Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 01.05.2026 р. № 2532/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

 

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі ‒ Кодекс), розглянула Ваше звернення щодо застосування окремих норм податкового законодавства та в межах компетенції повідомляє.

Платник податків у своєму зверненні повідомила, що перебуває на спрощеній системі оподаткування другої групи.

Основний КВЕД 63.99 «Надання iнших iнформацiйних послуг, н.в.i.у».

Здійснює діяльність та надає виключно інформаційно-консультаційні послуги в дистанційній формі (онлайн) через мережу Інтернет. Клієнти (фізичні особи) здійснюють оплату за послуги у безготівковій формі.

Планується підключення інтернет-еквайрингу (WayForPay) для приймання оплат на сайті. Оплата за послуги буде здійснюватися шляхом переходу клієнтів за платіжним посиланням або через форму на сайті.

При цьому:

послуги фактично надаються фізичним особам та фізичним особам – підприємцям на спрощеній системі оподаткування;

клієнти є громадянами України;

послуги орієнтовані виключно на український ринок;

оплата здійснюється в гривні на рахунок фізичної особи – підприємця, відкритий в українському банку.

Разом з тим, у зв’язку з використанням платіжної системи WayForPay, платник не має технічної можливості ідентифікувати банк-емітент платіжної картки платника в момент оплати, а саме:

чи є картка виданою українським банком;

чи є картка виданою іноземним банком;

фактичне місцезнаходження платника на момент здійснення оплати.

Платник у даному випадку надає послуги виключно фізичним особам – громадянам України (населенню), тобто в межах вимог, встановлених для платників єдиного податку другої групи.

При цьому поняття «населення» у розумінні п.п. 2 п. 291.4 ст. 291 Кодексу не є специфічним, а використовується у загальному значенні.

Населення – це сукупність людей, які перебувають у межах даної держави і підлягають її юрисдикції. До складу населення входять громадяни даної держави, іноземні громадяни, які живуть у цій державі тривалий час, особи без громадянства та особи з подвійним і більше громадянством (Український юридичний термінологічний словник, термінологічний словник «Ліга-Закон»).

Разом з тим, у зв’язку з використанням інтернет-еквайрингу (WayForPay), платник не має технічної можливості визначити:

банк-емітент платіжної картки платника;

країну реєстрації платіжної картки;

фактичне місцезнаходження платника під час здійснення оплати.

Платник не здійснює зовнішньоекономічну діяльність та не має наміру надавати послуги нерезидентам. Усі послуги фактично надаються виключно фізичним особам – резидентам України. Використання інтернет-еквайрингу (WayForPay) є лише технічним способом приймання оплат і не спрямоване на залучення нерезидентів.

Платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1.Чи буде вважатися експортом послуг операція з надання інформаційно-консультаційних послуг фізичною особою – підприємцем – платником єдиного податку другої групи), якщо:

послуги фактично надаються фізичним особам – резидентам України;

розрахунки здійснюються в гривні на рахунок фізичної особи – підприємця в українському банку;

оплата здійснюється через інтернет-еквайринг (WayForPay), при якому фізична особа – підприємець не має можливості визначити банк-емітент картки?

2. Чи є визначальним для визнання операції експортом послуг: місце знаходження платника послуг (отримувача) чи факт використання платіжної картки іноземного банку?

3. Чи покладається на фізичну особу – підприємця обов’язок перевіряти банк-емітент платіжної картки або інші ознаки резидентності платника при використанні інтернет-еквайрингу?

4. Чи впливає валюта списання коштів платником (у разі автоматичної конвертації у гривню) на визначення операції як експорту послуг, якщо фізична особа – підприємець фактично отримує кошти виключно у гривні?

5. Чи буде вважатися порушенням умов перебування на спрощеній системі оподаткування (друга група) отримання оплати через інтернет-еквайринг, якщо фактично послуги надаються резидентам України, але фізична особа – підприємець не має технічної можливості ідентифікувати резидентність платника?

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Кодексом (п. 1.1 ст. 1 Кодексу).

Відповідно до пунктів 5.1 − 5.3 ст. 5 Кодексу поняття, правила та положення, установлені Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених ст. 1 Кодексу. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення Кодексу. Інші терміни, що застосовуються у Кодексу і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Щодо першого та другого питань

Відповідно до п.п. 14.1.185 п. 14.1 ст. 14 Кодексу під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об’єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об’єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Продаж результатів робіт (послуг) – будь-які операції господарського, цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими об'єктами власності, що не є товарами, за умови компенсації їх вартості, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг) (п.п. 14.1.203 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Термін «Експорт (остаточне вивезення)» визначено у частині першій ст. 82 глави 15 Митного кодексу України (далі – МКУ). Так, під експортом розуміється митний режим, відповідно до якого українські товари випускаються для вільного обігу за межами митної території України без зобов'язань щодо їх зворотного ввезення.

Термін «вивезення товарів за межі митної території України» визначено у п.п. 14.1.21¹ п. 14.1 ст. 14 розділу І Кодексу. Так, під вивезенням товарів за межі митної території України розуміється сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів через митний кордон України у будь-який спосіб у відповідному напрямку, відповідно до МКУ.

При цьому слід зазначити, що поняття «експорту послуг» Кодексом не визначено.

Отже, з огляду на норми Кодексу та МКУ, враховуючи те, що термін «Експорт (остаточне вивезення)» застосовується при декларуванні і вивезенні за межі митної території України безпосередньо товарів, операція з надання фізичною особою – підприємцем інформаційно-консультаційних послуг фізичним особам – резидентам (незалежно від умов та порядку розрахунків за такі послуги) не може розглядатися як експорт послуг.

Щодо третього – п’ятого питань

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено главою 1
розділу XIV Кодексу.

Згідно з п.п. 2 п. 291.4 ст. 291 Кодексу до платників єдиного податку, які відносяться до другої групи, належать фізичні особи – підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;

обсяг доходу не перевищує 834 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року.

Поняття «населення» у розумінні п.п. 2 п. 291.4 ст. 291 Кодексу не є специфічним, а використовується у загальному значенні.

При цьому «населення» – це сукупність людей, які перебувають у межах даної держави і підлягають її юрисдикції. До складу населення входять громадяни даної держави, іноземні громадяни, які живуть у цій державі тривалий час, особи без громадянства та особи з подвійним і більше громадянством (З практики застосування термінів, слів та словосполучень у юриспруденції).

Крім того, п. 291.5 ст. 291 Кодексу встановлено перелік видів діяльності, за умови провадження яких фізичні особи – підприємці не можуть бути платниками єдиного податку.

Таким чином, фізична особа – підприємець – платник єдиного податку другої групи, має право надавати послуги виключно платникам єдиного податку (фізичним особам – підприємцям та юридичним особам – резидентам) та/або населенню за умови дотримання інших вимог, передбачених нормами главою 1 розділу XIV Кодексу.

Відповідно до п.п. 1 п. 292.1 ст. 291 Кодексу доходом для фізичної особи – підприємця – є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 Кодексу. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, доходи у вигляді бюджетних грантів, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

При цьому датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг). Для платника єдиного податку третьої групи, який є платником податку на додану вартість, датою отримання доходу є дата списання кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності (п. 292.6 ст. 292 Кодексу).

Враховуючи викладене, норми податкового законодавства не встановлюють для фізичної особи – підприємця – платника єдиного податку другої групи, обов’язку здійснювати ідентифікацію та перевірку податкового резидентства клієтів при отриманні оплати, у тому числі із застосуванням інтернет-еквайрингу.

Разом з цим, оскільки для платника єдиного податку другої групи встановлено обмежене коло осіб, яким надаються послуги, то у разі якщо фактичним отримувачем послуг є, зокрема фізичні особи – нерезиденти, то надання таких послуг порушують умови перебування зазначеного платника на другій групі спрощеної системи оподаткування.

Одночасно зауважуємо, що відповідно до п. 1 Положення про Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2025 року № 903, Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики, зокрема, у сфері розвитку підприємництва.

Таким чином, з четвертого питання, зазначеного у Вашому зверненні, а також можливості ідентифікації та перевірки резидентства клієнтів, доцільно звернутись до Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України.  

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

________________________________________________________________________________________________

Дана індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.