Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 05.05.2026 р. № 2604/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

Державна податкова служба України, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула Ваше звернення (    ) щодо застосування окремих норм чинного законодавства та в межах компетенції повідомляє.

У своєму зверненні платник податків повідомляє, що з 02 листопада 2022 року і безперервно до дати подання звернення проживає на території Республіки (  ). Протягом 2023, 2024 та 2025 податкових (календарних) років платник податків перебував 0 (нуль) календарних днів на території України у кожному зі звітних періодів.

В Ірландії платник податків має місце постійного проживання. В Україні не має у фактичному володінні, користуванні, оренді або власності житла, придбаного для постійного проживання. Наявна реєстрація місця проживання за адресою:
(   ) є виключно адміністративним обліком у Єдиному демографічному реєстрі та не означає наявності житла в фактичному розпорядженні.

Платник податків є директором та власником (контролюючою особою) компаній, зареєстрованих у великій (  ) та Республіці (   ), від яких отримує дохід. Усі економічні інтереси платника податків зосереджені за межами України.

В Україні платник податків не зареєстрований як фізична особа – підприємець або особа, яка провадить незалежну діяльність. Водночас платник податків є засновником та керівником (   ). Зазначене товариство є повністю неактивним: не здійснює жодної господарсько\ї діяльності, не має найманих працівників, не отримує доходів та подає виключно нульову податкову звітність з дати заснування. Будь яких доходів із джерелом походження з України платник податків не має.

Офіційним податковим органом Республіки (  ) платнику податків видано Сертифікати податкового резидентства (   ) за 2023, 2024 та 2025 податкові роки.

Враховуючи вищезазначене, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань:

1. Чи правильно розуміє платник податків, що фізична особа – громадянин України, яка перебувала на території України 0 (нуль) календарних днів протягом кожного з податкових періодів 2023, 2024 та 2025 років; не має в Україні фактичного постійного житла (у власності, користуванні або оренді); має центр життєвих інтересів (особисті та економічні зв’язки) виключно на території Республіки (    ); надала належним чином легалізовані сертифікати податкового резидента (  ) за 2023, 2024  та 2025 роки, видані офіційним податковим органом Республіки (   ), - вважається такою, що не має статусу резидента України (є нерезидентом України) для цілей податкового законодавства за 2023, 2024 та 2025 податкові роки згідно з послідовним застосуванням критеріїв підпункту «в» підпункту 14.1.213 пункту 14.1 статті 14 Кодексу та положень статті 4 Конвенції (з урахуванням пріоритету міжнародного договору відповідно до пункту 3.2 статті 3 Кодексу)?

2. Чи виникає у фізичної особи з фактичними обставинами, зазначеними у
питанні 1, обов’язок подавати до контролюючих органів України звіт про контрольовані іноземні компанії (далі – Звіт про КІК), відповідно до статті 39² Кодексу за 2023, 2024 та 2025 податкові (звітні) роки?

3. Чи виникає у фізичної особи з фактичними обставинами, зазначеними у
питанні 1, обов’язок подавати до контролюючих органів України річну податкову декларацію про майновий стан і доходи, відповідно до статті 179 Кодексу за 2023, 2024 та 2025 податкові (звітні) роки за умови відсутності доходів із джерелом їх походження з України?

Щодо питання першого

Поняття «резидент» визначено підпунктом 14.1.213 пункту 14.1 статті 14 Кодексу.

Відповідно до підпункту «в» підпункту 14.1.213 пункту 14.1 статті 14 Кодексу фізична особа – резидент – фізична особа, яка має місце проживання в Україні.

У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні; якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв’язки (центр життєвих інтересів) в Україні. У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від’їзду) протягом періоду або періодів податкового року.

Достатньою (але не виключною) умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім’ї або її реєстрації як суб’єкта підприємницької діяльності.

Якщо неможливо визначити резидентський статус фізичної особи, використовуючи попередні положення цього підпункту, фізична особа вважається резидентом, якщо вона є громадянином України.

Якщо всупереч закону фізична особа - громадянин України має також громадянство іншої країни, то з метою оподаткування цим податком така особа вважається громадянином України, який не має права на залік податків, сплачених за кордоном, передбаченого Кодексом або нормами міжнародних угод України.

Для цілей підпункту «в» підпункту 14.1.213 пункту 14.1 статті 14 Кодексу не вважається достатньою умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи набуття особою статусу електронного резидента
(е-резидента).

Отже, якщо фізична особа за жодним з критеріїв, визначених абзацами                 першим – четвертим п.п. «в» п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Кодексу не може бути визнаним резидентом України, то така особа може вважатися нерезидентом.

Разом з тим, якщо фізичною особою дотримані критерії, визначені абзацами першим – четвертим п.п. «в» п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, то така особа може бути визнана резидентом України.

Згідно зі ст. 3 Кодексу, якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Положення Конвенції між Урядом України та Урядом Ірландії про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим  ухиленням стосовно податків на доходи та доходи від відчуження майна (https://zakon.rada.gov.ua/laws

/show/372_010#n23), яка ратифікована Законом України № 606-VIII від 15.07.2015 і є чинною в українсько - ірландських податкових відносинах з 17.08.2015 (далі – Конвенція), застосовуються до «осіб, які є резидентами однієї або обох Договірних Держав» (ст. 1 Конвенції) та поширюється на існуючі в Договірних Державах  (Україні та Ірландії) податки, зазначені у пункті 3 статті 2 Конвенції.

Для цілей Конвенції термін «особа» означає фізичну особу,  компанію і будь-яке інше об’єднання осіб; термін «національна особа» стосовно Договірної Держави означає, зокрема будь-яку фізичну особу, що має національність або громадянство Договірної Держави (пункт 1 статті 3 Конвенції).

Критерії для визначення податкового статусу (резиденції) осіб, на яких поширюються положення Конвенції, встановлено статтею 4 (Резидент) Конвенції, відповідно до пункту 1 якої «для цілей цієї Конвенції «термін «резидент однієї Договірної Держави» означає будь-яку особу, яка за законодавством цієї Держави підлягає оподаткуванню в ній на підставі місця проживання, постійного місця перебування, місця управління, місця реєстрації або іншого аналогічного критерію, а також включає цю Державу і будь-яку її адміністративно - територіальну одиницю чи місцевий орган влади. Цей термін, водночас, не включає будь-яку особу, яка підлягає оподаткуванню в цій Державі лише стосовно доходів із джерел у цій Державі».

«Якщо відповідно до положень пункту 1 статті 4 Конвенції фізична особа є резидентом обох Договірних Держав, її статус визначається згідно з такими правилами:

a) вона вважається резидентом тільки тієї Договірної Держави, де вона має місце постійного проживання; якщо вона має місце постійного проживання в обох Договірних Державах, вона вважається резидентом тільки тієї Договірної Держави, де вона має тісніші особисті й економічні зв’язки (центр життєвих інтересів);

b) якщо Договірна Держава, в якій вона має центр життєвих інтересів, не може бути визначена, або коли вона не має місця постійного проживання в жодній з Договірних Держав, вона вважається резидентом тільки тієї Договірної Держави, де вона звичайно проживає;

c) якщо вона звичайно проживає в обох Договірних Державах, або коли вона звичайно не проживає в жодній з них, вона вважається резидентом тільки тієї Договірної Держави, національною особою якої вона є;

d) якщо вона є національною особою обох Договірних Держав або не є національною особою жодної з них, то компетентні органи Договірних Держав вирішують це питання за взаємною згодою» (пункт 2 статті 4 Конвенції).

Слід зазначити, що основною метою Конвенції є уникнення випадків так званого юридичного подвійного оподаткування – коли один і той же дохід оподатковується в руках однієї й тієї ж особи більше, ніж однією Договірною Державою (Україною чи Ірландією). Відповідно до основної мети Конвенції її положення (статті) встановлюють правила, які дозволяють усунути подвійне оподаткування доходу одного і того виду шляхом розподілу права на його оподаткування – у державі, в якій одержувач такого доходу є резидентом, та у державі, в якій здійснюється діяльність, стосовно якої виникає дохід.

Водночас, критерії резиденції, зазначені у статті 4 Конвенції,  використовуються виключно  з метою застосування цього міжнародного договору, а не для визначення резидентського статусу певної особи як такої. Оскільки відповідно до статті 1 Конвенції особи, на яких поширюється дія Конвенції,  мають бути резидентами однієї з двох країн, що є сторонами Конвенції – України чи Ірландії, критерії резиденції, зазначені у статті 4 Конвенції, використовуються виключно для встановлення кола осіб, які підпадають під дію цього двостороннього міжнародного договору, і, як зазначено у пункті 1 статті 4 Конвенції, дійсний податковий (резидентський) статус конкретної особи визначається кожною з двох Договірних Держав - учасниць Конвенції згідно з національним (внутрішнім) законодавством цих держав: в Україні – відповідно до Кодексу, в Ірландії – згідно з ірландським податковим законодавством.

При цьому, якщо йдеться про фізичну особу, яка відповідно до положень
пункту 1 статті 4 Конвенції є резидентом обох Договірних Держав (тобто коли згідно з національним (внутрішнім) законодавством і України, і Ірландії певна фізична особа є податковим резидентом кожної із цих країн), її статус (резиденція) з метою практичного використання правил оподаткування, встановлених Конвенцією, буде визначатися шляхом послідовного застосування критеріїв, зазначених у підпунктах «а»–«d» пункту 2 статті 4 Конвенції. Це, в свою чергу, дозволяє визначитись, під дію яких саме положень Конвенції, підпадають доходи, отримані особами, на яких поширюється Конвенція – резидентів України та Ірландії.

Крім того, ст. 108¹ Кодексу визначено порядок проведення процедури взаємного узгодження.

Щодо питань другого та третього

Контрольованою іноземною компанією (далі – КІК) визнається будь-яка юридична особа, зареєстрована в іноземній державі або території, яка визнається такою, що знаходиться під контролем фізичної особи – резидента України або юридичної особи – резидента України (підпункт 39².1.1 пункту 39².1 статті 39² Кодексу).

Відповідно до підпункту 39².1.2 пункту 39².1 статті 39² Кодексу з урахуванням положень статті 39² Кодексу контролюючою особою є фізична особа або юридична особа – резиденти України, що є прямими або опосередкованими власниками (контролерами) КІК.

Зокрема, іноземна компанія визнається КІК, якщо фізична особа - резидент України або юридична особа - резидент України (далі - контролююча особа):

а) володіє часткою в іноземній юридичній особі у розмірі більше
ніж 50 відсотків, або

б) володіє часткою в іноземній юридичній особі у розмірі більше
ніж 10 відсотків, за умови що декілька фізичних осіб - резидентів України та/або юридичних осіб - резидентів України володіють частками в іноземній юридичній особі, розмір яких у сукупності становить 50 і більше відсотків, або

в) окремо або разом з іншими резидентами України - пов'язаними особами здійснює фактичний контроль над іноземною юридичною особою.

Підпунктом 39².1.4 пункту 39².1 статті 39² Кодексу передбачено, що для визначення володіння фізичною або юридичною особою відповідною часткою в іноземній юридичній особі усі права, що належать такій фізичній або юридичній особі, вважаються сумою часток, які:

належать такій фізичній або юридичній особі безпосередньо або опосередковано через інших осіб, у тому числі через утворення без статусу юридичної особи;

належать будь-яким пов’язаним особам такої фізичної або юридичної особи безпосередньо або опосередковано через інших осіб.

Пунктом 39².2 статті 39² Кодексу визначено особливості оподаткування прибутку КІК.

Так, об'єктом оподаткування для податку на доходи фізичних осіб (податку на прибуток підприємств) контролюючої особи є частина скоригованого прибутку КІК, пропорційна частці, якою володіє або яку контролює така фізична (юридична) особа на останній день відповідного звітного періоду, щодо якого розраховується скоригований прибуток КІК, що обчислюється відповідно до правил, визначених цією статтею.

Пунктом 39².5 статті 39² Кодексу встановлені вимоги щодо складання та подання Звіту про КІК. Зокрема, підпунктом 39².5.2 пункту 39².5 статті 39² Кодексу передбачено, що контролюючі особи зобов’язані подавати Звіт про КІК до контролюючого органу одночасно з поданням річної декларації про майновий стан і доходи або податкової декларації з податку на прибуток підприємств за відповідний календарний рік засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

До Звіту про КІК в обов’язковому порядку додаються завірені належним чином копії фінансової звітності КІК, що підтверджують розмір прибутку КІК за звітний (податковий) рік. Якщо граничні строки підготовки фінансової звітності у відповідній іноземній юрисдикції спливають пізніше граничних строків подання річної декларації про майновий стан і доходи або податкової декларації з податку на прибуток підприємств, такі копії фінансової звітності КІК подаються разом із річною декларацією про майновий стан і доходи або податковою декларацією з податку на прибуток підприємств за наступний звітний (податковий) період.

Таким чином, відповідно до вимог Кодексу фізична особа визнається контролюючою особою у разі відповідності критеріям, встановленим
підпунктом 39².1.2 пункту 39².1 статті 39² Кодексу. Зокрема, обов’язок подання звіту про контрольовані іноземні компанії покладається виключно на фізичних
осіб – резидентів України.

Тобто, якщо фізична особа - резидент України відповідає критеріям визначення її контролюючою особою відповідно до положень статті 39² Кодексу, така особа зобов'язана, зокрема, подавати Звіт про КІК разом з декларацією про майновий стан і доходи за відповідний звітний рік.

Наказом Міністерства фінансів України від 25.08.2022 № 254 затверджено форму Звіту про КІК, скорочену форму Звіту про КІК та Порядок заповнення Звіту про КІК, скороченої форми Звіту про КІК і подання до контролюючого органу.

Одночасно зауважуємо, що кожен конкретний випадок застосування положень Кодексу здійснюється на підставі аналізу деталізованої інформації та її документального підтвердження, з урахуванням усіх обставин та підстав.