Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 12.05.2026 р. № 2742/ІПК/99-00-07-03-01 ІПК

Державна податкова служба України розглянула звернення товариства з обмеженою відповідальністю «» (далі – Товариство)
від  №  (вх. ДПС №  від) про надання індивідуальної податкової консультації, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє таке.

Відповідно до змісту звернення, Товариство здійснює діяльність у сфері торгівлі.

Враховуючи викладене вище, Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань (в контексті звернення):

1. Чи виникає у Товариства обов’язок застосовувати РРО та/або ПРРО при здійсненні дистанційної торгівлі товарами через мережу інтернет за умови, що всі розрахунки з покупцями (як юридичними, так і фізичними особами) здійснюються виключно у безготівковій формі шляхом:

– перерахування коштів на поточний рахунок Товариства (IBАN);

– перерахування коштів через банківські та небанківські платіжні сервіси (АТ КБ «ПРИВАТБАНК», ТОВ «НоваПей»)?

2. Чи вважаються зазначені способи оплати розрахунковими операціями у розумінні Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій…», якщо приймання коштів у місці продажу товарів Товариством не здійснюється?

3. Чи виникає обов’язок формування та надання покупцям фіскальних чеків (у паперовій або електронній формі) за вказаних умов здійснення господарської діяльності?

 

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій (далі – РРО / ПРРО) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг встановлені в Законі України
від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон № 265) та нормативно-правових актах, прийнятих на його виконання.

Звертаємо увагу, що дія Закону № 265 поширюється на усіх СГ, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) СГ, які здійснюють розрахунки у готівковій та/або безготівковій формі у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а порядок проведення таких розрахунків встановлено в розділі ІІ Закону № 265.

За визначенням, наведеним у статті 2 Закону № 265, розрахункова
операція – це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки – оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Пунктами 1 та 2 статті 3 Закону № 265 визначено, що СГ, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов’язані, зокрема:

проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу ПРРО зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов’язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).

Звертаємо увагу, що наведені вище положення статей 2 та 3 Закону № 265 містять слово «тощо», яке вказує на невичерпність наведеного переліку, а тому, як відповідь на питання 2 повідомляємо, що описані у зверненні способи розрахунків між Товариством та споживачами містять ознаки розрахункових операцій у розумінні Закону № 265.

Разом з цим обов’язок застосування РРО / ПРРО залежить не від форми розрахунків, а виникає виключно за наявності обставин, що супроводжують господарські операції СГ, які чітко визначені у законодавстві, у тому числі у нормах його прямої дії, які встановлюють винятки із загальних правил.

До таких винятків належить, зокрема, встановлене пунктом 2 статті 9
Закону № 265 право не застосовувати РРО / ПРРО при виконанні банківських операцій.

Слід зазначити, що банківські операції здійснюються виключно банками.

Викладене підтверджується висновками Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 від 25.04.2003 року, де в пункті 7 чітко зазначено, що банківські операції можуть здійснювати тільки юридичні особи, які мають банківську ліцензію.

Своєю чергою відповідно до змін в законодавстві України запроваджених Національним банком України протягом 2023 року на виконання Закону України від 30.06.2021 № 1591 «Про платіжні послуги» та на підставі Постанов Правління Національного банку України: від 03.03.2023 № 18 «Про затвердження змін до Інструкції про порядок відкриття та закриття рахунків користувачам надавачами платіжних послуг з обслуговування рахунків»; від 24.11.2023 № 151 «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України», якими внесенні зміни до Інструкції про порядок відкриття та закриття рахунків користувачам надавачами платіжних послуг з обслуговування рахунків, затвердженої Постановою Національного банку України від 29.07.2022 № 162, небанківські надавачі платіжних послуг отримали право відкривати своїм клієнтам платіжні рахунки.

Звертаємо увагу, що за визначеннями, наведеними у Законі № 1591 та
пункті 3 розділу І Інструкції про порядок відкриття та закриття рахунків користувачам надавачами платіжних послуг з обслуговування рахунків, затвердженої Постановою Національного банку України від 29.07.2022 № 162:

платіжний рахунок – це рахунок, що відкривається небанківським надавачем платіжних послуг користувачу на договірній основі виключно для цілей виконання платіжних операцій відповідно до умов договору та вимог законодавства України;

поточний рахунок – це рахунок (уключаючи рахунок із спеціальним режимом використання), що відкривається банком клієнту для зберігання коштів і виконання платіжних операцій відповідно до умов договору та вимог законодавства України;

розрахунковий рахунок – це рахунок, що відкривається банком небанківському надавачу платіжних послуг, фінансовій установі, що має право на надання платіжних послуг, виключно для цілей забезпечення виконання платіжних операцій його користувачів.

При цьому відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України структура номера як банківського так і платіжного рахунку користувача формуються відповідно до положень Національного стандарту України «Фінансові операції. Правила формування міжнародного номера банківського рахунку (IBAN) в Україні (IBAN Registry:2009, NEQ) ДСТУ-Н 7167:2010», затверджені наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 11 жовтня 2010 року № 454.

Отже, «платіжні» рахунки хоч і мають формат, аналогічний «поточним» рахункам, проте не відкриваються і не обслуговуються банками як юридичними особами, що мають банківську ліцензію, тобто після вказаних змін формулювання «переказ із IBAN на IBAN» не означає беззаперечного здійснення банківських операцій.

Слід зауважити, що незважаючи на розширення повноважень небанківських надавачів платіжних послуг, вони так і не стали банками і не можуть здійснювати банківські операції, що знаходить своє підтвердження в їхньому правовому статусі та у визначеннях понять типів рахунків, наведених вище.

Аналізуючи наведене повідомляємо, що для можливості застосування пункту 2 статті 9 Закону № 265, має значення статус установи, яка здійснює відповідну платіжну операцію та наявність у неї банківської ліцензії.

Враховуючи викладене вище, як відповідь на питання 1 та 3 повідомляємо, що за умови якщо Товариство надає споживачу для оплати за товар реквізити свого рахунку і самостійного здійснення оплати таким споживачем з їх використанням (шляхом переказу коштів замовниками через установу банку або шляхом внесення коштів через касу банку, Інтернет – банкінг, а також у разі проведення розрахунків через програмно-технічний комплекс самообслуговування, який належать банку), то у такому випадку застосування РРО / ПРРО, зокрема «формування та надання покупцям фіскальних чеків», не є обов’язковим, оскільки оплата товарів буде відбуватися за допомогою різновиду банківських операцій.

Водночас у разі використання послуг небанківських надавачів платіжних послуг та їх продуктів для здійснення розрахунків за товари, то такий спосіб розрахунків не підпадає під регулювання пункту 2 статті 9 Закону № 265 і здійснення таких операцій має супроводжуватись не тільки обов’язковим застосуванням Товариством РРО / ПРРО, а також і формуванням та наданням покупцям фіскальних касових чеків на товари (послуги).

У відповідності до пункту 52.2 статті 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер, діє в межах законодавства, яке було чинним на момент надання такої консультації і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.