Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 05.05.2026 р. № 2597/ІПК/99-00-07-03-01 ІПК

Державна податкова служба України у зв’язку із надходженням звернення Товариства з обмеженою відповідальністю  (далі – Товариство) на отримання індивідуальної податкової консультації, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє таке.

Відповідно до звернення Товариство здійснює господарську діяльність у сфері торгівлі та здійснює реалізацію товару оптовим покупцям, серед іншого, з укладанням Договорів факторингу.

Загальний алгоритм реалізації товару з укладанням договорів факторингу виглядає наступним чином.

Сторони операції: Постачальник (Товариство, Клієнт), Покупець (Боржник), Фінансова компанія (Фактор).

Договір поставки товару: Постачальник та Покупець укладають договір на поставку товару з умовою відстрочки платежу.

Відвантаження: відвантаження товару відбувається зі складу Постачальника шляхом самовивозу товару Покупцем або може проводитись доставка товару транспортом Постачальника.

Договір факторингу: Товариство (Постачальник) укладає договір з Фактором про відступлення права грошової вимоги до Боржника за окремим договором поставки товару.

 

Постачальник після відвантаження товару передає Фактору договір поставки та видаткові накладні на товар, які підтверджують факт отримання товару Покупцем.

Оплата товару в операції: Після отримання документів, відповідно до договору факторингу Фактор сплачує Клієнту суму відступленого права грошової вимоги за договором поставки (фінансування), за вирахуванням комісії за факторингове обслуговування. Покупець товару здійснює оплату за товар не Постачальнику, а безпосередньо Фактору.

Розрахунки за фінансові послуги за договором факторингу здійснюються за допомогою банківських систем дистанційного обслуговування (клієнт-банк), а саме:

надходження коштів Постачальнику відбувається з рахунку 2650, який належить Фактору – Фінансовій компанії (небанківській фінансовій установі).

У зв’язку із складністю розуміння законодавства у сфері здійснення розрахунків за товари (послуги) Товариство звернулось до податкового органу із таким запитанням:

Чи зобов’язане Товариство застосовувати реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій (далі – РРО / ПРРО) у зазначеній ситуації, якщо Покупець (Боржник) після того, як Постачальник передає своє право грошової вимоги по договору поставки до Фактора, здійснює платіж в погашення повної (100% суми) заборгованості за товар безпосередньо Фактору?

Відповідно до частини першої та другої статті 712 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини першої статті 655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини першої статті 691 ЦКУ покупець зобов’язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов,  за ціною, що визначається відповідно до статті 632 ЦКУ, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

 

Відповідно до частини першої статті 692 ЦКУ покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статтей 693 – 695 ЦКУ продаж товару може бути проданий на умовах попередньої оплати товару, а також продаж товару в кредит.

Своєю чергою відповідно до частини першої статті 1077 ЦКУ за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов’язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов’язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов’язання клієнта перед фактором.

Відповідно до частини першої та другої статті 1078 ЦКУ предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Відповідно до частини першої – третьої статті 1079 ЦКУ сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт.

Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб’єктом підприємницької діяльності.

Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Аналізуючи описані вище положення ЦКУ, на противагу наведеним у зверненні фактичним обставинам, вбачається що Фактор не може бути учасником договорів поставки чи купівлі-продажу, які укладаються Товариством із його контрагентами.

Учасниками договорів поставки чи купівлі-продажу є Товариство та його контрагенти.

Своєю чергою договір факторингу є окремою цивільно-правовою угодою, яка укладається між Товариством та Фактором, а кошти отримані за такими угодами не можуть вважатися оплатою за проданий Товариством товар, оскільки фактично за договором факторингу здійснюється фінансування під відступлення права грошової вимоги до покупців Товариства.

 

 

 

Також кошти отримані Товариством від Фактора неможна вважати отриманням оплати за товар, а отримані Фактором кошти від Боржника (контрагентів Товариства) не можна вважати розрахунками за товар.

Правові засади застосування РРО / ПРРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон № 265). Його дія поширюється на усіх суб’єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб’єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Встановлення норм щодо незастосування РРО / ПРРО у інших законах, крім Кодексу, не допускається.

Відповідно до визначень РРО та ПРРО, наведених у статті 2 Закону № 265, їх призначення полягає, зокрема, і у реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг).

Відповідно до пунктів 1 та 2 статті 3 Закону № 265, визначено, що суб’єкти господарювання, зобов’язані, зокрема:

проводити розрахунки на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу ПРРО зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов’язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).

Аналіз пункту  2 статті 3 Закону № 265 вказує, що за загальним правилом суб’єкти господарювання зобов’язані надавати розрахункові документи особі, яка отримує товар.

Більше того, відповідно до інформації, наявної в інформаційно комунікаційних системах ДПС, Товариство має зареєстровані господарські одиниці, має зареєстровані на них ПРРО (у тому числі і для Інтернет торгівлі) із використанням яких здійснюється реалізація товарів як у готівковій так і безготівковій формах.

Таким чином вимоги Закону № 265 поширюються на Товариство на загальних засадах.

Умови за яких застосування РРО / ПРРО є не обов’язковими визначено статтею 9 Закону № 265.

Пунктом 2 статті 9 Закону № 265 визначено, що РРО / ПРРО та розрахункові книжки не застосовуються при виконанні банківських операцій.

Слід зазначити, що банківські операції здійснюються виключно банками.

Викладене підтверджується висновками Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 від 25.04.2003 року, де в пункті 7 чітко зазначено, що банківські операції можуть здійснювати тільки юридичні особи, які мають банківську ліцензію.

Оскільки Товариство в описаних фактичних обставинах не приймає оплату за товар то воно не може скористатись пунктом 2 статті 9 Закону № 265 як підставою не застосування РРО / ПРРО.

Відповідно до пункту 12 статті 9 Закону № 265, РРО / ПРРО та розрахункові книжки не застосовуються якщо в місці отримання товарів (надання послуг) операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються (склади, місця зберігання товарів, оптова торгівля тощо).

Звертаємо увагу, що відповідно до підпункту 5 пункту 3 розділу I Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 № 148, готівкові розрахунки / розрахунки готівкою – це платежі готівкою суб’єктів господарювання і фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги), а також за операціями, які безпосередньо не пов’язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна.

Надати роз’яснення Товариству щодо можливості скористатись пунктом 12 статті 9 Закону № 265, як підставою щодо не застосування РРО / ПРРО, ДПС не має можливості оскільки Товариством наведено не достатньо фактичних обставин, а ті, що наведені у зверненні, не враховують особливостей передбачених пунктом 12 статті 9 Закону № 265.

При цьому, у описаних у зверненні обставинах, Товариство, як продавець товарів, не може скористатись підставою щодо незастосування РРО / ПРРО, визначеної пунктом 14 статті 9 Закону № 265, оскільки вказана норма стосується лише розрахунків за послуги та не поширює свою дію на постачання товарів.

З урахуванням наведеного вище, визначення РРО / ПРРО, а також за відсутності обставин визначених статтею 9 Закону № 265, передача Товариством товару покупцеві на умовах відстрочення оплати має супроводжуватись наданням фіскальних чеків.

У відповідності до пункту 52.2 статті 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер, діє в межах законодавства, яке було чинним на момент надання такої консультації і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

________________________________________________________________________________

Індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію