Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 28.04.2026 р. № 2461/ІПК/99-00-21-03-02 ІПК

                                                         

Державна податкова служба України розглянула звернення                                    щодо окремих питань, пов’язаних із знищенням товарів внаслідок обставин непереборної сили, та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Товариство здійснює господарську діяльність у сфері продажу настільних ігор в асортименті.

Для цілей здійснення господарської діяльності Товариство імпортує настільні ігри в асортименті (далі – Товар) та надалі їх реалізує оптовим та роздрібним покупцям.

Товар, який імпортується для подальшої реалізації, зберігається на складських приміщеннях на підставі договору зберігання.

Внаслідок комбінованої атаки російської федерації проти України було зафіксовано падіння літального апарату та його влучання у складські приміщення в результаті чого виникла пожежа, що призвела до повного знищення складських приміщень, а також Товару, який належав Товариству.

З огляду на викладене, Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань:

1) яким чином Товариство може діяти у випадку, коли отримання сертифіката Торгово-промислової палати України (далі – ТПП) про форс-мажорні обставини унеможливлюється через бездіяльність чи відмову зберігача за договором зберігання звернутись до ТПП для отримання ними сертифікату, що засвідчує форс-мажорну обставину;

2) чи зобов’язане Товариство нараховувати податкові зобов’язання з ПДВ відповідно до пункту 198.5 статті 198 або пункту 189.9 статті 189 розділу V ПКУ при списанні Товару, що був повністю знищений внаслідок збройної агресії рф (ракетного удару) проти України, якщо факт знищення підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі – ЄРДР), постановою про визнання Товариства потерпілим у кримінальному провадженні за статтею 438 Кримінального кодексу України, актом про пожежу та актами інвентаризації, але за відсутності сертифіката ТПП;

3) чи має право Товариство самостійно звернутися до ТПП без участі зберігача за отриманням сертифіката про форс-мажорні обставини щодо виконання податкових зобов’язань, якщо Товар, який було знищено обставинами непереборної сили на момент знищення перебував на зберіганні за договором зберігання у зберігача, який ухиляється від участі у підтвердженні відповідних обставин або не звертається окремо до ТПП та не надає сертифікат ТПП;

4) чи буде вважатися належним та достатнім підтвердженням факту знищення (втрати) Товару внаслідок дії обставин непереборної сили у період дії воєнного стану для цілей застосування норм пункту 189.9 статті 189 розділу V та пункту 32¹ підрозділу 2 розділу XX ПКУ (щодо ненарахування податкових зобов’язань з ПДВ) подання платником податків до контролюючого органу сукупності зазначених у зверненні документів;

5) яким саме переліком документів (окрім сертифіката ТПП) Товариство може підтвердити знищення майна внаслідок форс-мажорних обставин (бойових дій) для цілей податкового обліку, враховуючи, що ТПП відмовляє у видачі сертифіката власнику майна, вимагаючи звернення із заявою про отримання сертифікату від зберігача, який ухиляється від таких дій;

6) чи вважатиметься правомірною позиція Товариства щодо ненарахування податкових зобов’язань з ПДВ відповідно до пункту 32¹ підрозділу 2 розділу XX ПКУ в описаній у зверненні ситуації;

7) чи є правомірним підтвердження факту знищення Товару сукупністю інших офіційних документів (витяг з ЄРДР, акт пожежі), якщо отримання сертифіката ТПП є процедурно неможливим в описаній у зверненні ситуації?

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).

Відповідно до пунктів 5.1 − 5.3 статті 5 розділу I ПКУ поняття, правила та положення, установлені ПКУ та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 розділу I ПКУ. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням ПКУ, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення ПКУ. Інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Згідно з частинами першою і другою статті 14¹ Закону України від 02 грудня 1997 року № 671/97-ВР «Про торгово-промислові палати в Україні» (далі –            Закон № 671) Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб’єкта господарської діяльності за собівартістю.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об’єктивно унеможливлюють виконання зобов’язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов’язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Основні засоби – матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 20000 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 20000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік) (підпункт 14.1.138 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ).

Товари – матеріальні та нематеріальні активи, у тому числі земельні ділянки, земельні частки (паї), а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення                  (підпункт 14.1.244 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ).

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Згідно з підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V ПКУ розташоване на митній території України.

Підпунктом 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ визначено, що  постачання  товарів – це будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду. Постачанням товарів також вважається ліквідація платником податку за власним бажанням необоротних активів, які перебувають у такого платника.

Не є постачанням товарів випадки, коли основні виробничі засоби або невиробничі засоби ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, а також в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення необоротних активів, або коли платник податку надає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення необоротних активів в інший спосіб, внаслідок чого необоротний актив не може використовуватися за первісним призначенням.

Відповідно до абзацу першого та другого пункту 189.9 статті 189 розділу V ПКУ у разі, якщо основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються за самостійним рішенням платника податку, така ліквідація для цілей оподаткування розглядається як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації.

Норма пункту 189.9 статті 189 розділу V ПКУ не поширюється на випадки, коли основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення основних виробничих або невиробничих засобів, що підтверджується відповідно до законодавства або коли платник податку подає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням.

Абзацами першим та другим пункту 32¹ підрозділу 2 розділу XX ПКУ визначено, що тимчасово, протягом дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану, не вважаються використаними платником ПДВ в неоподатковуваних ПДВ операціях або операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, товари, придбані в оподатковуваних ПДВ операціях, знищені (втрачені) внаслідок дії обставин непереборної сили у період дії воєнного, надзвичайного стану.

Особливості оподаткування ПДВ операцій з ліквідації (списання) основних засобів у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація (списання) здійснюється без згоди платника ПДВ, а також здійснення документального підтвердження таких фактів визначено в Узагальнюючій податковій консультації щодо документального підтвердження знищення або зруйнування основних виробничих або невиробничих засобів, затвердженій наказом Міністерства фінансів України від 03.08.2018 № 673 «Про затвердження узагальнюючих податкових консультацій з деяких питань оподаткування податком на додану вартість» (далі – УПК № 673).

Враховуючи викладене та виходячи із аналізу норм ПКУ і вказаних вище нормативно-правових актів, опису питань і фактичних обставин, наявних у зверненні, ДПС повідомляє.

Щодо питань 1 і 3

Питання, які стосуються взаємовідносин між суб’єктами господарювання, у тому числі і у частині вчинення ними тих, чи інших дій не належать до компетенції ДПС.

Щодо питань 2, 4, 5, 6 і 7

У частині застосування норм пункту 189.9 статті 189 розділу V ПКУ (основні виробничі або невиробничі засоби)

Норми пункту 189.9 статті 189 розділу V ПКУ та положення                                 УПК № 673 застосовуються до операцій з ліквідації виключно основних виробничих або невиробничих засобів та, відповідно, не поширюються на операції з ліквідації (списання) товарів.

Водночас, в УПК № 673 визначено, що у випадку ліквідації основних виробничих або невиробничих засобів у зв’язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили та у інших випадках ліквідації без згоди платника податку, в тому числі при викраденні, податкові зобов’язання з ПДВ не нараховуються, якщо факт знищення або зруйнування документально підтверджується відповідно до законодавства. Такими документами можуть бути:

сертифікат Торгово-промислової палати України, який підтверджує факт настання обставин непереборної сили (форс-мажору), отриманий відповідно до Закон № 671;

акт, який засвідчує факт пожежі, складений відповідно до положень  Порядку обліку пожеж та їх наслідків, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2003 року № 2030 (зі змінами), що підписується комісією, до складу якої входить не менш як три особи, у тому числі представник територіального органу ДСНС України, представник адміністрації (власник) об'єкта, потерпілий;

дані (витяг) з відповідного реєстру про припинення права власності на основні засоби у разі їх повного знищення згідно з порядком, визначеним   статтею 349 Цивільного кодексу України;

витяг з ЄРДР, що засвідчує факт реєстрації відомостей про кримінальне правопорушення, отриманий в порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України, в разі викрадення основних засобів;

інші документи, що відповідно до законодавства підтверджують факт знищення, зруйнування, викрадення основних виробничих або невиробничих засобів.

Отже, для цілей застосування положень абзацу другого пункту 189.9                  статті 189 розділу V ПКУ та для можливості ненарахування податкових зобов’язань з ПДВ (у тому числі і відповідно до пункту 198.5 статті 198 розділу V ПКУ) у зв’язку із знищенням або руйнуванням основних виробничих або невиробничих засобів, у тому числі внаслідок дії обставин непереборної сили, зокрема, через збройну агресію російської федерації проти України, платник ПДВ може застосовувати перелік документів, визначений в УПК № 673, в залежності від обставин, які призвели до такого знищення або руйнування.

У частині застосування норм абзаців першого та другого пункту 32¹ підрозділу 2 розділу XX ПКУ (товари)

У випадку, якщо товари придбавалися платником ПДВ з ПДВ для цілей використання в оподатковуваних ПДВ операціях, але були знищені (втрачені) внаслідок дії обставин непереборної сили у період дії воєнного, надзвичайного стану, то згідно з нормами, визначеними пунктом 32¹ підрозділу 2 розділу XX ПКУ, такі товари не вважаються використаними платником ПДВ в неоподатковуваних ПДВ операціях або в операціях, що не є господарською діяльністю платника ПДВ та, відповідно, обов’язку щодо нарахування податкових зобов’язань з ПДВ за правилами, встановленими пунктом 198.5 статті 198 розділу V ПКУ, у платника ПДВ не виникає.

При цьому для цілей застосування абзаців першого та другого пункту 32¹ підрозділу 2 розділу ХХ ПКУ є обов’язковим наявність сертифіката, що підтверджує настання обставин непереборної сили, який видається Торгово-промисловою палатою України або уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами.

Достовірність нарахування податкових зобов’язань з ПДВ може бути встановлена виключно за результатами проведення відповідних перевірок, передбачених ПКУ.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ ПКУ).