Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 29.04.2026 р. № 2499/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо податкових наслідків для орендодавця при надані в оренду  приміщення за 1 грн за рік та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

Згідно з інформацією, наведеною у зверненні, для розширення діяльності Товариства прийнято рішення здавати в оренду нежитлові приміщення.

До Товариства звернулось Головне управління ________ з пропозицією на укладання договору оренди нерухомого майна, оренда плата – 1 грн/рік.

Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступного питання:

        Які податкові наслідки для орендодавця-юридичної особи, якщо орендна плата складає 1 грн за рік:

• податок на прибуток;
• податок на додану вартість.

 

        Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Кодексу (п. 1.1 ст. 1 розділу І Кодексу).

        Відповідно до п. 5.3 ст. 5 розділу І Кодексу, інші терміни, що застосовуються у Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

        Згідно зі ст. 13 Закону України від 21 червня 2012 року № 5007-VI «Про ціни і ціноутворення», державне регулювання цін здійснюється Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, державними колегіальними органами та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень шляхом зокрема, встановлення обов'язкових для застосування суб'єктами господарювання фіксованих цін.

        Пунктом 13 Методики розрахунку орендної плати за державне майно, затвердженою  постановою Кабінету Міністрів України від 28 квітня 2021 року        № 630 «Деякі питання розрахунку орендної плати за державне майно», визначені категорії орендарів, яким встановлюється річна орендна плата за оренду нерухомого майна у розмірі 1 гривні.

        Частиною другою статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами) (далі- Закон № 996) передбачено, що податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

        Щодо оподаткування податком на прибуток підприємств

        Згідно з п. п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу, об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.

        Кодексом не передбачено різниць для коригування платником податку на прибуток підприємств фінансового результату до оподаткування за операціями з резидентами з надання їм в оренду майна за плату.

        Такі операції при визначенні фінансового результату до оподаткування та відповідно об’єкта оподаткування податком на прибуток відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку.

        Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (абзац перший частини другої статті 6 Закону № 996).

        Отже питання бухгалтерського обліку операцій з надання в оренду майна належать до компетенції Міністерства фінансів України.

        Щодо оподаткування ПДВ

        Згідно з п.п. «б» п. 185.1 ст. 185 Кодексу, об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких відповідно до ст. 186 Кодексу розташоване на митній території України.

        Під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (п.п. 14.1.185 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

        Пунктом 188.1 статті 188 Кодексу визначено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до п.п. 213.1.9 і п.п. 213.1.14 п. 213.1 ст. 213 Кодексу, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками – суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

        При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком:

        товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;

        газу, який постачається для потреб населення;

        електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії.

        До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних від простроченої суми та інфляційні витрати, відшкодування шкоди, у тому числі відшкодування упущеної вигоди за рішеннями міжнародних комерційних та інвестиційних арбітражів або іноземних судів, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.

        Згідно з п.п. 14.1.219 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, ринкова ціна – ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.

        Під звичайною ціною розуміється ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до статті 39 Кодексу (п.п. 14.1.71 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

       Таким чином, операція з надання Товариством послуг з оренди нерухомого майна, яке знаходиться на митній території України, відповідно до п. 185.1 ст. 185 Кодексу є операцією з постачання послуг та об'єктом оподаткування ПДВ. Така операція оподатковується ПДВ у загальновстановленому порядку за ставкою            20 відсотків виходячи з бази оподаткування ПДВ, визначеної відповідно до п. 188.1 ст. 188 Кодексу, а саме виходячи з договірної вартості, яка не може бути нижче звичайних цін.

       Якщо в описаній у зверненні ситуації вартість послуг з оренди нерухомого майна є меншою за звичайні ціни на такі послуги, то у Товариства виникне обов’язок щодо нарахування податкових зобов’язань з ПДВ, визначених виходячи з перевищення бази оподаткування над фактичною ціною.

       Водночас зазначаємо, що у разі віднесення орендної плати у розмірі 1 грн в рік до категорії цін, які підлягають державному регулюванню, база оподаткування ПДВ визначатиметься виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, що встановлена з урахуванням механізмів державного регулювання.

        Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).