Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 07.05.2026 р. № 2650/ІПК/99-00-09-04-03 ІПК

 

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення товариства з обмеженою відповідальністю (далі – Товариство) щодо отримання індивідуальної податкової консультації з питань практичного застосування окремих норм законодавства стосовно діяльності з виробництва пального та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

Товариство у зверненні зазначає, що здійснює діяльність з купівлі-продажу дизельного пального та паливно-мастильних матеріалів. Товариство співпрацює з широким колом постачальників дизельного пального та здійснює закупівлю дизельного пального, яке відповідає вимогам чинних державних стандартів та класифікується за відповідним кодом згідно з УКТ ЗЕД як готовий підакцизний товар. Товариство планує додавання до придбаного готового дизельного пального метилових ефірів жирних кислот у розмірі 7%. Законом України       від 21 травня 2009 року № 1391-VI «Про альтернативні види палива»               (далі – Закон № 1391) зазначено, що під нормативно визначеною обов’язковою часткою вмісту рідкого біопалива (біокомпонентів), яка застосовується                 з 1 липня 2026 розуміється вміст рідкого біопалива (біокомпонентів) у всіх обсягах бензинів автомобільних, що відпускаються з місць оптової торгівлі пальним, місць роздрібної торгівлі пальним, крім бензинів з октановим     числом 98 і вище, та бензинів, що поставляються для потреб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного матеріального резерву, при якому загальний вміст біоетанолу складає          понад 7 відсотків об’ємних за умови, що масова частка кисню не перевищуватиме 3,7 відсотка.

Частиною четвертою статті 8 Закону № 1391 передбачено, що змішувати пальне моторне та/або пальне моторне альтернативне з рідким біопаливом (біокомпонентами) мають право суб’єкти господарювання, які здійснюють діяльність з виробництва та/або імпорту пального та/або здійснюють оптову торгівлю пальним, на підставі виданих ліцензій на право виробництва пального, на право оптової торгівлі пальним.

При здійсненні діяльності з додавання метилових ефірів жирних кислот до придбаного дизельного пального у Товариства виникає сумнів щодо обов’язку отримання спеціальних дозволів або ліцензії.

 

Товариство просить надати роз’яснення на питання:

 

1. Чи вважаються змішування метилових ефірів жирних кислот у розмірі 7% до придбаного дизельного пального виробництвом пального у розумінні положень Кодексу?

2.-Чи для здійснення такої діяльності потрібна ліцензія на право виробництва пального?

3.-Чи змінюється код згідно з УКТ ЗЕД при додаванні метилових ефірів жирних кислот до придбаного дизельного пального?

 

Щодо питань 1 – 2

 

Згідно з підпунктом 14.1.28-1 пункту 14.1 статті 14 Кодексу виробництво підакцизних товарів (продукції) - технологічний процес, в тому числі змішування, здійснення якого внаслідок зміни форми, властивостей або складу сировини, напівфабрикатів або готової продукції призводить до отримання підакцизних товарів (продукції, у тому числі сировини), надання таким товарам інших властивостей, що призводить або не призводить до збільшення обсягів таких товарів.

Підпунктом 14.1.141¹ пункту 14.1 статті 14 Кодексу визначено, що пальне – нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, інші товари, зазначені у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 Кодексу.

Відповідно до пункту 215.1 статті 215 Кодексу до підакцизних товарів належать, зокрема, пальне, у тому числі товари (продукція), що використовуються як пальне для заправлення транспортних засобів, обладнання або пристроїв з двигунами внутрішнього згоряння із запалюванням від стиснення, з двигунами внутрішнього згоряння з іскровим запалюванням, з двигунами внутрішнього згоряння з кривошипно-шатунним механізмом та коди яких згідно з УКТ ЗЕД не зазначені у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 Кодексу (крім газу природного у газоподібному стані за кодом 2711 21 00 00 згідно з УКТ ЗЕД).

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров’я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначено Законом України від 18 червня       2024 року № 3817-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі - Закон № 3817).

Відповідно частини першої статті 1 Закону № 3817:

виробництво пального - діяльність з переробки нафти, газового конденсату, природного газу, інших видів сировини, у тому числі невикопної біологічно відновлюваної сировини органічного походження (біомаси), в результаті якої отримується пальне та інші продукти переробки, а також діяльність із змішування пального (крім скрапленого газу) і добавок (присадок) в обсязі понад 1 відсоток загального об’єму пального (пункт 14 частини першої статті 1 Закону № 3817);

ліцензія - право суб’єкта господарювання на провадження відповідного виду (кількох видів) господарської діяльності (пункт 40 частини першої статті 1 Закону № 3817).

Згідно з частиною першою статті 26 Закону № 3817 виробництво пального здійснюється суб’єктами господарювання за умови наявності ліцензії на право виробництва пального.

Суб’єкти господарювання отримують ліцензію на право виробництва пального на кожне місце виробництва пального (частина друга статті 26 Закону № 3817).

Відповідно до частини третьої статті 26 Закону № 3817 не вважається виробництвом пального змішування пального, яке класифікується за різними кодами згідно з УКТ ЗЕД, у результаті якого отримується пальне, що відноситься до одного з кодів УКТ ЗЕД пального, що змішувалося, змішування скрапленого газу, визначеного у підпункті 230.1.3 пункту 230.1 статті 230 Кодексу, а також змішування пального (крім скрапленого газу) і добавок (присадок) до пального в обсязі до 1 відсотка включно.

Таке змішування пального може здійснюватися в місцях зберігання пального, у тому числі в місцях зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки, місцях оптової та/або роздрібної торгівлі пальним суб’єктів господарювання, які отримали ліцензію відповідно на право зберігання пального, на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки, на право оптової торгівлі пальним, на право роздрібної торгівлі пальним.

Отже, діяльність із змішування (додавання) метилових ефірів жирних кислот в обсязі 7% до придбаного дизельного пального є виробництвом пального у розумінні Кодексу та Закону № 3817.

Відповідно до статті 26 Закону № 3817 виробництво пального здійснюється суб’єктами господарювання за умови наявності ліцензії на право виробництва пального, яка отримується суб’єктом господарювання на кожне місце виробництва пального.

 

Щодо питання 3

 

Відповідно до підпункту 14.1.172¹ пункту 14.1 статті 14 Кодексу індивідуальна податкова консультація - роз’яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 67 Митного кодексу України від 13.03.2012                 № 4495-VI зі змінами (далі – МКУ) українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів та затверджується законом про Митний тариф України.

Згідно із статтею 68 МКУ ведення УКТ ЗЕД здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Ведення УКТ ЗЕД передбачає, зокрема, розроблення пояснень і рекомендацій до УКТ ЗЕД та забезпечення їх опублікування.

Відповідно до підпункту 39 пункту 4 Положення про Державну митну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України         від 6 березня 2019 року № 227, ведення УКТ ЗЕД здійснює Державна митна служба України.

Отже, оскільки питання щодо коду згідно УКТ ЗЕД товару (продукції), яка отримується шляхом змішування дизельного пального та метилових ефірів жирних кислот, не стосується податкового та іншого законодавства, контроль за яким покладено на податкові органи, відповідь на нього не надається в індивідуальній податковій консультації.

Стосовно зазначеного питання Товариству доцільно звернутися до Державної митної служби України.

Згідно з пунктом 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.