Головне управління ДПС у області за результатами розгляду звернення ТОВ «» від (вх. № від) (далі – звернення) про надання індивідуальної податкової консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства та в порядку статті 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) повідомляє наступне.
Підприємство здійснює господарську діяльність у сфері роздрібної торгівлі, зокрема реалізацію стартових пакетів операторів мобільного зв’язку. З метою подальшого перепродажу підприємство придбаває у постачальників (операторів мобільного зв’язку або їх офіційних дистриб’юторів) стартові пакети. У первинних документах постачальника (видаткових накладних) вартість таких стартових пакетів формується наступним чином: вартість товару (окремо виділений збір на обов’язкове державне пенсійне страхування у розмірі 7,5%). При цьому на суму зазначеного збору податок на додану вартість постачальником не нараховується, тобто база оподаткування ПДВ визначається без урахування такого збору. Підприємство при подальшій реалізації стартових пакетів кінцевим споживачам застосовує РРО/ПРРО та формує фіскальні чеки.
У зв’язку з викладеним Підприємство звернулося до податкового органу з такими питаннями:
1. Чи зобов’язане підприємство при реалізації стартових пакетів кінцевим споживачам відображати у фіскальному чеку окремим рядком суму збору на обов’язкове державне пенсійне страхування чи включати суму збору виключно до складу ціни товару без окремого відображення ?
2. Чи включається сума такого збору до бази оподаткування ПДВ при подальшому продажу стартових пакетів кінцевим споживачам (враховуючи, що при придбанні стартових пакетів сума збору на обов’язкове державне пенсійне страхування не включається постачальником до бази оподаткування ПДВ, зазначений збір фактично сплачується підприємством у складі загальної вартості товару) ?
Щодо питання 1.
Обов’язкові реквізити, які повинен містити фіскальний чек визначені пунктом 2 розділу ІІ «Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 №13 із змінами та доповненнями (далі – Положення №13).
Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Положення №13, фіскальний касовий чек на товари (послуги) (далі - фіскальний чек) - розрахунковий документ/ електронний розрахунковий документ, створений у паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ), реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій при проведенні розрахунків за продані товари (надані послуги). Фіскальний касовий чек на товари (послуги) за формою № ФКЧ-1 наведений у додатку 1 до Положення №13.
Серед обов’язкових реквізитів, які повинен містити фіскальний чек (визначені пунктом 2 розділу ІІ Положення №13) відсутній обов’язковий реквізит - збір на обов’язкове державне пенсійне страхування.
Виходячи з вищевикладеного, Підприємство при подальшій реалізації стартових пакетів кінцевим споживачам не повинно відображати у фіскальному чеку окремим рядком суму збору на обов’язкове державне пенсійне страхування та відповідно має включати суму збору до складу ціни товару без окремого відображення.
Щодо питання 2.
Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування регулюється Законом України від 26.06.1997 № 400/97-ВР «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 400/97).
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Кодексу (пункт 1.1 статті 1 розділу І Кодексу).
Відповідно до пункту 1.4 статті 1 розділу І Кодексу, встановлення і скасування зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, їх розмірів та механізмів справляння здійснюються відповідно до Закону № 400/97.
Згідно з нормами чинного законодавства платники податку зобов’язані самостійно декларувати свої податкові зобов’язання та визначати сутність і відповідність здійснюваних ними операцій тим, які перераховані Кодексом.
При цьому пунктом 44.1 статті 44 розділу II Кодексу передбачено, що для цілей оподаткування, платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 розділу ІІ Кодексу.
Щодо порядку визначення бази оподаткування ПДВ повідомляємо, що правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX Кодексу.
Згідно з підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V Кодексу, об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників ПДВ з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V Кодексу розташоване на митній території України.
Під постачанням товарів розуміється будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (підпункт 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 розділу І Кодексу).
Під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об’єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 розділу І Кодексу).
Пунктом 188.1 статті 188 розділу V Кодексу визначено, що база оподаткування ПДВ операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв’язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком:
товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;
газу, який постачається для потреб населення.
До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.
Отже, у разі здійснення платником податку (постачальником) операцій з постачання стартових пакетів і стретч-карток (для поповнення особових рахунків мобільного зв’язку споживачів) покупцю, в результаті застосування яких такий покупець отримує виключно послуги стільникового рухомого зв’язку, збір на обов’язкове державне пенсійне страхування до бази оподаткування ПДВ за такою операцією не включається.
З питань нарахування і сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування пропонуємо звернутися до Міністерства соціальної політики, сім’ї та єдності України як до центрального органу виконавчої влади, одним із основних завдань якого є забезпечення формування та реалізація державної політики, зокрема, у сфері загальнообов'язкового державного соціального та пенсійного страхування.
Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ Кодексу).
© газета "Все про бухгалтерський облік", 2018-2026 Всі права на матеріали, розміщені на сайті газети "Все про бухгалтерський облік" охороняються відповідно до законодавства України. Використання, відтворення таких матеріалів допускаються тільки в межах, установлених законодавством України. При цьому посилання на сайт газети "Все про бухгалтерський облік" є обов'язковим. |
Передплатіть газету "Все про бухгалтерський облік" |
Приєднуйтесь до нас у соцмережах: |