Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 29.04.2026 р. № 2476/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо операцій з об’єктом інвестиційної нерухомості, що обліковується за справедливою вартістю, податкових наслідків його списання (ліквідації) та відображення у податковій звітності, необхідності нарахування ПДВ та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Товариство веде бухгалтерський облік та складає фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності, зареєстроване платником ПДВ та є платником податку на прибуток на загальних підставах.

На балансі Товариства обліковуються об’єкти інвестиційної нерухомості, які відповідно до Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку (МСБО) 40 «Інвестиційна нерухомість» оцінюються за справедливою вартістю і такі об’єкти      не підлягають амортизації.

У зв’язку з реалізацією будівельних проектів Товариство, виступаючи як замовник будівництва, планує здійснити демонтаж та розібрання об’єкта інвестиційної нерухомості, внаслідок чого такий об’єкт не зможе надалі використовуватися за первісним призначенням.

        Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з такого питання:

      1.Чи підлягає відображенню у додатку АМ до декларації з податку на прибуток підприємств інвестиційна нерухомість Товариства, що обліковується за справедливою вартістю та не амортизується?

      2. Чи виникає у Товариства обов’язок нараховувати податкові зобов’язання з ПДВ у разі демонтажу та розібрання такого об’єкта, внаслідок чого такий об’єкт не зможе надалі використовуватися за первісним призначенням, за умови надання контролюючому органу відповідного документу про знищення (розібрання) та якщо такий об’єкт не був придбаний або виготовлений з ПДВ та податковий кредит              не формувався?

  

      Щодо питання 1

      Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу, об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є:прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.

       Різниці, які виникають при нарахуванні амортизації необоротних активів, формуються відповідно до вимог ст. 138 Кодексу.

       Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Кодексу, фінансовий результат до оподаткування збільшується, зокрема:

       на суму нарахованої амортизації основних засобів та/або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

       на суму залишкової вартості окремого об’єкта основних засобів та/або нематеріальних активів, визначеної відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі ліквідації або продажу такого об’єкта.

       на суму залишкової вартості окремого об’єкта невиробничих основних засобів та/або невиробничих нематеріальних активів, визначеної відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі ліквідації або продажу такого об’єкта;

       Згідно з п. 138.2 ст. 138 Кодексу, фінансовий результат до оподаткування зменшується, зокрема:

       на суму розрахованої амортизації основних засобів та/або нематеріальних активів відповідно до пункту 138.3 цієї статті;

       на суму залишкової вартості окремого об’єкта основних засобів та/або нематеріальних активів, визначеної з урахуванням положень цієї статті Кодексу, у разі ліквідації або продажу такого об’єкта;

       на суму первісної вартості придбання або виготовлення окремого об’єкта невиробничих основних засобів та/або невиробничих нематеріальних активів та витрат на їх ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення, у тому числі віднесених до витрат відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі продажу такого об’єкта невиробничих основних засобів або нематеріальних активів, але не більше суми доходу (виручки), отриманої від такого продажу.

        Згідно з п.п. 138.3.1 п. 138.3 ст. 138 Кодексу, розрахунок амортизації основних засобів та нематеріальних активів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням обмежень, встановлених пп.п. 14.1.138 п. 14.1      ст. 14 розділу I цього Кодексу, п.п. 138.3.2-138.3.4 цього пункту. При такому розрахунку застосовуються методи нарахування амортизації, передбачені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Для розрахунку амортизації відповідно до положень цього пункту визначається вартість основних засобів та нематеріальних активів без урахування їх переоцінки (уцінки, дооцінки), проведеної відповідно до положень бухгалтерського обліку (абзац другий п.п. 138.3.1 п. 138.3 ст. 138 Кодексу).

Відповідно до п. 138.3.2 п. 138.3 ст. 138 Кодексу, термін "невиробничі основні засоби", "невиробничі нематеріальні активи" означають відповідно основні засоби, нематеріальні активи, не призначені для використання в господарській діяльності платника податку.

Як визначено п.п. 14.1.9 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, залишкова вартість основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів для цілей розд. III Кодексу – сума залишкової вартості таких засобів та активів, яка визначається як різниця між первісною вартістю і сумою розрахованої амортизації відповідно до положень розд. III Кодексу.

Відповідно до п.п. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, основні засоби - матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 20000 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 20000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік);

З урахуванням вимог п.п. 138.3.2 п. 138.3 ст. 138 Кодексу, для цілей оподаткування амортизація основних засобів нараховується у разі їх призначення для використання в господарській діяльності платника податку.

Таким чином, у разі якщо інвестиційна нерухомість, яка обліковується у бухгалтерському обліку за первісною вартістю, не призначена для використання у господарській діяльності, то такі активи не підлягають амортизації для цілей оподаткування і, відповідно, фінансовий результат не зменшується на суму амортизації цих активів.

У разі здійснення операцій щодо об’єктів інвестиційної нерухомості, які обліковується у бухгалтерському обліку за справедливою вартістю (тобто амортизація та зменшення корисності не визнаються), у податковому обліку не виникають різниці, визначені нормами п.п. 138.1 та 138.2 ст. 138 Кодексу. Результати від здійснення операцій з такими активами (продаж, переоцінка) визначаються згідно з правилами бухгалтерського обліку та відображаються у складі фінансового результату до оподаткування.

При цьому додаток АМ до декларації з податку на прибуток підприємств               не заповнюється.

 

Щодо питання 2

Пунктом 44.1 статті 44 Кодексу встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим п. 44.1 ст. 44 Кодексу.

Основні засоби – матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 20000 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 20000 гривень і поступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік) (п.п. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Підпунктами «а» і «б» п. 185.1 ст. 185 Кодексу визначено, що об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до ст. 186 Кодексу розташоване на митній території України, у тому числі операції з безоплатної передачі.

Згідно з п.п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, постачання товарів – це будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду. Постачанням товарів також вважається, зокрема, ліквідація платником податку за власним бажанням необоротних активів, які перебувають у такого платника.

Не є постачанням товарів випадки, коли основні виробничі засоби або невиробничі засоби ліквідуються у зв’язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, а також в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення необоротних активів, або коли платник податку надає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення необоротних активів в інший спосіб, внаслідок чого необоротний актив не може використовуватися за первісним призначенням.

Пунктом 188.1 ст. 188 Кодексу встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до п.п. 213.1.9 і п.п. 213.1.14 п. 213.1 ст. 213 Кодексу, збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв’язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб’єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів – виходячи із звичайної ціни), за винятком:

товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;

газу, який постачається для потреб населення;

електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії.

Згідно з п. 189.9 ст. 189 Кодексу, у разі якщо основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються за самостійним рішенням платника податку, така ліквідація для цілей оподаткування розглядається як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації.

Норма п. 189.9 ст. 189 Кодексу не поширюється на випадки, коли основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються у зв’язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення основних виробничих або невиробничих засобів, що підтверджується відповідно до законодавства, або коли платник податку подає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням.

Пунктом 198.5 ст. 198 Кодексу встановлено, що платник податку зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ст. 189 Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в ЄРПН в терміни, встановлені Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, − у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в неоподатковуваних ПДВ операціях та/або в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених п. 189.9 ст. 189 Кодексу).

Податковий облік ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, а тому при визначенні порядку оподаткування ПДВ операцій з ліквідації (демонтажу, розібрання) нерухомого майна необхідно враховувати те, яким чином у бухгалтерському обліку відображається таке майно.

Визначення об’єкта оподаткування ПДВ при здійсненні операцій з ліквідації (демонтажу, розібрання) нерухомого майна безпосередньо залежить від класифікації у бухгалтерському обліку такого майна (віднесення до того чи іншого елемента (об’єкта) бухгалтерського обліку).

Так, якщо у бухгалтерському обліку зазначене у зверненні майно обліковується як товар, то безпосередньо операція з ліквідації такого майна не вважається операцією з постачання. При цьому, оскільки такий товар у зв’язку з його ліквідацією в подальшому не зможе використовуватися платником податку у господарській діяльності, то за таким товаром платник податку зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання, передбачені п. 198.5 ст. 198 Кодексу, за умови, що він був придбаний (отриманий, виготовлений) з ПДВ (для товарів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, − у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту).

Якщо платником податку здійснюється ліквідація майна, яке відповідно до даних бухгалтерського обліку є основним засобом, при цьому платник податку надає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основного засобу в інший спосіб, внаслідок чого він не може використовуватися за первісним призначенням, то така ліквідація не вважається операцією з постачання товару (не є обʼєктом оподаткування ПДВ) і, відповідно, обов’язку щодо нарахування податкових зобов’язань з ПДВ у платника податку не виникає.

У випадку неподання платником податку такого документу до контролюючого органу операція з ліквідації основних засобів за самостійним рішенням платника податку у розмінні норм п.п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 та п. 185.1 ст. 185 Кодексу є операцією з постачання товарів та, відповідно, об’єктом оподаткування ПДВ і підлягає оподаткуванню ПДВ у загальновстановленому порядку (незалежно від того, з ПДВ чи без ПДВ платником податку було придбано (отримано, збудовано) такі основні засоби. 

Додатково інформуємо, що наказом Міністерства фінансів України від 03.08.2018 № 673 «Про затвердження узагальнюючих податкових консультацій з деяких питань оподаткування податком на додану вартість», зокрема, затверджено Узагальнюючу податкову консультацію щодо документального підтвердження знищення або зруйнування основних виробничих або невиробничих засобів (далі – УПК № 673). УПК № 673 на сьогодні є чинною та може використовуватися платником податку у його господарській діяльності.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).