що належать роботодавцю, наданих платнику податку в безоплатне користування, або компенсації вартості такого використання, крім випадків, коли таке надання зумовлено виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) чи передбачено нормами колективного договору або відповідно до закону в установлених ними межах           (п.п. «а» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу);

інші доходи, крім зазначених у ст. 165 Кодексу (п.п. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).

Відповідно до п. 167.1 ст. 167 Кодексу ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику (крім випадків, визначених у пп. 167.2 – 167.5 ст. 167 Кодексу).

Також вказані доходи є об’єктом оподаткування військовим збором для платників, зазначених у п.п. 1 п.п. 1.1 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу (п.п. 1 п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Ставка військового збору для платників, зазначених у п.п. 1 п.п. 1.1 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, становить 5 відсотків від об’єкта оподаткування, визначеного п.п. 1 п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною п.п. 4 п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу (п.п. 1 п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 Кодексу та п.п. 1.4 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

Відповідно до п.п. «б» п. 176.2 ст. 176 Кодексу особи, які відповідно до Кодексу мають статус податкових агентів, та платники єдиного внеску зобов’язані, зокрема, подавати у строки, встановлені Кодексом для податкового місяця, крім податкових агентів, які є фізичними особами – підприємцями та особами, які провадять незалежну професійну діяльність, Розрахунок, до контролюючого органу за основним місцем обліку. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку – фізичній особі податковим агентом, платником єдиного внеску протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не допускається.

Форма Податкового розрахунку сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі – Розрахунок) та порядок його подання затверджено наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4, зі змінами (далі – Порядок).

Порядок заповнення додатків до Розрахунку, що містять інформацію щодо сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску передбачено п. 4 розділу розділом IV Порядку.

Відповідно до п. 4 розділу IV Порядку в додатку 4 до Розрахунку у графі 6 «Ознака доходу» зазначається ознака доходу, наведена у розділу 1 «Довідник ознак доходів фізичних осіб» додатка 2 до Порядку.

Згідно з Довідником ознак доходів фізичних осіб, наведеним у Додатку 2 до Порядку, інші доходи, крім зазначених у ст. 165 Кодексу, відображаються податковим агентом за ознакою доходу «127».

Враховуючи викладене службове житло, яке передається у користування фізичним особам (працівникам) підприємства, то дохід у вигляді вартості такого користування включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу такого платника податку як інший дохід та оподатковується податком на доходи фізичних осіб і військовим збором на загальних підставах.

При цьому юридична особа повинна виконати всі функції податкового агента, визначені Кодексом.

Щодо єдиного внеску

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» зі змінами (далі – Закон № 2464).

Відповідно до п. 1 частини першої ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами.

Базою нарахування єдиного внеску для роботодавців є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» зі змінами, та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (п. 1 частини першої ст. 7 Закону № 2464).

Частиною п'ятою ст. 8 Закону № 2464 визначено, що єдиний внесок для платників, зазначених у ст. 4 Закону № 2464, встановлюється у розмірі                  22 відсотки до визначеної ст. 7 Закону № 2464 бази нарахування єдиного внеску.

Статтею 2 Закону № 108 визначена структура заробітної плати, яка складається із основної, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних і компенсаційних виплат.

Обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до Закону № 2464 нараховується єдиний внесок (частина друга ст. 9 Закону № 2464).

Таким чином, оскільки дохід у вигляді безоплатно переданого службового житла працівнику не включається до складу заробітної плати, то такий дохід не є базою нарахування єдиного внеску.

Водночас наголошуємо, що будь-які висновки щодо порядку оподаткування можуть надаватися за результатами перевірки умов, суттєвих обставин здійснення відповідних господарських операцій та всіх первинних документів, оформленням яких вони супроводжувались.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).