Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 04.05.2026 р. № 2572/ІПК/99-00-09-04-03 ІПК

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення Товариства щодо практичного застосування окремих норм законодавства стосовно зберігання тютюнових виробів керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

Товариство повідомляє, що отримало ліцензію на право виробництва тютюнових виробів, терміном дії з 11.03.2021 до 11.03.2026. Рішенням ДПС дія цієї ліцензії припинена.

Товариство зазначає, що має чинну ліцензію на право оптової торгівлі тютюновими виробами терміном дії з 23.09.2021 до 23.09.2026.

Товариство як постачальник, уклало 20.11.2023 із іншим товариством               (далі – Товариство 2), як покупцем, договір поставки тютюнових виробів                   (далі – договір), на виконання якого здійснювало відвантаження товару окремими партіями відповідно до заявок покупця.

Як зазначено у зверненні, умови договору передбачають перехід права власності від постачальника до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, яка засвідчує момент передачі товару; здійснення розрахунків з постачальником щомісяця після реалізації товару кінцевим споживачам; право покупця у будь який момент здійснити повернення залишків нереалізованого товару і обов’язок постачальника прийняти таке повернення; у випадку необґрунтованої відмови прийняти залишки товару вартість останнього постачальнику не компенсується.

Враховуючи зазначене Товариство запитує:

1. Чи має право Товариство за наявності діючої ліцензії на право оптової торгівлі тютюновими виробами зберігати прийняті на виконання умов договору від Товариства 2 залишки нереалізованих тютюнових виробів, а також здійснити в подальшому їх реалізацію як таких, що вироблені під час дії ліцензії на право виробництва?

2. Чи має право Товариство провести щодо частини тютюнових виробів, у  яких сплив термін придатності, прийнятих від Товариства 2 з метою знищення або переробки, коригування податкових зобов’язань на підставі пункту 217.5 статті 217 Кодексу?

3. При позитивних відповідях на перше та друге питання яким чином у кожному з цих випадків Товариство, не будучи наразі виробником, має облікувати акцизні марки при поверненні Товариству 2 тютюнових виробів та подальшій реалізації чи знищенні останніх?

 

Щодо питання 1

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, ввезення на митну територію України, вивезення за межі митної території України, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, тютюновою сировиною, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, а також посилення боротьби з їх незаконним виробництвом та обігом на території України визначає Закон України                     від 18 червня 2024 року № 3817-IX «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі – Закон № 3817).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 3817:

Єдиний реєстр місць зберігання - складова інформаційно-комунікаційної системи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, що містить перелік місць зберігання із зазначенням відомостей, визначених Законом № 3817, про місцезнаходження місць зберігання та про заявників (пункт 26 частини першої статті 1 Закону № 3817);

місце зберігання - місце, що використовується для зберігання спирту етилового, біоетанолу та спиртових дистилятів, або приміщення, що використовується для зберігання алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, відомості про місцезнаходження якого внесені до Єдиного реєстру місць зберігання (пункт 47 частини першої статті 1 Закону № 3817);

оптова торгівля тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, - діяльність з реалізації власно вироблених, ввезених або придбаних тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, іншим суб’єктам господарювання, що мають ліцензію на право оптової та/або роздрібної торгівлі тютюновими виробами або рідинами, що використовуються в електронних сигаретах (пункт 64 частини першої статті 1 Закону № 3817).

Згідно з частиною першою статті 21 Закону № 3817 зберігання тютюнової сировини, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, здійснює суб’єкт господарювання в місцях зберігання, які внесені до Єдиного реєстру місць зберігання, та за обов’язкової умови встановлення і безперервного функціонування цілодобової системи відеоспостереження у таких  місцях зберігання, крім підприємств, на яких здійснюється виробництво тютюнових виробів та/або ферментація тютюнової сировини, для яких основні вимоги до цілодобової системи відеоспостереження визначені статтею 20              Закону № 3817.

Зберігання тютюнової сировини, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, здійснюється в місцях зберігання таких товарів (продукції), внесених до Єдиного реєстру місць зберігання, незалежно від того, кому належить таке місце зберігання або за заявою якого суб’єкта господарювання таке місце зберігання внесено до Єдиного реєстру місць зберігання.

Отже, зберігання тютюнових виробів необхідно здійснювати в місці зберігання тютюнових виробів, внесеному до Єдиного реєстру місць зберігання.

Відповідно до частини другої статті 22 Закону № 3817 оптова торгівля на території України тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, здійснюється за наявності у суб’єкта господарювання ліцензії на право оптової торгівлі тютюновими виробами, на право оптової торгівлі рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, відповідно.

Отже, за наявності у Товариства ліцензії на право оптової торгівлі тютюновими виробами воно може здійснювати реалізацію тютюнових виробів іншим суб’єктам господарювання, що мають ліцензію на право оптової та/або роздрібної торгівлі тютюновими виробами.

Щодо питання 2

Згідно з підпунктом 14.1.145 пункту 14.1 статті 14 Кодексу підакцизні товари (продукція) – товари за кодами згідно з УКТ ЗЕД, на які Кодексом встановлено ставки акцизного податку.

Відповідно до підпункту 14.1.252 пункту 14.1 статті 14 Кодексу тютюнові вироби - сигарети з фільтром або без фільтру, цигарки, сигари, сигарили, а також люльковий, нюхальний, смоктальний, жувальний тютюн, махорка та інші вироби з тютюну чи його замінників, інші відмінні від рідин, що використовуються в електронних сигаретах, нікотиновмісні продукти, їх замінники для куріння, нюхання, смоктання, жування чи вдихання без горіння шляхом нагрівання.

Статтею 215 Кодексу визначено вичерпний перелік підакцизних товарів, ставки податку на ці товари, код товару (продукції) згідно з УКТ ЗЕД і опис товару (продукції) згідно з УКТ ЗЕД.

Згідно із підпунктом 212.1.1 пункту 212.1 статті 212 Кодексу платниками акцизного податку є особа, постійне представництво, які виробляють підакцизні товари (продукцію) на митній території України, у тому числі з давальницької сировини.

У разі обчислення податку із застосуванням специфічних ставок з підакцизних товарів (продукції) базою оподаткування є їх величина, визначена в одиницях виміру ваги, об'єму, кількості товару (продукції), об'єму циліндрів двигуна автомобіля або в інших натуральних показниках (пункт 214.4 стаття 214 Кодексу).

Датою виникнення податкових зобов'язань щодо підакцизних товарів (продукції), вироблених на митній території України, є дата їх реалізації особою, яка їх виробляє, незалежно від цілей і напрямів подальшого використання таких товарів (продукції), крім випадків, зазначених у статтях 225, 229 Кодексу                (пункт 216.1 статті 216 Кодексу).

Згідно з пунктом 217.5 статті 217 Кодексу у разі повного або часткового повернення покупцем підакцизних товарів (продукції), вироблених (виготовлених) на митній території України, продавцю для усунення недоліків товару (продукції) або його знищення (переробки) у зв'язку з неможливістю усунення таких недоліків, платник податку – продавець проводить коригування податкових зобов'язань зі сплати акцизного податку у звітному періоді, у якому відбулося таке повернення.

Сума коригування обчислюється платником податку із застосуванням максимальних роздрібних цін, ставок акцизного податку з урахуванням мінімального податкового зобов'язання зі сплати акцизного податку, які діяли на дату виникнення податкового зобов'язання щодо таких товарів (продукції).

Сума коригування зазначається в декларації з акцизного податку за звітний період, у якому відбулось таке повернення.

Відповідно до пункту 15 статті 1 Закону України від 12 травня 1991 року     № 1023 «Про захист прав споживачів» (далі – Закон № 1023) недолік – будь-яка невідповідність продукції вимогам нормативно-правових актів, умовам договорів або вимогам, що пред’являються до неї, а також інформації про продукцію, наданій виробником (виробником, продавцем).

Згідно з пунктом 12 статті 1 Закону № 1023 істотний недолік, зокрема, недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення і при цьому наділений хоча б однією з нижченаведених ознак:

він взагалі не може бути усунутий;

його усунення потребує чотирнадцять календарних днів;

він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором.

Відповідно до пункту 24 статті 1 Закону № 1023 строк (термін)      придатності – строк (термін), визначений нормативно-правовими актами, умовами договору, протягом якого у разі додержання відповідних умов зберігання та/або експлуатації чи споживання продукції її якісні показники безпеки повинні відповідати вимогам нормативно-правових актів та умовам договору.

Згідно статті 677 Цивільного кодексу України строк придатності товару визначається періодом часу, який обчислюється з дня його виготовлення і протягом якого товар є придатним для використання, або терміном (датою), до настання якого товар є придатним для використання.

Правові та організаційні засади вилучення з обігу, переробки, утилізації, знищення або подальшого використання неякісної та небезпечної продукції з метою недопущення негативного впливу такої продукції на життя, здоров’я людини, майно і довкілля встановлено Законом України від 14 січня 2000 року № 1393 «Про вилучення з обігу, переробки, утилізації, знищення або подальшого використання неякісної та небезпечної продукції» (зі змінами) (далі –                Закон № 1393).

Абзацом 6 статті 1 Закону № 1393 продукція, строк придатності якої до споживання або використання закінчився, відноситься до неякісної та небезпечної продукції.

Згідно з статтею 5 Закону № 1393 неякісна та небезпечна продукція підлягає обов’язковому вилученню з обігу.

При цьому, при можливості неякісну та небезпечну продукцію (із закінченням терміну придатності) необхідно привести у відповідність з вимогами відповідних нормативно-правових актів і нормативних документів (продовжено термін придатності чи передано виробнику для переробки), або така продукція повинна бути перероблена чи знищена.

Таким чином законодавство України не ототожнює строк придатності того чи іншого товару, з недоліком, який може містити такий товар.

У разі повернення Покупцем підакцизних товарів (тютюнових виробів) з причин закінчення терміну їх придатності, Товариство не може проводити коригування податкових зобов'язань зі сплати акцизного податку відповідно до пункту 217.5 статті 217 Кодексу.

Щодо питання 3

Відповідно до підпункту 14.1.107 пункту 14.1 статті 14 Кодексу марка акцизного податку - спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів.

Згідно із пунктом 226.2 статті 226 Кодексу наявність наклеєної в установленому порядку марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці (упаковці) алкогольного напою, пачці (упаковці) тютюнового виробу чи ємності (упаковці) з рідиною, що використовується в електронних сигаретах, є однією з умов для ввезення на митну територію України і продажу таких товарів споживачам, а також підтвердженням сплати податку та легальності ввезення товарів.

Придбані марки акцизного податку передаються покупцями марок (імпортерами) іноземним суб’єктам господарювання для маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, що підлягають подальшому ввезенню на митну територію України (пункт 227.4 статті 227 Кодексу).

Пунктом 226.8 статті 226 Кодексу визначено, що виробники та імпортери тютюнових виробів ведуть облік та звітують про використання марок акцизного податку за видами марок (ТІ – «тютюн імпортний», ТВ – «тютюн вітчизняний») у кількісному виразі.

У формі Звіту про використання марок акцизного податку для алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, затвердженій наказом Міністерства фінансів України від 15 лютого 2021 року № 102, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.05.2021 за № 666/36288 (далі – Звіт), який подається покупцем марок до контролюючого органу за місцем реєстрації суб’єкта господарювання (покупця марок) щомісяця, передбачено графи для заповнення імпортерами та виробниками, зокрема: використано марок акцизного податку у звітному місяці; марки, повернуті продавцю для знищення; марки, повернуті продавцю, придатні для використання надалі.

Отже, у разі, якщо марки акцизного податку наклеєні на пачки (упаковки) тютюнового виробу, підприємство-виробник таких тютюнових виробів (покупець марок акцизного податку) зобов’язано відобразити такі марки акцизного податку як використані у відповідній графі Звіту, поданого до контролюючого органу.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ Кодексу).