Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 01.05.2026 р. № 2561/ІПК/99-00-21-03-02 ІПК

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо застосування норм пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України (далі – Кодекс) та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу II Кодексу, повідомляє.

Як викладено у зверненнях, Товариство (резидент Дія Сіті) розробляє та здійснює виробництво програмно-апаратних комплексів (тренажерів та симуляторів) (далі – Вироби) для підготовки операторів протитанкових та зенітних систем озброєння). Постачання здійснюється як безпосередньо військовим частинам та іншим підрозділам Збройних Сил України (навчальним центрам), так і комерційним контрагентам.

Згідно з висновком торгово-промислової палати України Вироби класифікуються у товарній підкатегорії 9023 00 80 00 згідно з УКТ ЗЕД (прилади, апарати та моделі демонстраційного призначення (навчальні або виставкові), не придатні для іншого використання).

Інформуючи про зазначене, Товариство просить підтвердити застосування звільнення від оподаткування ПДВ операцій з постачання Виробів відповідно до пункту 32 підрозділу 2 розділу XX Кодексу та надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань:

1. Чи звільняються від оподаткування ПДВ операції з постачання Виробів, у разі їх реалізації безпосередньо військовим частинам та іншим підрозділам Збройних Сил України (навчальним центрам)?

2. У випадку звільнення від оподаткування ПДВ операції з постачання Виробів яку ставку податку необхідно зазначати у договорах на поставку та інших документах?

3. Чи зобов’язане Товариство нараховувати «компенсуючі» податкові зобов’язання з ПДВ згідно з пунктом 198.5 статті 198 та пунктом 199.1 статті 199 розділу V Кодексу на комплектуючі та послуги, придбані з ПДВ для виробництва Виробів, якщо їх (постачання) реалізація звільнена від ПДВ?

4. Чи вважається базою оподаткування ПДВ при постачанні симулятора комерційному контрагенту договірна вартість у розмірі 100 000 грн. (без ПДВ), якщо при постачанні військовим частинам або іншим підрозділам Сил оборони (навчальним центрам) за цим же кодом УКТ ЗЕД ціна одиниці становить 120 000 грн. (без ПДВ), враховуючи різні умови сервісного обслуговування та вимоги замовників?

5. Чи не виникатиме у контролюючого органу підстав для донарахування податкових зобов’язань з ПДВ комерційному замовнику, у разі, якщо ціна реалізації Виробів останнім менша ніж військовим частинам або іншим підрозділам Збройних Сил України?

6. Чи вважається дохід від реалізації Виробів «кваліфікованим доходом» резидента Дія Сіті відповідно до Закону № 1667 «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні» (далі – Закон № 1667) для підтвердження статусу резидента?

7. Чи не виникатиме у контролюючих органів підстав для донарахування податкових зобов’язань з ПДВ виходячи з різних цін для різних клієнтів.

Як приклад: 1) військова частина 120 тис. грн з 0% ПДВ; 2) роздрібні комерційні клієнти 120 тис. грн, в тому числі ПДВ; 3) оптові дилерські ціни 96 тис. грн, в тому числі ПДВ; 4) Тендерна ціна може відрізнятися від зазначених і залежить від початкової/кінцевої вартості лоту та умов постачання. Вартість може бути як вищою, так і нижчою за середню вартість по прайсу.

8. Чи зобов’язане Товариство знизити вартість при постачанні військовій частині, з 120 тис. грн до 100 тис. грн на сум ПДВ, при роздрібній ціні                  120 тис. грн для клієнтів на загальних засадах?

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Кодексу (пункт 1.1 статті 1 розділу І Кодексу).

Статтею 5 розділу І Кодексу визначено, що поняття, правила та положення, установлені Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 розділу І Кодексу. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення Кодексу. Інші терміни, що застосовуються у Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України (далі – ЦКУ). Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦКУ (частина друга статті 4 ЦКУ).

Частиною першою статті 627 ЦКУ передбачено, що відповідно до статті 6 ЦКУ сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦКУ, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦКУ).

Згідно з частиною першою статті 638 ЦКУ договір вважають укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Правові засади планування, порядок формування обсягів та особливостей здійснення закупівель товарів, робіт і послуг оборонного призначення для забезпечення потреб сектору безпеки і оборони, а також інших товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб безпеки і оборони, а також порядок здійснення державного і демократичного цивільного контролю у сфері оборонних закупівель визначено Законом України від 17 липня 2020 року № 808-IX «Про оборонні закупівлі» із змінами та доповненнями (далі Закон – № 808).

Частиною другою статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року          № 996 – XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон № 996) передбачено, що податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Пунктом 44.1 статті 44 розділу ІІ Кодексу визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 розділу ІІ Кодексу.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX Кодексу.

Згідно з підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V Кодексу об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V Кодексу розташоване на митній території України.

Підпунктом 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX Кодексу визначено, що тимчасово, на період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства, звільняються від оподаткування ПДВ операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України товарів, що класифікуються за групами, товарними позиціями та підкатегоріями УКТ ЗЕД, перерахованими у підпункті 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX Кодексу, кінцевим отримувачем яких відповідно до сертифіката кінцевого споживача або згідно з умовами договору визначено правоохоронні органи, Міністерство оборони України, Збройні Сили України та інші військові формування, добровольчі формування територіальних громад, утворені відповідно до законів України, інші суб’єкти, що здійснюють боротьбу з тероризмом відповідно до закону та/або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України, підприємства, які є виконавцями (співвиконавцями) державних контрактів (договорів) з оборонних закупівель.

У разі здійснення операцій, звільнених від оподаткування ПДВ, зокрема відповідно до підпункту 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX Кодексу, положення пункту 198.5 статті 198 та статті 199 розділу V Кодексу не застосовуються щодо таких операцій (останній абзац пункту 32 підрозділу 2 розділу XX Кодексу).

Враховуючи викладене, виходячи з аналізу норм Кодексу і вказаних вище нормативно-правових актів, ДПС повідомляє.

Щодо питання 1

Якщо Товариство здійснює постачання Виробів (тренажерів симуляторів бойових дій), що класифікуються у товарній підкатегорії 9023 00 80 00 згідно з УКТ ЗЕД, та якщо кінцевим отримувачем Виробів згідно з умовами відповідного договору або відповідно до сертифіката кінцевого споживача визначено суб’єктів, зазначених у підпункті 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX Кодексу, зокрема, військові частини та інші підрозділи Збройних Сил України, то операції Товариства з постачання Виробів на митній території України підлягатимуть звільненню від оподаткування ПДВ відповідно вимогам Кодексу.

У разі невідповідності вимогам, визначеним Кодексом, вищезазначені операції Товариства підлягатимуть оподаткуванню ПДВ у загальновстановленому порядку з нарахуванням податкових зобов’язань з ПДВ за відповідною ставкою.

 

Щодо питання 2

У разі дотримання умов, передбачених підпунктом 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX Кодексу, операції з постачання Виробів (тренажерів симуляторів бойових дій) звільнятимуться від оподаткування ПДВ, а тому вартість Виробів необхідно формувати без ПДВ, і, відповідно, у податкових накладних, складених Товариством за такими операціями, також зазначати «Без ПДВ».

У разі недотримання умов, передбачених підпунктом 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX Кодексу, операції з постачання Виробів (тренажерів симуляторів бойових дій) підлягатимуть оподаткуванню ПДВ за основною ставкою 20 відсотків, і, відповідно вартість Виробів необхідно формувати з ПДВ за ставкою 20 відсотків, і податкова накладна повинна складатись на вартість поставлених Виробів з урахуванням ПДВ.

 

Щодо питання 3

Якщо придбані Товариством з ПДВ товари/послуги (у тому числі для виробництва Виробів) були призначені для використання або почали використовуватися в операціях, що підлягають звільненню від оподаткування ПДВ відповідно до підпункту 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX Кодексу, то обов’язку щодо нарахування податкових зобов’язань з ПДВ за правилами, встановленими пунктом 198.5 статті 198 та статтею 199 розділу V Кодексу у Товариства не виникатиме.

Щодо питань 4, 8

Згідно із пунктом 188.1 статті 188 розділу V Кодексу база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 розділу VI Кодексу, збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв’язку, ПДВ та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками – суб’єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування, зокрема, операцій з постачання самостійно виготовлених Виробів не може бути нижчою за звичайні ціни.

Відповідно до підпункту 14.1.71 пункту 14.1 статі 14 розділу I Кодексу звичайною ціною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено Кодексом.

Постачальники та покупці товарів/послуг самостійно визначають ціну товарів/послуг, керуючись умовами договору та первинними документами.

Водночас зазначаємо, що військові частини є бюджетними установами, які фінансуються з державного бюджету. Згідно із законодавством про оборонні закупівлі, зокрема, згідно з пунктом 2 статті 8 Закону № 808 забороняються дії (бездіяльність) виконавця державних контрактів (договорів), що призводять до необґрунтованого завищення ціни на товари, роботи і послуги оборонного призначення, невиконання або неналежного виконання державного контракту (договору).

Згідно зі статтею 36 розділу I Кодексу платники податку повинні самостійно визначати відповідність здійснюваних ними операцій тим, які перераховані Кодексом.

 

Щодо питання 6

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 1667 встановлено, що правовий режим Дія Сіті – це сукупність правових норм, якими визначаються права та обов’язки особи, що виникають, змінюються та припиняються у зв’язку із зверненням про набуття, набуттям та втратою статусу резидента Дія Сіті, а також особливості регулювання відносин за участю резидента Дія Сіті і щодо участі у його статутному капіталі.

Відповідно до підпункту 4 частини першої статті 5 Закону № 1667 однією з вимог відповідності юридичної особи статусу резидента Дія Сіті є вимога щодо суми кваліфікованого доходу юридичної особи, отриманого за перші три календарних місяці, наступні за календарним місяцем, в якому юридичною особою набуто статус резидента Дія Сіті, яка повинна становити не менш як 90 відсотків суми її загального доходу за такий період, а сума кваліфікованого доходу, отриманого за кожен календарний рік перебування у статусі резидента Дія Сіті, повинна становити не менш як 90 відсотків суми загального доходу юридичної особи за той самий період (за наявності загального доходу).

Пунктом 5 частини першої статті 1 Закону № 1667 встановлено, що кваліфікований дохід - сума чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) та роялті (якщо такі суми роялті не враховано у чистий дохід від реалізації продукції), отриманих у результаті здійснення видів діяльності, передбачених частиною четвертою статті 5 Закону № 1667. Загальний дохід юридичної особи - сума чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), іншого операційного доходу у вигляді роялті, якщо такі роялті не враховано у чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (пункт 3 частини першої статті 1 Закону № 1667).

Відповідно до пункту 3 розділу І Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, чистим доходом від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) є дохід, що визначається шляхом вирахування з доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг (у тому числі платежів від оренди об’єктів інвестиційної нерухомості) наданих знижок, вартості повернутих раніше проданих товарів, доходів, що за договорами належать комітентам (принципалам тощо), та податків і зборів.

Підпунктом 14.1.282¹ пункту 14.1 статті 14 розділу I Кодексу встановлено, що резидент Дія Сіті – платник податку, що сплачує податок на прибуток підприємств на особливих умовах (далі – резидент Дія Сіті – платник податку на особливих умовах), – резидент Дія Сіті, який у порядку, передбаченому пунктом 141.10 статті 141 розділу III Кодексу, обрав або перейшов на відповідний режим оподаткування.

Резиденти Дія Сіті, які не обрали (не перейшли) на відповідний режим оподаткування, сплачують податок на прибуток підприємств на загальних підставах та вважаються резидентами Дія Сіті, що не є платниками податку на особливих умовах. Для обрахунку об’єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (пункт 44.2 статті 44 розділу I Кодексу).

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина друга статті 6 Закону № 996).

Відповідно до Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 375, Міністерство фінансів України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову та бюджетну політику, державну політику зокрема у сфері бухгалтерського обліку та забезпечує формування і реалізацію єдиної державної податкової та митної політики.

Отже, з питання порядку формування чистого доходу від реалізації (товарів, робіт, послуг) в бухгалтерському обліку необхідно звернутися до Міністерства фінансів України.

Разом з тим повідомляємо, що відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство цифрової трансформації України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 вересня 2019 № 856 «Питання Міністерства цифрової трансформації» Міністерство цифрової трансформації України (Мінцифри) є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики: у сферах цифровізації, цифрового розвитку, цифрової економіки, цифрових інновацій та технологій, робототехніки та роботизації, електронного урядування та електронної демократії, розвитку інформаційного суспільства, інформатизації; у сфері впровадження електронного документообігу; у сфері розвитку цифрових навичок та цифрових прав громадян; у сферах відкритих даних, публічних електронних реєстрів, розвитку національних електронних інформаційних ресурсів та інтероперабельності, електронних комунікацій та радіочастотного спектра, розвитку інфраструктури широкосмугового доступу до Інтернету, електронної комерції та бізнесу; у сфері надання електронних та адміністративних послуг; у сферах електронних довірчих послуг та електронної ідентифікації; у сфері розвитку IT-індустрії; у сфері розвитку та функціонування правового режиму Дія Сіті.

Отже, питання щодо правомірності віднесення доходу від реалізації стимуляторів за кодом УКТ ЗЕД 9023 00 80 00 до «кваліфікованого доходу» резидента Дія Сіті відповідно до Закону № 1667 для підтвердження статусу резидента відноситься до компетенції Мінцифри.

 

Щодо питань 5, 7

Пунктом 52.1 статті 52 розділу ІІ Кодексу передбачено, що в індивідуальній податковій консультації контролюючим органом надаються роз’яснення з питань практичного використання норм податкового законодавства виходячи із суті питань, порушених у зверненні платника податку.

В межах надання індивідуальної податкової консультації контролюючий орган не здійснює аналіз господарських операцій платника та не наводить приклади підстав для застосування штрафних санкцій (донарахування податкових зобов’язань із ПДВ) за тими чи іншими операціями платника податку які можуть бути досліджені під час проведення відповідних перевірок, передбачених Кодексом.

Разом з цим ДПС інформує, що кожен конкретний випадок податкових взаємовідносин, у тому числі і тих, про які йдеться у зверненні, необхідно розглядати з урахуванням договірних умов та обставин здійснення відповідних господарських операцій, у тому числі з детальним вивченням та аналізом договорів, первинних документів і матеріалів, оформленням яких супроводжувались такі операції, що може бути досліджено виключно в межах проведення відповідних перевірок, передбачених Кодексом.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 роздiлу II Кодексу).