Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 11.05.2026 р. № 2715/ІПК/99-00-09-04-03 ІПК

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення товариства з обмеженою відповідальністю (далі – Товариство) щодо надання індивідуальної податкової консультації з питань практичного застосування окремих норм законодавства стосовно обігу пального та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

У запиті Товариство зазначає, що є виконавцем державних контрактів щодо постачання транспортних засобів (далі – Виріб) та визнано критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.

Відповідно до змін, які внесені до державних контрактів, всі Вироби мають постачатися з пальним відповідної марки, яке використовує готовий Виріб. Заправлення Виробів планується забезпечити шляхом постачання пального третіми особами, які зареєстровані платниками акцизного податку та мають необхідні ліцензії, в бензовоз Товариства, з якого буде здійснюватися наповнення пальним паливних баків Виробів, чи безпосередньо у Виріб без використання бензовозу.

За вказаних вище обставин, пальне є одним із складових елементів готового Виробу та, відповідно, не є окремим об’єктом постачання за контрактом.

Враховуючи вищевикладене, Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1. Чи правильно Товариство трактує положення чинного законодавства стосовно того, що воно не буде зобов’язане реєструватися в якості платника акцизного податку з реалізації пального, не буде вважатися розпорядником акцизного складу та не буде зобов’язане отримувати ліцензію на право зберігання та на право торгівлі пальним за умови, що заправлення пальним виготовлених Товариством Виробів будуть здійснювати треті особи, які у відповідності до положень чинного законодавства зареєстровані платниками акцизного податку, мають необхідні ліцензії, шляхом заправлення бензовоза Товариства, який у свою чергу буде здійснювати безпосереднє заправлення Виробів або без використання бензовозу, шляхом заправлення Виробів безпосередньо в бак третіми особами, які у відповідності до Положень чинного законодавства зареєстровані платниками акцизного податку і мають необхідні ліцензії?
2.  У випадку необхідності отримання Товариством ліцензії та реєстрації платником акцизного податку, які види ліцензій повинні бути наявні у Товариства для забезпечення дотримання вимог законодавства щодо постачання Виробів, заправлених пальним у паливні баки, відповідно до описаного вище підходу  постачання пального?

Щодо зазначених питань

Стосовно ліцензування діяльності з пальним

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, ввезення на митну територію України, вивезення за межі митної території України, оптової і роздрібної торгівлі, зокрема, пальним, а також посилення боротьби з його незаконним виробництвом та обігом на території України визначає Закон України від 18 червня 2024 року № 3817 – IX «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі – Закон № 3817).

Частиною першою ст. 1 Закону № 3817 визначено, що:

зберігання пального – надання послуг та/або діяльність, пов'язана із здійсненням операцій приймання, навантаження, розвантаження, розміщення та/або видавання пального (власного чи отриманого від інших осіб) (п. 32 частини першої ст. 1 Закону № 3817);

ліцензія – право суб’єкта господарювання на провадження відповідного виду (кількох видів) господарської діяльності (п. 40 частини першої ст. 1 Закону № 3817);

місце зберігання пального - об’єкт нерухомого майна, відмінний від земельної ділянки, або єдиний (цілісний) майновий комплекс, на території якого здійснюється приймання, навантаження, розвантаження, розміщення та/або видавання пального (власного або отриманого від інших осіб), який належить суб’єкту господарювання на праві власності або користування  (п. 48 частини першої ст. 1 Закону № 3817);

місце зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або резервуари, ємності, та/або тара (крім споживчої тари, тари споживача та поворотної тари (газові балони) кожна об’ємом до 60 літрів включно), які належать суб’єкту господарювання на праві власності або користування і призначені для зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки таким суб’єктом господарювання (п. 49 частини першої ст. 1 Закону № 3817);

місце оптової торгівлі пальним - об’єкт нерухомого майна, відмінний від земельної ділянки, або єдиний (цілісний) майновий комплекс, на території якого розташоване технологічне обладнання, призначене для приймання, зберігання пального, у тому числі для змішування пального або змішування пального і добавок (присадок) до пального, та оптової торгівлі пальним, який належить суб’єкту господарювання на праві власності або користування. Місце оптової торгівлі пальним вважається місцем зберігання пального, якщо зберігання пального здійснюється за таким місцем оптової торгівлі пальним (п. 50 частини першої ст. 1 Закону № 3817);

оптова торгівля пальним – діяльність з реалізації власно виробленого, ввезеного або придбаного пального суб'єктам господарювання, що здійснюють роздрібну торгівлю пальним, іншим суб'єктам господарювання, у тому числі в транспортному засобі, яким переміщується та/або в якому зберігається пальне. Не вважається оптовою торгівлею пальним заправлення пальним за договором підряду, що відноситься до власного споживання відповідно до підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (п. 63 частини першої ст. 1 Закону № 3817);

роздрібна торгівля пальним - діяльність із придбання або отримання та подальшої реалізації або відпуску пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик з місць роздрібної торгівлі пальним через паливороздавальні колонки, газороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки, а також реалізація скрапленого вуглеводневого газу в балонах для побутових потреб населення та інших споживачів, а також заправлення з бункерувальника у водному просторі морських та річкових суден (п. 77 частини першої ст. 1 Закону № 3817).

Отже, діяльність, описана у зверненні Товариства, не є роздрібною торгівлею пальним.

Діяльність з реалізації Виробів, паливні баки яких заправлено пальним (що  є одним із складових елементів готового Виробу та вартість якого входить до ціни такого Виробу) не є оптовою торгівлею пальним, та необхідність отримувати відповідні ліцензії на право оптової торгівлі пальним або на право оптової торгівлі пальним за відсутності місць оптової торгівлі у Товариства не виникає за умови, що Товариство не здійснює реалізацію пального суб'єктам господарювання, що здійснюють роздрібну торгівлю пальним, іншим суб'єктам господарювання, у тому числі в транспортному засобі, яким переміщується та/або в якому зберігається пальне.

В той же час зберігання пального залежно від виду діяльності та права власності на пальне здійснюється суб’єктами господарювання за наявності ліцензії на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки або ліцензії на право зберігання пального.

Якщо пальне належить Товариству та використовується ним для заправлення у паливні баки Виробів, таке зберігання пального може здійснюватися за наявності ліцензії на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки. Якщо пальне належить третій особі та надалі буде заправлено в паливний бак Виробів, зберігання такого пального Товариством потребує отримання ліцензії на право зберігання пального. У разі, якщо пальне після його транспортування до місця заправлення Виробів одразу заправляється у паливний бак таких Виробів без його зберігання Товариством, необхідність отримання ліцензії на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки або ліцензії на право зберігання пального відсутня.

Стосовно реєстрації платником акцизного податку з реалізації пального

У підпункті 14.1.141¹ пункту 14.1 статті 14 Кодексу визначено, що пальне – нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, інші товари, зазначені у п. п. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 цього Кодексу.

Реалізація, зокрема, пального для цілей розділу VI Кодексу – будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального з переходом права власності на таке пальне чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу / акцизного складу пересувного:

до акцизного складу;

до акцизного складу пересувного;

для власного споживання чи промислової переробки;

будь-яким іншим особам.

Не вважаються реалізацією пального операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України:

у споживчій тарі ємністю до 5 літрів (включно), крім операцій з реалізації такого пального його виробниками;

при використанні пального, з якого сплачено акцизний податок, виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки суб'єктами господарювання, які не є розпорядниками акцизного складу (підпункт 14.1.212 пункт 14.1 стаття 14 Кодексу).

Відповідно до підпункту 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 Кодексу акцизний склад – це, зокрема, приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Згідно з підпунктом 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 Кодексу не є акцизним складом, зокрема:

приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб’єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) – власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам (підпункт «б» підпункту 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 Кодексу);

паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої (підпункт «г » підпункту 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 Кодексу).

Відповідно до підпункту 14.1.6 ¹ пункту 14.1 статті 14 Кодексу акцизний склад пересувний - транспортний засіб (автомобільний, залізничний, морський, річковий, повітряний, магістральний трубопровід), на якому переміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий на митній території України.

Не є акцизним складом пересувним:

транспортний засіб, що використовується суб’єктом господарювання, який не є розпорядником акцизного складу та платником акцизного податку, для переміщення на митній території України власного пального або спирту етилового для потреб власного споживання чи промислової переробки;

паливний бак транспортного засобу.

Згідно з підпунктом 14.1.224 пунктом 14.1 статті 14 Кодексу розпорядник акцизного складу – суб’єкт господарювання, який одержав ліцензію на право виробництва спирту етилового, алкогольних напоїв, зареєстрований платником акцизного податку, або суб’єкт господарювання – платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу.

Розпорядник акцизного складу пересувного - суб’єкт господарювання - платник акцизного податку, який є власником пального або здійснює діяльність з виробництва спирту етилового та який з використанням транспортного засобу незалежно від того, кому належить такий транспортний засіб, зокрема, реалізує або зберігає пальне або спирт етиловий (підпункт 14.1.224¹ пункту 14.1 статті 14 Кодексу).

Платниками акцизного податку є, зокрема, особа (у тому числі юридична особа, що веде облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без створення юридичної особи), постійне представництво, які реалізують пальне (підпункт 212.1.15 пункту 212.1 статті 212 Кодексу).

Відповідно до підпункту 212.3.4 пункту 212.3 статті 212 Кодексу особи, які здійснюватимуть реалізацію пального або спирту етилового, підлягають обов’язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, постійних представництв, місцем проживання фізичних осіб - підприємців до початку здійснення реалізації пального або спирту етилового.

Отже, Товариство не є платником акцизного податку з реалізації пального та у нього відсутній обов’язок реєструватися платником акцизного податку з реалізації пального, якщо одночасно:

у Товариства відсутні приміщення або територія, яка є акцизним складом у розумінні підпункту 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 Кодексу;

заправлення пальним у паливний бак Виробу здійснюється без використання бензовозу Товариства третьою особою (платником акцизного податку з реалізації пального);

пальне у паливному баку Виробу є одним із складових елементів готового Виробу, яке реалізує Товариство, при цьому вартість пального входить до ціни такого Виробу, відповідно до укладених контрактів реалізуються саме Вироби, а не пальне;

Товариство не здійснює операції, які є операціями з реалізації пального у розумінні підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Кодексу.

Разом з цим інформації, наведеної у зверненні, недостатньо для надання ґрунтовної і вичерпної відповіді на питання звернення. Кожен конкретний випадок взаємовідносин, необхідно розглядати з урахуванням договірних умов та обставин здійснення відповідних господарських операцій, у тому числі з детальним вивченням та аналізом первинних документів і матеріалів, оформленням яких супроводжувалися такі операції, що дозволяє ідентифікувати їх фактичну сутність.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 глави 3 розділу ІІ Кодексу).