Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 27.04.2026 р. № 2404/ІПК/99-00-04-01-04 ІПК

 

Державна податкова служба України на звернення Підприємство ... щодо надання індивідуальної податкової консультації  з питання справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (далі – Податок), керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

Підприємство без надання правовстановлюючих документів  на нерухоме майно проінформувало, що об’єкти нерухомості закріплені за ним на праві господарського відання відповідно до наказу Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України ….  

Підприємство запитує: 1) чи виникають у Підприємства податкові зобов’язання з Податку, у разі якщо  об’єкти нерухомого майна перебувають у державній власності, а Підприємство користується та розпоряджається майном, закріпленим за ним на праві господарського відання; 2) чи має право Підприємство подати уточнюючі податкові декларації з Податку на зменшення раніше задекларованих податкових зобов’язань  у разі  переходу права власності на об’єкти нерухомості від Підприємства до органу управління державним майном та подальшого закріплення такого майна за Підприємством на праві господарського відання.

            Щодо питання 1

            Статтею 266 Кодексу визначається порядок справляння Податку.                              Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Кодексу встановлено, що платниками Податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни та/або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень здійснюється шляхом внесення відповідних відомостей заявником для проведення реєстраційних дій до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідно до Закону України                                               від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Оскільки Кодексом визначено, що платниками Податку є власники об’єктів нерухомості, то у Підприємства не виникає податкового обов’язку зі справляння Податку в частині об’єктів нерухомості, які закріплені за ним на праві господарського відання.

Підпунктом «а» підпункту 266.2.2 пункту 266.2  статті 266 Кодексу визначено, що не є об’єктом оподаткування, зокрема, об’єкти нежитлової нерухомості, які перебувають у власності органів державної влади, а також організацій, створених ними в установленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідного державного бюджету чи місцевого бюджету і є неприбутковими (їх спільній власності).

Отже об’єкти нерухомості, які належать на праві власності Міністерству розвитку громад, територій та інфраструктури України  не є об’єктом оподаткування Податком.

Водночас  звертаємо увагу, що за об’єкти нерухомості, які належать Підприємству на праві власності, у Підприємства виникає податковий обов’язок зі справляння Податку за такі об’єкти.

При цьому звертаємо увагу, що  частинами  п’ятою та сьомою статті 120 Земельного кодексу України визначено порядок набуття прав власності або користування земельними ділянками суб’єктом господарювання, який використовує нерухоме майно на праві господарського відання, зокрема, документи, що підтверджують набуття права господарського відання на об’єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду, об’єкт незавершеного будівництва чи частку у праві спільної власності на такий об’єкт), є підставою для державної реєстрації переходу до набувача права користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об’єкт, а статтею 211 Земельного кодексу України визначена відповідальність для громадян та юридичних осіб, зокрема, за ухилення від державної реєстрації земельних ділянок та подання недостовірної інформації щодо них.

Щодо питання 2

Підпунктом 266.8.1 пункту 266.8 статі 266 Кодексу визначено, що у разі переходу права власності на об’єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом календарного року податок обчислюється для попереднього власника за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося право власності на зазначений об’єкт оподаткування, а для нового власника - починаючи з місяця, в якому він набув право власності.

У зверненні не міститься інформація щодо дати переходу права власності на об’єкти нерухомості від Підприємства до  Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України та не надано підтверджуючі документи.

Статтею 50 Кодексу передбачено підстави та порядок внесення змін до податкової звітності.

Згідно з абзацом першим пункту 50.1 статті 50 Кодексу у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених  статтею 102 Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених статтею  50 Кодексу), він зобов’язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

За наявності підстав та за умови додержання вимог статті 50 Кодексу Підприємство має право внести зміни до податкової звітності та подати уточнюючу Декларацію за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів  України                              від 10.04.2015  № 408, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України  29 квітня 2015 року за  № 479/26924, у редакції наказу Міністерства фінансів України від 10.11.2022                    № 371 (зі змінами) за типом «Уточнююча».

Обов’язковим до заповнення є рядок 8 Декларації з зазначенням підстави для зменшення податкових зобов’язань.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

 

 

Дана індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.