Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 06.05.2026 р. № 2631/ІПК/99-00-21-03-02 ІПК

 

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо податкового обліку окремих господарських операцій та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Товариством здійснено постачання обладнання (вагонів для зерна) на адресу резидента Литовської Республіки (далі – покупець). Покупцем надіслано претензію щодо якості поставленого йому обладнання.

На виконання гарантійних зобов’язань між сторонами планується укласти додаткову угоду відповідно до якої:

роботи в межах гарантійного обслуговування обладнання виконуються на території нерезидента;

матеріали, необхідні для виконання робіт, забезпечуються Товариством і передаються в межах гарантійних зобов’язань та не є окремим предметом постачання.

Товариство планує придбати матеріали, які будуть використані при проведенні гарантійного обслуговування (ремонту) обладнання, за межами митної території України. Такі матеріали будуть використані за межами митної території України для гарантійного обслуговування обладнання (на митну територію України матеріали ввозитись не будуть).

У зв’язку із зазначеним, Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1) чи є обʼєктом оподаткування ПДВ операція з придбання у нерезидента товарів (матеріалів), які на митну територію України не ввозяться, а передаються за межами митної території України з метою гарантійного обслуговування (ремонту) поставленого покупцю-нерезиденту обладнання;

2) чи виникають податкові зобовʼязання з ПДВ у звʼязку з передачею (використанням) вищезазначених матеріалів за межами митної території України на безоплатній основі в межах виконання гарантійних зобовʼязань;

3) чи має право Товариство включити вартість зазначених матеріалів, витрат на відрядження та ін. до складу витрат при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємств як витрати, пов’язані з виконанням договірних гарантійних зобов’язань;

4) чи вважаються зазначені операції такими, що здійснюються в межах господарської діяльності Товариства відповідно до норм ПКУ?

5) чи є достатнім документальним підтвердженням передачі та використання матеріалів, товарно-матеріальних цінностей, витрат на відрядження та послуг для виконання гарантійних зобов’язань наявність відповідних положень у додатковій угоді до зовнішньоекономічного контракту?

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).

Статтею 5 розділу І ПКУ визначено, що поняття, правила та положення, установлені ПКУ та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 розділу І ПКУ. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням ПКУ, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення ПКУ. Інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, права споживачів, а також механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів регулює Закон України від 12.05.1991 № 1023-ХІІ «Про захист прав споживачів» (далі – Закон № 1023).

Частиною першою статті 7 Закону № 1023 визначено, що виробник (виконавець) забезпечує належну роботу (застосування, використання) продукції, в тому числі комплектуючих виробів, протягом гарантійного строку, встановленого нормативно-правовими актами чи договором.

Гарантійний строк на комплектуючі вироби повинен бути не менший, ніж гарантійний строк на основний виріб, якщо інше не передбачено нормативно-правовими актами чи договором.

Відповідно до частини першої статті 678 Цивільного кодексу України  покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором:

1) пропорційного зменшення ціни;

2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;

3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

Щодо оподаткування податком на додану вартість (питання 1, 2)

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Згідно з підпунктами «а», «б» та «в» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об’єктом оподаткування ПДВ є операції з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до
статті 186 розділу V ПКУ, а також з ввезення товарів на митну територію України.

Під постачанням товарів розуміється будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду. Постачанням товарів також вважається будь-яка із зазначених дій платника податку щодо матеріальних активів, якщо платник податку мав право на віднесення сум податку до податкового кредиту у разі придбання зазначеного майна чи його частини (безоплатна передача майна іншій особі; передача майна у межах балансу платника податку, що використовується у господарській діяльності платника податку для його подальшого використання з метою, не пов'язаною із господарською діяльністю такого платника податку; передача у межах балансу платника податку майна, що планувалося для використання в оподатковуваних операціях, для його використання в операціях, що звільняються від оподаткування або не підлягають оподаткуванню) (підпункт 14.1.191
пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ).

Постачання послуг – будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності. З метою оподаткування постачанням послуг, зокрема є постачання послуг іншій особі на безоплатній основі (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ).

Місце постачання товарів/послуг визначається відповідно до статті 186 ПКУ.

Згідно з пунктом 186.1 статті 186 розділу V ПКУ місцем постачання товарів є:

а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах «б» і «в» цього пункту);

б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою;

в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

Пунктами 186.2 – 186.4 статті 186 розділу V ПКУ визначено категорії послуг, місце постачання яких визначається по місцю реєстрації постачальника або отримувача відповідних послуг або по місцю фактичного надання відповідних послуг.

Зокрема, місцем постачання послуг, пов'язаних з рухомим майном, є місце фактичного постачання таких послуг, а саме послуг із виконання ремонтних робіт і послуг із переробки сировини, а також інших робіт і послуг, що пов'язані з рухомим майном (підпункт «г» підпункту 186.2.1. пункту 186.2 статті 186 розділу V ПКУ).

Місцем постачання послуг, крім операцій, зазначених у пунктах 186.2, 186.3 і 186.3¹ статті 186 розділу V ПКУ, є місце реєстрації постачальника   (пункт 186.4 статті 186 розділу V ПКУ).

Пунктом 188.1 статті 188 розділу V ПКУ визначено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 розділу VІ ПКУ, збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв’язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками − суб’єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв’язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних від простроченої суми та інфляційні витрати, відшкодування шкоди, у тому числі відшкодування упущеної вигоди за рішеннями міжнародних комерційних та інвестиційних арбітражів або іноземних судів, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов’язань.

Пунктом 44.1 статті 44 глави 1 розділу ІІ ПКУ визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 глави 1 розділу ІІ ПКУ.

Частиною другою статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року
№ 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»
(далі – Закон № 996) передбачено, що податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Враховуючи викладене та виходячи із аналізу норм ПКУ, опису питання і фактичних обставин, наявних у зверненні, ДПС повідомляє.

При визначенні порядку оподаткування здійснюваних ними операцій платники податку повинні керуватися одним із основних принципів бухгалтерського обліку – превалювання сутності над формою, згідно з яким операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з їх юридичної форми (найменування) (стаття 4 Закону № 996).

Виходячи із суті операцій, описаних у зверненні, операція з придбання товарів за межами митної території України, якщо такі товари надалі не ввозяться на митну територію України, не є операцією з постачання згідно з визначенням пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ та не спричиняє податкових наслідків з ПДВ.

При здійсненні гарантійного ремонту обладнання (на виконання гарантійного зобов’язання, передбаченого договором) із використанням матеріалів, які були придбані з цією метою за межами митної території України, відбувається за своєю сутністю надання послуги з гарантійного обслуговування, яка не підлягає оплаті отримувачем (а не безоплатне постачання таких матеріалів).

У разі якщо вартість наданих послуг з гарантійного обслуговування (ремонту) було включено до складу вартості обладнання при його продажу замовнику-нерезиденту та оплачено таким замовником (або до вартості інших товарів/послуг, що постачаються платником податку), то такі послуги вважаються використаними в оподатковуваних ПДВ операціях та не розглядаються як окрема операція з постачання, що підлягає оподаткуванню ПДВ.

При наданні послуг з гарантійного ремонту податкові зобов’язання з ПДВ за операцією з постачання таких послуг виникають у разі, якщо вартість гарантійного ремонту не включається до складу вартості оподатковуваних операцій з постачання (реалізації) товарів/послуг. Такі податкові зобовʼязання мають нараховуватися виходячи з бази оподаткування, визначеної
пунктом 188.1 статті 188 розділу V ПКУ.  

Водночас кожен конкретний випадок стосовно оподаткування ПДВ операцій, що здійснюються платником податку, має розглядатися з урахуванням суттєвих умов і обставин здійснення таких господарських операцій, що дозволить чітко ідентифікувати їх сутність, а також з урахуванням первинних (бухгалтерських) документів, оформленням яких вони супроводжувались.

Щодо оподаткування податком на прибуток підприємств
(питання 3, 4, 5)

Правові основи оподаткування податком на прибуток підприємств встановлено розділом ІІІ та підрозділом 4 розділу XX ПКУ.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 розділу ІІІ ПКУ об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом
коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень ПКУ.

Отже, об’єкт оподаткування податком на прибуток підприємств формується виходячи з показників фінансової звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень ПКУ.

Водночас, у разі якщо операції з нерезидентом підпадають під визначення контрольованих, платник податку самостійно коригує ціни в таких операціях згідно з вимогами підпункту 39.5.4 пункту 39.5 статті 39 розділу І ПКУ та визначає різницю відповідно до положень підпункту 140.5.1 пункту 140.5 статті 140 розділу ІІІ ПКУ.

Водночас, якщо здійснювані операції з таким нерезидентом не є контрольованими та нерезидент не перебуває в переліку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2017 № 1045, або організаційно-правова форма такого нерезидента відсутня в переліку, затвердженому  постановою Кабінету Міністрів України від 04.07.2017 № 480, то різниця для коригування фінансового результату відповідно до положень  підпункту 140.5.5¹ пункту 140.5 статті  140 розділу ІІІ ПКУ не виникає.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (абзац перший частини другої статті 6
Закону № 996).

Отже, питання щодо порядку відображення в бухгалтерському обліку та підтвердження первинними документами операцій, пов’язаних з наданням послуг з ремонту в рамках виконання гарантійних зобов’язань, належить до компетенції Міністерства фінансів України.

Згідно з пунктом 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.