Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 07.05.2026 р. № 2653/ІПК/99-00-04-01-03 ІПК

 

Державна податкова служба України на звернення Товариства щодо справляння рентної плати за спеціальне використання води (далі – Плата), керуючись ст. 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

Підприємство поінформувало, що провадить господарську діяльність на підставі дозволу на спеціальне водокористування (далі – Дозвіл), строк дії якого закінчується у травні 2026 року. На теперішній час Товариством вживаються заходи для отримання нового Дозволу.

Підприємство, посилаючись на норми постанови Кабінету Міністрів України від 18 березня 2022 року № 314 «Деякі питання забезпечення провадження господарської діяльності в умовах воєнного стану» (далі – Постанова № 314), зі змінами, внесеними постанови Кабінету Міністрів України від 14 березня 2025 року № 288 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 18 березня 2022 року № 314» (далі – Постанова № 288), просить надати індивідуальну податкову консультацію з питань:

1. Чи вважається автоматично продовженим Дозвіл у разі закінчення строку його дії у період дії воєнного стану? Якщо так, то на який строк такий Дозвіл вважається автоматично продовженим?

2. Чи вважається спеціальне водокористування із встановленими в Дозволі лімітами, строк дії якого закінчився у період дії воєнного стану, понадлімітним?

Платниками Плати є первинні водокористувачі, які, зокрема, використовують та/або передають вторинним водокористувачам воду, отриману шляхом забору води з водних об’єктів (п. 255.1 ст. 255 Кодексу).

Спеціальне водокористування є платним та здійснюється на підставі Дозволу (ст. 49 Водного кодексу України).

Дозвіл надається територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства (частина друга ст. 49 Водного кодексу).

У Дозволі встановлюються ліміт забору води, ліміт використання води та ліміт скидання забруднюючих речовин (частина двадцять перша ст. 49 Водного кодексу).

Плата обчислюється виходячи з фактичних обсягів використаної води (підземної, поверхневої) водних об’єктів, встановлених у Дозволі, лімітів використання води, ставок Плати та коефіцієнтів (п.п. 255.11.2 п. 255.11 ст. 255 Кодексу).

При цьому у разі перевищення водокористувачами встановленого річного ліміту використання води Плата обчислюється і сплачується у п’ятикратному розмірі виходячи з фактичних обсягів використаної води понад встановлений ліміт використання води, ставок Плати та коефіцієнтів (п.п. 255.11.13 п. 255.11 ст. 255 Кодексу).

Підпунктом 5 пункту 1 Постанови № 314 (в редакції, що діяла до 18.03.2025) визначено, що строки дії діючих строкових ліцензій та документів дозвільного характеру автоматично продовжуються на період воєнного стану та три місяці з дня припинення чи скасування.

Постановою № 288, яка набрала чинності з 18.03.2025, підпункт 5 пункту 1 Постанови № 314 виключено.

Державна податкова служба України при здійсненні контролю за обліком платників Плати пристала на позицію Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, викладену у листі від 24.09.2025 № 77-01/64588-03, щодо продовження терміну дії документів дозвільного характеру, строк дії яких закінчився у період воєнного стану, на період дії воєнного стану та до кінця календарного року, в якому припинено або скасовано воєнний стан, але не менше трьох місяців з дня його припинення.

Таким чином, строк дії Дозволу, виданий Товариству, вважається автоматично продовженим на період дії воєнного стану та до кінця календарного року, в якому припинено або скасовано воєнний стан, але не менше трьох місяців з дня його припинення, при цьому здійснення спеціального водокористування Товариством із встановленими у такому Дозволі лімітами, не вважається понадлімітним.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).