Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 07.05.2026 р. № 2654/ІПК/99-00-21-03-01 ІПК

 

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо податку на додану вартість (далі – ПДВ) та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Податковий кодекс), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Товариство – покупець (платник ПДВ) уклало договір з постачальником товарів та перерахувало йому попередню оплату. Постачальник поставив лише частину товару, а за непоставлену частину товару, без погодження з Товариством, повернув грошові кошти. Водночас Товариство не погоджується з поверненням коштів та зменшенням обсягу поставки, не визнає припинення договору та продовжує вимагати поставку товару, вважає повернення коштів безпідставним (між сторонами існує спір щодо виконання договору).

З огляду на викладене Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань:

1. Чи виникає у покупця обов’язок реєстрації розрахунку коригування на зменшення суми компенсації вартості товарів / послуг у випадку, якщо покупець не погоджується з поверненням коштів та продовжує вимагати поставку товару?
2. Чи може покупець відмовитися від реєстрації такого розрахунку коригування у разі, якщо повернення коштів не відповідає фактичним господарським відносинам між сторонами?
3. Чи буде вважатися реєстрація покупцем такого розрахунку коригування підтвердженням згоди покупця зі зменшенням обсягу поставки та припиненням зобов’язань за договором поставки?
4. Чи має право покупець у такому випадку повернути постачальнику отримані кошти як безпідставно перераховані та не реєструвати розрахунок коригування?
5. Чи виникає у покупця обов’язок щодо реєстрації розрахунку коригування на зменшення у випадку, якщо покупець повернув постачальнику отримані грошові кошти як безпідставно перераховані та не погоджується зі зменшенням обсягу поставки, припиненням договору або зміною господарських зобов’язань між сторонами?

Особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини) регулюються цивільним законодавством. Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України (далі – Цивільний кодекс).

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу визначено, що договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 Цивільного кодексу).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 Цивільного кодексу).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Податкового кодексу (пункт 1.1 статті 1 Податкового кодексу).

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зі змінами (далі – Закон № 996), бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Під поняттям «первинний документ» розуміється документ, який містить відомості про господарську операцію (стаття 1, частина перша статті 9 Закону № 996).

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V, підрозділами 2 та 10 розділу XX Податкового кодексу.

Згідно з пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів / послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Податкового кодексу.

Правила формування податкових зобов’язань, а також складання податкових накладних та розрахунків коригування до них і їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) встановлено статтями 187, 192 та 201 Податкового кодексу.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу визначено, що на дату виникнення податкових зобов’язань платник податку зобов’язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України від 05 жовтня 2017 року № 2155-VIII «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», зі змінами, та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений Податковим кодексом термін.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів / послуг, а також на суму коштів, що надійшли на рахунок у банку / небанківському надавачу платіжних послуг як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу).

Відповідно до пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу якщо після постачання товарів / послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів / послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів / послуг, суми податкових зобов’язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в ЄРПН. Розрахунок коригування до податкової накладної не може бути зареєстрований в ЄРПН пізніше 1095 календарних днів з дати складання податкової накладної, до якої складений такий розрахунок коригування.

Розрахунок коригування, складений постачальником товарів / послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача – платника податку, підлягає реєстрації в ЄРПН отримувачем (покупцем) товарів / послуг, якщо передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів / послуг їх постачальнику, для чого постачальник надсилає складений розрахунок коригування отримувачу.

Згідно з підпунктом 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку – постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов’язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв’язку з отриманням таких товарів / послуг.

Постачальник має право зменшити суму податкових зобов’язань лише після реєстрації в ЄРПН розрахунку коригування до податкової накладної.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу визначено, що у разі допущення продавцем товарів / послуг помилок при зазначенні обов’язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу, та/або порушення продавцем / покупцем граничних термінів реєстрації в ЄРПН (крім податкових накладних / розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 статті 201 Податкового кодексу) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець / продавець таких товарів / послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця / покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов’язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в ЄРПН. До заяви додаються копії документів, що засвідчують факт сплати податку у зв’язку з придбанням таких товарів / послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону № 996, що підтверджують факт отримання таких товарів / послуг.

Враховуючи викладене та виходячи із аналізу норм Податкового кодексу, опису питання і фактичних обставин, наявних у зверненні, ДПС повідомляє.

Щодо питань 1–5

Податкова накладна складається на дату виникнення податкових зобов’язань (дату першої із подій, визначених пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу) окремо на кожне повне або часткове постачання товарів / послуг, а також на суму отриманих коштів як попередня оплата (аванс). Дані, зазначені у такій податковій накладній, мають відповідати первинним документам, складеним за відповідною господарською операцією.

Розрахунок коригування до податкової накладної складається у разі виникнення підстав, визначених пунктом 192.1 статті 192 Податкового кодексу, зокрема, при поверненні постачальником суми попередньої оплати за товари / послуги.

Отже, у разі повернення постачальником суми попередньої оплати, що підтверджується відповідними первинними (бухгалтерськими) документами, такий постачальник на дату її повернення має скласти до податкової накладної, складеної на дату отримання такої попередньої оплати, розрахунок коригування, який підлягає реєстрації в ЄРПН отримувачем (покупцем) товарів / послуг у строки, визначені Податковим кодексом.

Слід зазначити, що питання договірних відносин між суб’єктами господарювання не належить до компетенції Державної податкової служби України.

Згідно з нормами чинного законодавства платники податку зобов’язані самостійно декларувати свої податкові зобов’язання та визначати сутність і відповідність здійснюваних ними операцій тим, які визначені Податковим кодексом.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 Податкового кодексу).