Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДПС У ХАРКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 01.05.2026 р. № 2560/ІПК/20-40-04-05-12

Головне управління ДПС у Харківській області (далі – ГУ ДПС) розглянуло звернення Товариства на отримання індивідуальної податкової консультації через Електронний кабінет щодо практичного застосування норм податкового законодавства під час виконання господарської діяльності в описаній у зверненні ситуації та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України від 02.12.10р. № 2755-VI (далі – Кодекс) повідомляє.

Як викладено у зверненні, Товариство є мікропідприємством та не здійснює діяльності протягом чотирьох років, має в штаті одного працівника (він же єдиний учасник). З 01.01.2026 перейшло зі спрощеної системи оподаткування(єдиний податок) на загальну систему оподаткування.

Враховуючи викладене Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з  питання: З якою періодичністю Товариство має подавати звітність по податку на прибуток та фінансову звітність (щоквартальну чи річну) і якої форми?

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Кодексу (пункт 1.1 статті 1 розділу І Кодексу).

Відповідно до пунктів 5.1 − 5.3 статті 5 розділу I Кодексу поняття, правила та положення, установлені Кодексу та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 розділу I Кодексу. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення Кодексу. Інші терміни, що застосовуються у Кодексу і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Частиною другою статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зі змінами (далі – Закон № 996) визначено, що податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Для цілей Закону № 996 підприємства (крім бюджетних установ) можуть належати до таких категорій підприємств - мікропідприємств, малих, середніх або великих підприємств (абзац перший частини другої статті 2 Закону № 996).

При встановленні способів подання податкової звітності та фінансової звітності окремими платниками податків відповідно до пункту 49.4 статті 49 Кодексу платники податків, що належать до великих та середніх підприємств, подають податкові декларації контролюючому органу в електронній формі з дотриманням вимог Закону України від 22 травня 2003 року № 851-IV «Про електронні документи та електронний документообіг» (далі – Закон № 851) та Закону України від 5 жовтня 2017 року № 2155-VIII «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» (далі – Закон № 2155).

Фінансова звітність, звіт про фінансовий стан (баланс) та звіт про прибутки та збитки та інший сукупний дохід (звіт про фінансові результати), що подаються згідно з вимогами абзаців першого та другого пункту 46.2 статті 46 Кодексу, подаються в електронній формі з дотриманням вимог законів № 851 та № 2155 до контролюючих органів платниками податку на прибуток підприємств та неприбутковими підприємствами, установами, організаціями, які подають податкову звітність в електронній формі.

При визначенні обов’язку подання платниками податків податкової та фінансової звітності до контролюючого органу в електронній формі застосовуються критерії, встановлені частиною другою статті 2 Закону № 996-XIV.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону № 996 Мікропідприємствами є підприємства, показники яких на дату складання річної фінансової звітності за рік, що передує звітному, відповідають щонайменше двом із таких критеріїв: балансова вартість активів – до 350 тис євро; чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) – до 700 тис євро; середня кількість працівників – до 10 осіб.

Водночас зауважимо, що Міністерство економіки України (Мінекономіки) є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує, зокрема, формування державної політики з питань нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (на підставі пункту 1 Положення про Мінекономіки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 459 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 17 лютого 2021 року № 124).

Міністерство фінансів України (Мінфін) є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, зокрема, державну бюджетну політику, державну політику у сфері бухгалтерського обліку, як зазначено у пункті  1 Положення про Мінфін, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 375 зі змінами та доповненнями.

На підставі викладеного вище у випадках, що не стосуються оподаткування, та, враховуючи сфери дії Закону № 996, питання віднесення підприємств до суб’єктів малого підприємництва, мікропідприємництва, середнього або великого підприємництва при застосуванні зазначених нормативно-правових актів належить до компетенції Мінекономіки та Мінфіну.

Згідно з підпунктом  134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями Кодексу.

Відповідно до пункту 137.4 статті 137 Кодексу податковими (звітними) періодами для податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених пунктом 137.5 статті 137 Кодексу, є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік. При цьому податкова декларація розраховується наростаючим підсумком. Податковий (звітний) період починається з першого календарного дня податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем податкового (звітного) періоду. крім особливостей, визначених  п. 137.4 ст. 137 Кодексу.

Форму Декларації затверджено наказом Мінфіну від 20.10.2015 № 897, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України  11.11. 2015 за № 1415/27860 (у редакції наказу Мінфіну від 20.02.2023 № 101) зі змінами. 

Підпунктом «в» п. 137.5 ст. 137 Кодексу встановлюється, зокрема, річний податковий (звітний) період для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за показниками Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід), за попередній річний звітний період, не перевищує 40 мільйонів гривень. При цьому до річного доходу від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначеного за показниками Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід), включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Згідно з підпунктом «а» підпункту 137.5 статті 137 Кодексу річний податковий (звітний) період встановлюється для таких платників податку, зокрема, платників податку, які зареєстровані протягом звітного (податкового) року (новостворені), що сплачують податок на прибуток на підставі річної податкової декларації за період діяльності у звітному (податковому) році.

Платники єдиного податку, які з 01 січня поточного року або пізніше переходять на загальну систему оподаткування, сплачують податок на прибуток на підставі річної податкової декларації за річний податковий (звітний) період (як новостворені), який для них починається з дати переходу на загальну систему та закінчується 31 грудня такого року, враховуючи положення абзацу «а» пункту 137.5
статті 137 Кодексу.

Отже, платник податку на прибуток, який з 01.01.2026 перейшов з єдиного податку третьої групи за ставкою 5 відсотків на загальну систему оподаткування застосовує у 2026 році річний податковий (звітний) період з податку на прибуток.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ Кодексу).