Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 27.04.2026 р. № 2408/ІПК/99-00-21-03-02 ІПК

 

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо оподаткування операцій з продажу легкового автомобіля та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Як викладено у зверненні, Товариством було придбано легковий автомобіль, який був зарахований на баланс як об’єкт основних засобів. На дату визнання активу Товариством було встановлено строк корисного використання понад 1 рік.

Автомобіль був введений в експлуатацію та використовувався у господарській діяльності Товариства протягом 8 місяців. За період використання на об’єкт основних засобів нараховувалась бухгалтерська амортизація. Після 8 місяців використання Товариством прийнято рішення про продаж такого автомобіля.

Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань:

1) чи вважається автомобіль, про який йдеться у зверненні,  необоротним активом з метою визначення бази оподаткування ПДВ при його продажу;

2)  чи впливає на визначення бази оподаткування ПДВ та класифікацію автомобіля як необоротного активу та об'єкта основних засобів той факт, що фактичний строк його використання до моменту продажу склав менше одного року;

3) чи правильно Товариство розуміє, що коли автомобіль був зарахований до складу основних засобів, введений в експлуатацію та використовувався в
господарській діяльності Товариства, сума бухгалтерської амортизації, нарахована за період фактичного використання такого автомобіля до прийняття рішення про його продаж, не підлягає сторнуванню (виключенню) лише з підстави подальшого продажу такого активу;

4) чи правильно Товариство розуміє, що у разі продажу такого автомобіля витрати для цілей формування бухгалтерського фінансового результату визначаються виходячи з його балансової (залишкової) вартості, сформованої за правилами бухгалтерського обліку, а не виходячи з первісної вартості без урахування нарахованої амортизації;

5) чи повинен платник податку на прибуток підприємств при прийнятті рішення про продаж такого автомобіля здійснювати його переведення до складу необоротних активів, утримуваних для продажу, та чи впливає таке переведення на порядок визначення бази оподаткування ПДВ при подальшому продажу автомобіля;

6) чи виникає обовʼязок нарахування податкових зобовʼязань з ПДВ відповідно до пункту 198.5 статті 198 розділу V ПКУ при продажу автомобіля;

7) які податкові наслідки з податку на прибуток підприємств виникають у платника податку при продажу автомобіля, якщо:

платник не застосовує податкові різниці;

платник застосовує податкові різниці відповідно до розділу III ПКУ?

8) чи вважатиметься такий автомобіль товаром з метою визначення бази оподаткування ПДВ операції з його продажу;

9) якщо контролюючий орган вважає, що в описаній ситуації автомобіль для цілей ПДВ слід розглядати не як необоротний актив, а як товар, Товариство просить окремо зазначити:

якою має бути база оподаткування ПДВ при його продажу;

чи підлягає коригуванню раніше нарахована у бухгалтерському обліку амортизація;

яким чином у такому разі визначаються податкові наслідки з податку на прибуток підприємств?

Частиною другою статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зі змінами (далі – Закон № 996) передбачено, що податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 глави 1 розділу ІІ ПКУ для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 глави 1 розділу ІІ ПКУ.

Згідно з підпунктом 14.1.244 пункту 14.1 статті 14 розділу I ПКУ товари – матеріальні та нематеріальні активи, у тому числі земельні ділянки, земельні частки (паї), а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.

Основні засоби – матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 20000 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 20000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік) (підпункт 14.1.138 пункту 14.1 статті 14 розділу I ПКУ).

Щодо оподаткування податком на прибуток підприємств
(питання 3, 4, 5, 7, 9)

Правові основи оподаткування податком на прибуток підприємств встановлено розділом ІІІ та підрозділом 4 розділу XX ПКУ.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (пункт 44.2 статті 44 глави 1 розділу ІІ ПКУ).

Придбані (створені) основні засоби зараховуються на баланс підприємства  за  первісною вартістю (пункт 7 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 18.05.2000 за № 288/4509).

Відповідно до підпункту 14.1.9 пункту 14.1 статті 14 розділу I ПКУ залишкова вартість основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів для цілей
розділу III – сума залишкової вартості таких засобів та активів, яка визначається як різниця між первісною вартістю і сумою розрахованої амортизації відповідно до положень розділу III ПКУ.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (абзац перший частини другої статті 6 Закону № 996).

Отже, питання формування у бухгалтерському обліку вартості (первісної, залишкової) основного засобу (автомобіля) належить до компетенції Міністерства фінансів України.

Водночас зазначаємо, що об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств на підставі абзацу першого підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 розділу III ПКУ є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями ПКУ.

При нарахуванні амортизації необоротних активів, формуються різниці згідно з вимогами статті 138 розділу III ПКУ.

Пунктом 138.1 статті 138 розділу III ПКУ встановлено, що фінансовий результат до оподаткування збільшується, зокрема,

на суму залишкової вартості окремого об’єкта основних засобів та/або нематеріальних активів, визначеної відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі ліквідації або продажу такого об’єкта;

на суму залишкової вартості окремого об’єкта невиробничих основних засобів та/або невиробничих нематеріальних активів, визначеної відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі ліквідації або продажу такого об’єкта.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 розділу III ПКУ фінансовий результат до оподаткування зменшується, зокрема:

на суму залишкової вартості окремого об’єкта основних засобів та/або нематеріальних активів, визначеної з урахуванням положень статті 138 розділу III ПКУ, у разі ліквідації або продажу такого об’єкта;

на суму первісної вартості придбання або виготовлення окремого об’єкта невиробничих основних засобів та/або невиробничих нематеріальних активів та витрат на їх ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення, у тому числі віднесених до витрат відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі продажу такого об’єкта невиробничих основних засобів або нематеріальних активів, але не більше суми доходу (виручки), отриманої від такого продажу.

Порядок розрахунку амортизації основних засобів або нематеріальних активів для визначення об'єкта оподаткування встановлено пунктом 138.3 статті 138
розділу III ПКУ.

Згідно з підпунктом 138.3.1 пункту 138.3 статті 138 розділу III ПКУ розрахунок амортизації основних засобів та нематеріальних активів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням обмежень, встановлених підпунктом 14.1.138 пункту 14.1 статті 14 розділу I ПКУ, підпунктами 138.3.2 – 138.3.4 пункту 138.3 статті 138 розділу III ПКУ. При такому розрахунку застосовуються методи нарахування амортизації, передбачені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Для розрахунку амортизації відповідно до положень цього пункту визначається вартість основних засобів та нематеріальних активів без урахування їх переоцінки (уцінки, дооцінки), проведеної відповідно до положень бухгалтерського обліку.

Амортизація не нараховується за період невикористання (експлуатації) основних засобів у господарській діяльності у зв'язку з їх консервацією.

Відповідно до підпункту 138.3.2 пункту 138.3 статті 138 розділу III ПКУ терміни «невиробничі основні засоби», «невиробничі нематеріальні активи» означають відповідно основні засоби, нематеріальні активи, не призначені для використання в господарській діяльності платника податку.

Отже, у разі продажу платником податку на прибуток об’єкта основного засобу (легкового автомобіля), який призначений для використання в господарській діяльності платника податку, такий платник збільшує фінансовий результат до оподаткування на суму залишкової вартості такого об'єкта основних засобів, визначеної відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності та зменшує фінансовий результат до оподаткування на суму залишкової вартості такого об'єкта основних засобів, визначеної відповідно до положень статті 138 розділу III ПКУ.

У разі продажу платником податку на прибуток об’єкта основного засобу (легкового автомобіля), що належить до невиробничих основних засобів, такий платник збільшує фінансовий результат до оподаткування на суму залишкової вартості такого об'єкта невиробничих основних засобів, визначеної відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Крім того, такий платник зменшує фінансовий результат до оподаткування на суму первісної вартості придбання окремого об'єкта невиробничих основних засобів та витрат на його ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення, у тому числі віднесених до витрат відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі продажу такого об'єкта невиробничих основних засобів, але не більше суми доходу (виручки), отриманої від такого продажу.

Слід зазначити, що питання порядку переведення основного засобу до складу необоротних активів, утримуваних для продажу регулюється правилами бухгалтерського обліку та належить до компетенції Міністерства фінансів України.

Водночас зазначаємо, що в момент переведення основного засобу до складу необоротних активів, утримуваних для продажу без фактичного продажу основного засобу, платник податку на прибуток не нараховує амортизацію на такий актив та не здійснює коригування фінансового результату до оподаткування відповідно до статті 138 розділу III ПКУ.

У разі продажу платником податку на прибуток підприємств об’єкта основних засобів, переведеного до складу необоротних активів, утримуваних для продажу, який використовувався у господарській діяльності такого платника, фінансовий результату до оподаткування збільшується на суму залишкової вартості такого активу, визначеної відповідно до правил бухгалтерського обліку та зменшується на суму залишкової вартості цього активу, визначеної з урахуванням положень статті 138 розділу III ПКУ.

Платник податку на прибуток, який прийняв рішення про незастосування  коригування фінансового результату до оподаткування на всі різниці (крім від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років та коригувань, визначених підпунктом 140.4.8 пункту 140.4, підпунктом 140.5.16 пункту 140.5, пунктом 140.6 статті 140 розділу III ПКУ), визначені відповідно до положень розділу III ПКУ, та здійснив продаж основного засобу, відображає таку операцію при формуванні фінансового результату до оподаткування відповідно до правил бухгалтерського обліку без здійснення коригувань, визначених статтею 138 розділу III ПКУ.

Щодо оподаткування податком на додану вартість (питання 1, 2, 5, 6, 8, 9)

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Згідно з підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V ПКУ розташоване на митній території України.

Постачання товарів – будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (підпункт 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ).

Пунктом 188.1 статті 188 розділу V ПКУ встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14
пункту 213.1 статті 213 розділу VІ ПКУ, збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв’язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками − суб’єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком:

товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;

газу, який постачається для потреб населення;

електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії.

Згідно з пунктом 198.5 статті 198 розділу V ПКУ платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 розділу V ПКУ, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені ПКУ для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, – у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в неоподатковуваних ПДВ операціях, у тому числі в негосподарській діяльності платника податку.

Враховуючи викладене, та виходячи із аналізу норм ПКУ та інших нормативно-правових актів зазначених вище, опису питань і фактичних обставин, що наявні у зверненні, ДПС повідомляє.

Податковий облік господарських операцій ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, а тому при визначенні порядку оподаткування ПДВ операцій з постачання тих чи інших товарів/послуг (необоротних активів) необхідно враховувати те, яким чином у бухгалтерському обліку відображаються відповідні активи та факт здійснення таких операцій.

База оподаткування ПДВ операцій з постачання товарів/послуг (необоротних активів) визначається відповідно до пункту 188.1 статті 188 розділу V ПКУ.

Зважаючи на надану у зверненні інформацію, що автомобіль у бухгалтерському обліку відображається (обліковується) як обʼєкт основних засобів, то базу оподаткування ПДВ за операцією Товариства з постачання (продажу) такого основного засобу необхідно визначати виходячи з його договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів, яка при цьому не може бути нижче його балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни).

Якщо придбані з ПДВ товари/послуги (необоротні активи) використовуються платником податку в оподатковуваних ПДВ операціях (зокрема, якщо вони постачаються з нарахуванням ПДВ), то нарахування податкових зобовʼязань, передбачених пунктом 198.5 статті 198 розділу V ПКУ, за такими товарами/послугами (необорними активами) не здійснюється.

Згідно зі статтею 36 розділу І ПКУ платники податку зобов'язані самостійно декларувати свої податкові зобов'язання та визначати сутність і відповідність ПКУ здійснюваних ними операцій. В рамках надання індивідуальної податкової консультації не проводиться оцінка належності активів до тієї чи іншої їх категорії бухгалтерського обліку  (така оцінка може бути здійснена під час проведення контрольно-перевірочної роботи).

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ ПКУ).