Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення щодо нарахування податкових зобовʼязань з ПДВ та формування податкового кредиту і, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.
Як зазначено у зверненні, Товариство згідно з відповідними договорами є отримувачем послуг з оренди та послуг з охорони. На час укладення договорів надавачі таких послуг (орендодавець і виконавець) не були платниками ПДВ, реєстрація їх платниками ПДВ відбулася не з першого числа місяця, у якому надавалися послуги.
Враховуючи вищевикладене, Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:
1) чи зобовʼязані сторони договорів оформляти по два акти приймання-передачі послуг (без ПДВ та з ПДВ) за період, у якому постачальника зареєстровано платником ПДВ;
2) чи мають право постачальники послуг нараховувати податкові зобовʼязання з ПДВ на вартість послуг за весь місяць, у якому такі постачальники зареєстровані платником ПДВ;
3) чи має право отримувач послуг на включення до податкового кредиту сум ПДВ, виходячи з вартості послуг за весь місяць, у якому постачальники зареєстровані платником ПДВ;
4) чи зобовʼязаний орендодавець виставити два рахунки на відшкодування вартості спожитих орендарем (Товариством) комунальних послуг відповідно до періодів перебування орендодавця в статусі неплатника / платника ПДВ?
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).
Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.
Відповідно до підпункту «а» пункту 202.1 статті 202 розділу V ПКУ якщо особа реєструється як платник податку з іншого дня, ніж перший день календарного місяця, першим звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця.
Пунктом 3.1 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 № 1130, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.11.2014 за № 1456/26233, визначено, що реєстрація осіб платниками ПДВ, перереєстрація платників ПДВ проводяться шляхом внесення записів до реєстру платників ПДВ (далі – Реєстр) із формуванням за кожним таким записом окремого ідентифікатора. Особа є зареєстрованою платником ПДВ з відповідної дати реєстрації, внесеної до Реєстру.
Відповідно до підпункту «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об’єктом оподаткування є операції платників ПДВ з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 розділу V ПКУ.
Під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 розділу I ПКУ).
Правила формування податкових зобов’язань і податкового кредиту з ПДВ та складання податкових накладних і їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) визначено статтями 187, 198 та 201 розділу V ПКУ.
Відповідно до пункту 187.1 статті 187 розділу V ПКУ датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше (перша подія):
дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку / небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, − дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку − дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої − дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів − дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг − дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон № 996), незалежно від дати накладення електронного підпису.
Пунктами 201.1, 201.7, 201.8, 201.10 статті 201 розділу V ПКУ встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України від 05 жовтня 2017 року № 2155-VІІІ «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений ПКУ термін.
Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на рахунок у банку / небанківському надавачу платіжних послуг як попередня оплата (аванс).
Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 розділу V ПКУ.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1, пункту 198.3 та пункту 198.6
статті 198 розділу V ПКУ до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
дата списання коштів з рахунку платника податку в банку / небанківському надавачу платіжних послуг на оплату товарів/послуг, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, – дата списання електронних грошей платника податків як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець постачальника;
дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2 статті 198 розділу V ПКУ).
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201
розділу V ПКУ.
Частиною другою статті 3 Закону № 996 передбачено, що податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 глави 1 розділу ІІ ПКУ для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 глави 1 розділу ІІ ПКУ.
Враховуючи викладене, та виходячи із аналізу норм ПКУ та інших нормативно-правових актів зазначених вище, опису питання і фактичних обставин, наявних у зверненні, ДПС повідомляє.
Щодо питань 1, 4
Податковий облік господарських операцій ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Згідно з частиною першою статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.
З питання оформлення первинних документів при здійсненні господарських операцій та відображення таких операцій у бухгалтерському обліку платнику податку доцільно звернутися до Міністерства фінансів України як до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина друга статті 6 Закону № 996).
Щодо питання 2
З метою нарахування податкових зобовʼязань з податку на додану вартість за операцією з постачання послуг визначальною є дата виникнення податкових зобовʼязань (перша подія), яка визначається відповідно до пункту 187.1 статті 187 розділу V ПКУ та підтверджується відповідними первинними документами: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок постачальника, або дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Отже, якщо за операцією з постачання послуг із оренди нерухомості / послуг охорони перша подія відбулася на дату, на яку постачальник був зареєстрований платником ПДВ, то за такою операцією на дату такої першої події постачальник зобовʼязаний нарахувати податкові зобовʼязання з ПДВ. Якщо перша подія відбулася до такої реєстрації, то об’єкта оподаткування ПДВ та, відповідно, обов’язку щодо нарахування податкових зобов’язань з ПДВ за такою операцією у постачальника послуг не виникає.
Щодо питання 3
Підставою для формування податкового кредиту є належним чином складена та зареєстрована в ЄРПН постачальником – платником ПДВ податкова накладна, дані якої відповідають первинним (бухгалтерським) документам, складеним за операцією з постачання товарів/послуг.
Отже, податкова накладна, складена постачальником послуг – платником ПДВ на дату першої події за операцією і зареєстрована в ЄРПН є підставою для формування податкового кредиту отримувачем послуг (за умови дотримання інших правил формування податкового кредиту, визначених ПКУ).
Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ ПКУ).
© газета "Все про бухгалтерський облік", 2018-2026 Всі права на матеріали, розміщені на сайті газети "Все про бухгалтерський облік" охороняються відповідно до законодавства України. Використання, відтворення таких матеріалів допускаються тільки в межах, установлених законодавством України. При цьому посилання на сайт газети "Все про бухгалтерський облік" є обов'язковим. |
Передплатіть газету "Все про бухгалтерський облік" |
Приєднуйтесь до нас у соцмережах: |