Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДПС У М.КИЄВІ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 13.05.2026 р. № 2766/ІПК/26-15-04-09-06

Головне управління ДПС у м.Києві  розглянуло звернення                              щодо відображення в бухгалтерському та податковому обліках нарахованих/перерахованих процентів за користування позикою за договором з нерезидентом, та керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Кодексу України     від  02.12.2010 № 2755–VI (із змінами і доповненнями) (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

Відповідно до інформації, наданої в зверненні, Товариством укладено з нерезидентом (пов’язана особа) договір про надання позики. За умовами договору Товариство нараховує і сплачує проценти за користування позикою.

У зв’язку з викладеним вище у звернені Товариства викладено такі запитання для надання індивідуальної податкової консультації:

1.             За який період має визначатися сума нарахованих у бухгалтерському обліку процентів за кредитами та іншими борговими зобов’язаннями                   (крім процентів, що підлягають капіталізації відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності до моменту введення відповідного активу в експлуатацію) для порівняння з 30 відсотків суми розрахованого об’єкта оподаткування  податком на прибуток звітного (податкового) періоду, в якому здійснюється нарахування таких процентів, збільшеного на суму фінансових витрат за даними фінансової звітності та суми амортизаційних відрахувань за даними податкової звітності того самого звітного (податкового) періоду?

2. Чи має право платників податків при розрахунку суми такого перевищення до «суми амортизаційних за даними податкової звітності того самого звітного (податкового) періоду» крім розрахованої суми амортизації за звітний період, визначеної в рядку 1.2.1 Додатку АМ до Податкової декларації з податку на прибуток підприємств, також включати суму амортизації малоцінних необоротних матеріальних активів за звітний період (група 11 –малоцінні необоротні матеріальні активи згідно норм підпункту 138.3.3 пункту 138.3 статті 138 Кодексу), розраховану відповідно  до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, за умови, що така сума амортизації малоцінних необоротних матеріальних активів врахована при розрахунку фінансового результату до оподаткування, визначеного у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, який (фінансовий результат до оподаткування), в свою чергу, відображений в рядку 02 Податкової декларації з податку на прибуток підприємств?

3. На яку максимальну суму процентів, які збільшили фінансовий результат до оподаткування в 2022 звітному році на 100 000,00 грн.(сто тисяч гривень 00 копійок ) згідно умов пункту 140.2 статті 140 Кодексу шляхом включення даної суми до рядка 3.1.1 Додатку РІ до Податкової декларації з податку на прибуток підприємств, може бути зменшено фінансовий результат до оподаткування  2025 звітного року в рядку 3.2.1 Додатку РІ до  Податкової декларації з податку на прибуток підприємств, якщо в 2025 звітному році виконуються відповідні умови визначені пунктом 140.3 статті 140 Кодексу та в попередні звітні роки зменшення фінансового результату до оподаткування щодо таких процентів не відбувалося:

А) 95 000,00 грн. (100 000,00 грн.   – 5%*100 000 = 95 000,00 грн.);

Б) 85 737,50 грн.(100 000,00 грн. – 5%*100 000,00 грн.= 95 000,00 грн. –                5%* 95 000,00 грн.= 90 250,00 грн. – 5%* 90 250,00 грн. = 85 737,50 грн.);

В) 85 000,00 грн. (100 000,00 грн. – 15%*100 000 = 85 000,00 грн.);

Г) Інший варіант конкретного числового значення та алгоритм його розрахунку?

З врахуванням зазначеного, Товариством розглядаються питання щодо відображення в бухгалтерському та податковому обліках нарахованих/перерахованих процентів за користування позикою за договором з нерезидентом з огляду на вимоги статті 140 Кодексу.

Проте, у зверненні Товариства від 09.04.2026 № 514 відсутня детальна інформація щодо договірних умов позикодавцем-нерезидентом, зокрема щодо термінів дії даного договору. Відсутність повної інформації не дає можливості для визначення яка є заборгованість по даній позиції – короткострокова чи довгострокова (облікові вимоги щодо бухгалтерського обліку короткострокової та довгострокової заборгованостей різняться). Товариством не зазначено за якими стандартами (національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності) ведеться бухгалтерський облік та звітність у Товаристві.

Щодо питань 1-3

Відповідно до вимог пункту  44.1 статті 44 Кодексу
для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 Кодексу.

Для обрахунку об’єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (пункт 44.2                статті 44 Кодексу).

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 996).

Бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (частина друга статті 3 Закону № 996).

Згідно з частиною першою статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Відповідно до статті 8 Закону № 996 питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів, який здійснює керівництво підприємством і несе відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах.

Підприємство самостійно, зокрема, обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених Законом № 996, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних, а також затверджує правила документообігу.

При цьому зазначимо, що платник податку у своєму наказі «про облікову політику» фіксує методику визначення актуальної вартості довгострокового зобов’язання.

Бухгалтерський облік та фінансова звітність підприємства відповідно до статті 4 Закону № 996 повинні ґрунтуватися, зокрема, на принципі нарахування, тобто доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи - документи, які містять відомості про господарську операцію (стаття 3 та стаття 9 Закону № 996). Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств, на підставі підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Кодексу, є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями Кодексу.

У пункті 140.1 статті 140 Кодексу наведені різниці, які виникають при здійсненні операцій з борговими зобов’язаннями (в тому числі процентів за борговими зобов’язаннями) та умови, за якими здійснюється відповідне коригування фінансового результату до оподаткування.

Під борговими зобов’язаннями для цілей пункту 140.1 статті 140 Кодексу слід розуміти зобов’язання за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, операціями РЕПО, зобов’язання за договорами фінансового лізингу та іншими запозиченнями незалежно від їх юридичного оформлення.

Згідно з пунктом 140.2 статті 140 Кодексу для платника податку, у якого сума боргових зобов’язань, визначених пунктом 140.1 цієї статті, що виникли за операціями з нерезидентами, перевищує суму власного капіталу більше ніж у 3,5 рази, фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму перевищення нарахованих у бухгалтерському обліку процентів за кредитами, позиками та іншими борговими зобов’язаннями (крім процентів, що підлягають капіталізації відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності до моменту введення відповідного активу в експлуатацію), що виникли за операціями з нерезидентами, понад 30 відсотків суми розрахованого об’єкта оподаткування податком на прибуток звітного (податкового) періоду, в якому здійснюється нарахування таких процентів, збільшеного на суму фінансових витрат за даними фінансової звітності та суми амортизаційних відрахувань за даними податкової звітності того самого звітного (податкового) періоду.

Сума боргових зобов’язань, що виникли за операціями з нерезидентами, та сума власного капіталу для цілей пункту 140.2 статті 140 Кодексу визначається як середнє арифметичне значень таких боргових зобов’язань та відповідно власного капіталу на початок та кінець звітного податкового періоду з урахуванням процентів, зазначених у пункті 140.3 статті 140 Кодексу.

Для цілей пункту 140.2 статті 140 Кодексу об’єкт оподаткування визначається згідно із статтею 134 Кодексу з коригуванням фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень розділу ІІІ Податкового кодексу, крім:

від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років;

різниці, визначеної пунктом 140.2 статті 140 Податкового кодексу.

Абзацом шостим пункту 3 розділу І національного положення (стандарти) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73 визначено, що власний капітал – різниця між активами і зобов’язаннями підприємства.

Тобто, платники податку, у яких сума боргових зобов’язань (у тому числі процентів за борговими зобов’язаннями), що виникли за операціями з нерезидентами, перевищує суму власного капіталу більш ніж в 3,5 рази, мають збільшити фінансовий результат до оподаткування на суму, яка обчислюється наступним чином:

С_збільш = СП – (ООПП+ФВ+АВ) х 0,3,

де С_збільш – сума, на яку збільшується фінансовий результат до оподаткування;

СП – сума процентів за кредитами, позиками та іншими борговими зобов’язаннями, нарахованих у бухгалтерському обліку платника податку (крім процентів, що підлягають капіталізації відповідно до національних положень (стандарти) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності до моменту введення відповідного активу в експлуатацію);

ООПП – об’єктів якому здійснюється нарахування таких процентів  оподаткування податком на прибуток звітного (податкового) періоду                           (з коригуванням фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень розділу ІІІ Кодексу, крім від’ємного значення об’єкту оподаткування минулих податкових (звітних) періодів та різниці, визначеної пунктом 140.2 статті 140 Податкового кодексу);

ФВ – фінансові витрати за даними  фінансової звітності звітного (податкового) періоду, в якому здійснюється нарахування таких процентів;

АВ – сума амортизаційних відрахувань за даними податкової звітності звітного (податкового) періоду, в якому здійснюється нарахування таких процентів.

Якщо у звітному (податковому) періоді показник, розрахований відповідно до абзацу першого пункту 140.2 статті 140 Кодексу, має від’ємне значення, фінансовий результат до оподаткування збільшується на всю суму процентів, що виникли за операціями з нерезидентами, нарахованих у цьому звітному (податковому) періоді.

Для цілей пункту 140.2 статті 140 Кодексу до суми процентних витрат, що виникли за операціями з нерезидентами, нарахованих протягом звітного (податкового) періоду, додається частка амортизаційних відрахувань, що припадає на суму таких процентів, капіталізованих у складі вартості необоротного активу до моменту введення його в експлуатацію. Платник податку у кожному окремому звітному (податковому) періоді визначає частку амортизаційних відрахувань із вартості відповідного необоротного активу, що припадає на суму таких капіталізованих процентів, виходячи із застосовного методу амортизації та строку корисного використання відповідного необоротного активу.

У разі перевищення суми процентних витрат за контрольованими операціями на рівнем, визначеним відповідно до принципу «витягнутої руки». Положення цього абзацу застосовується за наслідками звітного (податкового) періоду.

Норми пункту 140.2 статті 140 Кодексу не застосовуються та фінансовий результат до оподаткування не збільшується на суму процентів, що підлягають капіталізації відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності та не впливають на фінансовий результат до оподаткування платника податків у звітному (податковому) періоді, до моменту введення відповідного необоротного активу в експлуатацію.

Коригування,  передбачені пунктом 140.2 статті 140 Кодексу, не здійснюються щодо:

а) суми процентів, визнаних такими, що не відповідають принципу «витягнутої» руки згідно із статтею 39 Податкового кодексу;

б) суми процентів, що нараховані та користь міжнародних фінансових організацій, які відповідно до міжнародних договорів України наділені привілеями та імунітетом за кредитами (позиками), отриманими суб’єктами господарювання та виконання яких забезпечено державними або місцевими гарантіями;

в) суми процентів, що нараховані на користь іноземних банків.

Норми пункту 140.2 статті 140 Кодексу не застосовуються до фінансових установ та компаній, що займаються виключно лізинговою діяльністю.

Відповідно до пункту 140.3 статті 140 Кодексу проценти, які перевищують суму обмеження, визначеного пунктом 140.2 статті 140 Податкового кодексу, які збільшили фінансовий результат до оподаткування, зменшують фінансовий результат до оподаткування майбутніх звітних податкових періодів у сумі, зменшеній щорічно на 5 відсотків від суми процентів, що залишилися не врахованими у зменшення фінансового результату до оподаткування, з урахуванням обмежень, встановлених пунктом 140.2 статті 140 Кодексу.

Тобто, платники податку, які відповідно до пункту 140.2 статті 140 Кодексу збільшили фінансовий результат до оподаткування на відповідну суму, мають право у наступних звітних (податкових) періодах зменшити фінансовий результат до оподаткування на таку суму, зменшену щорічно на 5 відсотків від суми процентів, що залишилися не врахованими у зменшення фінансового результату до оподаткування. Зменшення має здійснюватися з урахуванням обмежень, встановлених пунктом 140.2 статті 140 Кодексу.

Для розрахунку обмежень, встановлених пунктом 140.2 статті 140 Кодексу, не враховані відсотки станом на 01 січня поточного року зменшуються на 5 відсотків, а додаються до суми відсотків, нарахованих на користь нерезидентів у звітних періодах поточного року.

Щодо залишку сум процентів минулих періодів у розмірі 5 відсотків, то платник податку не має права у подальшому враховувати такий залишок в майбутніх звітних періодах.

З врахуванням того, що доходи та витрати платника податку на прибуток підприємств відображаються при формуванні фінансового результату до оподаткування та відповідно об’єкта оподаткування податком на прибуток згідно з правилами бухгалтерського обліку, регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (абзац перший частини другої статті 6 Закону № 996).

Тому, з питання формування витрат у бухгалтерському обліку вважаємо за доцільне звернутись до Міністерства фінансів України.

  Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 стаття 52 Кодексу).