Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 27.04.2026 р. № 2422/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо джерел оплати медичним закладом-неприбутковою організацією медичних оглядів своїх працівників та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Підприємство є комунальним некомерційним підприємством у сфері охорони здоров’я та включене до Реєстру неприбуткових установ та організацій (далі – Реєстр).

Згідно з вимогами чинного законодавства, попередні та періодичні медичні огляди проводяться закладами охорони здоров’я, які отримали ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики та за результатами державної акредитації віднесені до другої, першої або вищої акредитаційної категорії, за наявності спеціалістів, передбачених Порядком про ведення медичних оглядів працівників певних категорій.

Відповідно до вимог зазначеного Порядку, роботодавець укладає із закладом охорони здоров’я договір на проведення попередніх та періодичних медичних оглядів та подає список працівників, які підлягають таким оглядам. У даному випадку заклад охорони здоров’я, одночасно виступає:

роботодавцем щодо власних працівників;

        виконавцем медичних оглядів як суб’єкт господарювання, що має відповідну ліцензію та акредитацію.

       Підприємство просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань:

       За рахунок яких джерел фінансування (крім коштів, отриманих від Національної служби здоров’я України) заклад охорони здоров’я – неприбуткова організація - має право здійснювати оплату за проведення попередніх та періодичних медичних оглядів власних працівників у випадку, коли заклад одночасно виступає виконавцем таких медичних оглядів? Зокрема, чи може така оплата здійснюватися:

       за рахунок коштів від господарської діяльності (платних послуг);

       за рахунок коштів місцевого бюджету;

       за рахунок інших надходжень, передбачених статутом підприємства, без ризику втрати статусу неприбуткової організації відповідно до вимог п. 133.4 ст. 133 Кодексу?

       Чи вважається використання коштів на проведення попередніх та періодичних медичних оглядів власних працівників використанням доходів (прибутків) виключно для фінансування видатків на утримання неприбуткової організації та реалізацію її статутних цілей відповідно до п. 133.4 ст. 133 Кодексу?

       Відповідна діяльність передбачена Статутом Підприємства та здійснюється в межах отриманої ліцензії на медичну практику.

 

       Насамперед зауважимо, що оскільки відповідно до п.п. 19¹.1.28 п. 19¹.1 ст.19¹ Кодексу до функцій контролюючих органів належить, зокрема, надання індивідуальних податкових консультацій, інформаційно-довідкових послуг із питань податкового та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи, питання порядку проведення медичних оглядів

працівників суб’єктів господарювання не належать до компетенції ДПС.

       Водночас повідомляємо, що правові, організаційні, економічні та соціальні засади охорони здоров’я в Україні визначають Основи законодавства України про охорону.

       Основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров’я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці визначає Закон України від 14 жовтня 1992 року № 2694-XII «Про охорону праці» (зі змінами) (далі – Закон № 2694), який регулює за участю відповідних органів державної влади відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.

       Згідно зі ст. 17 Закону № 2694, роботодавець зобов’язаний за свої кошти забезпечити фінансування та організувати проведення попереднього (під час прийняття на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, щорічного обов'язкового медичного огляду осіб віком до 21 року.

       Порядок проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затверджений наказом Міністерства охорони здоров’я України від 08.09.2025            № 1393 (далі – Порядок № 1393), розроблений на виконання ст. 17 Закону № 2694, визначає процедуру проведення обов’язкових медичних оглядів працівників певних категорій.

       Працівники певних категорій за рахунок роботодавця проходять попередній (під час прийняття на роботу), періодичні (протягом трудової діяльності) та позачергові медичні огляди (п. 6 розділу І Порядку № 1393).

       Правові, організаційні та фінансові засади діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, спрямованої на запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, локалізацію та ліквідацію їх спалахів та епідемій, визначає Закон України від            06 квітня 2000 року № 1645-III «Про захист населення від інфекційних хвороб» (далі– Закон № 1645), який встановлює права, обов'язки та відповідальність юридичних і фізичних осіб у сфері захисту населення від інфекційних хвороб.

       Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов’язковим профілактичним медичним оглядам, та Порядок проведення обов’язкових профілактичних медичних оглядів та видачі особистих медичних книжок (далі – Порядок) затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2001 року № 559 (зі змінами) (далі – постанова КМУ № 559).

       Згідно зі ст. 21 Закону № 1645, обов’язкові попередні (до прийняття на роботу) та періодичні профілактичні медичні огляди працівників окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких пов’язана з обслуговуванням населення і може призвести до поширення інфекційних хвороб, проводяться за рахунок роботодавців у порядку, встановленому законодавством.

       Згідно з п. 2 Порядку за постановою КМУ № 559, обов'язкові медичні огляди проводяться за рахунок роботодавців (підприємство, установа, організація або фізична особа – суб’єкт підприємницької діяльності, що використовують працю найманих працівників).

       Правила проведення обов’язкових профілактичних медичних оглядів працівників окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких пов’язана з обслуговуванням населення і може призвести до поширення інфекційних хвороб, затверджені наказом Міністерства охорони здоров’я України від 23.07.2002 № 280, у редакції наказу Міністерства охорони здоров’я України від 21.02.2013 № 150 (зі змінами) (далі – Правила № 280), визначають механізм проведення обов’язкових попередніх та періодичних профілактичних медичних оглядів працівників окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких пов'язана з обслуговуванням населення і може призвести до поширення інфекційних хвороб, та видачі їм особистих медичних книжок (п. 1 Правил № 280).

       Відповідно до п. 1 Положення про Міністерство охорони здоров’я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року     № 267 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2020 року        № 90) (зі змінами), Міністерство охорони здоров’я України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, а також захисту населення від інфекційних хвороб, протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та іншим соціально небезпечним захворюванням, попередження та профілактики неінфекційних захворювань.

       Тож питання порядку та періодичності проведення медичних оглядів працівників закладів охорони здоров’я належать до компетенції Міністерства охорони здоров’я України.

       Щодо оподаткування податком на прибуток операцій закладів охорони здоров’я у статусі неприбуткової організації.

       Пунктом 133.4 ст. 133 Кодексу встановлено, що не є платниками податку на прибуток підприємств неприбуткові підприємства, установи та організації у порядку та на умовах, встановлених цим пунктом.

       Так, згідно з п.п. 133.4.1 п. 133.4 ст. 133 Кодексу, неприбутковим підприємством, установою та організацією для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств є підприємство, установа та організація (далі – неприбуткова організація), що одночасно відповідає таким вимогам:

       утворена та зареєстрована в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації;

       установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) містять заборону розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників у розумінні Цивільного кодексу України), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов’язаних з ними осіб.

       Для цілей цього абзацу не вважається розподілом отриманих доходів (прибутків) фінансування видатків, визначених підпунктом 133.4.2 п. 133.4 ст. 133 Кодексу;

       установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) передбачають передачу активів одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду, іншим юридичним особам, що здійснюють недержавне пенсійне забезпечення відповідно до закону (для недержавних пенсійних фондів), або зарахування до доходу бюджету у разі припинення юридичної особи (у результаті її ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення). Положення цього абзацу не поширюється на об’єднання та асоціації об’єднань співвласників багатоквартирних будинків та житлово-будівельні кооперативи;

       внесена контролюючим органом до Реєстру.

       Доходи (прибутки) неприбуткової організації використовуються виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами (абзац перший п.п. 133.4.2 п. 133.4 ст. 133 Кодексу).

       При цьому, пункт 133.4 ст. 133 Кодексу на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану застосовується з урахуванням положень п. 63 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу.

       Відповідно до п.п. 133.4.6 пункту 133.4 ст. 133 Кодексу, до неприбуткових організацій, що відповідають вимогам п. 133.4 ст. 133 Кодексу і не є платниками податку на прибуток підприємств, зокрема, можуть бути віднесені інші юридичні особи, діяльність яких відповідає вимогам цього пункту.

       Тож обов’язковими умовами перебування комунального некомерційного підприємства, що є закладом охорони здоров’я, в статусі неприбуткової організації

є, зокрема, заборона розподілу доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників), працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов’язаних з ними осіб та використання своїх доходів (прибутків) виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами.

       Водночас на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану не вважається порушенням вимог п. 133.4 ст. 133 Кодексу здійснення неприбутковою організацією передачі майна, надання послуг, благодійної допомоги, використання доходів (прибутків) для фінансування видатків, не пов’язаних з реалізацією мети та напрямів діяльності, передбачених її установчими документами, на цілі та на користь отримувачів, що визначені п. 63 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу.

       Отже, якщо в межах статутної діяльності комунальним некомерційним підприємством, що є комунальним закладом охорони здоров’я, внесеним до Реєстру, здійснюється проведення попередніх та періодичних медичних оглядів працівників такого підприємства за рахунок власних коштів або коштів цільового фінансування на підставі відповідних нормативно-правових актів про охорону здоров’я щодо проведення таких оглядів, то у цьому випадку здійснення таких операцій буде відповідати напрямам фінансування видатків на утримання такого неприбуткового підприємства, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених його установчими документами, та не призведе до втрати статусу неприбуткової організації.

        Крім того, зазначаємо, що державні фінансові гарантії надання необхідних пацієнтам послуг з медичного обслуговування (медичних послуг) та лікарських засобів належної якості, реімбурсації лікарських засобів та медичних виробів (включаючи допоміжні засоби) за рахунок коштів Державного бюджету України за програмою медичних гарантій визначає Закон України від 19 жовтня 2017 року        № 2168-VIII «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» (зі змінами) (далі – Закон № 2168).

        Відповідно до частини першої ст. 3 Закону № 2168, держава гарантує повну оплату згідно з тарифом за рахунок коштів Державного бюджету України надання

громадянам необхідних їм медичних послуг та лікарських засобів, що передбачені

програмою медичних гарантій.

       До основних функцій Уповноваженого органу віднесено, зокрема, здійснення заходів, що забезпечують цільове та ефективне використання коштів за програмою медичних гарантій (п. 6 частини першої ст. 7 Закону № 2168).

       Таким Уповноваженим органом визначено Національну службу здоров’я України, що є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра охорони здоров’я, який реалізує державну політику у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення (п. 1 Положення про Національну службу здоров’я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2017 року № 1101 «Про утворення Національної служби здоров’я України» (зі змінами)).

       При цьому з питань визначення джерел компенсації витрат на проведення комунальним некомерційним підприємством медичних оглядів працівників, у тому числі за рахунок коштів, що надходять за укладеними договорами про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, пропонуємо звернутися до Міністерства охорони здоров’я України та Національної служби здоров’я України як Уповноваженого органу.

       У разі недотримання неприбутковою організацією вимог, встановлених п. 133.4 ст. 133 Кодексу (з урахуванням положень п. 63 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу), така організація підлягає виключенню з Реєстру та зобов’язана визначити податкове зобов’язання з податку на прибуток підприємств відповідно до підпунктів 133.4.3 та 133.4.4 п. 133.4 ст. 133 Кодексу.

       Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).