Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 13.05.2026 р. № 2775/ІПК/99-00-09-04-03 ІПК

 

Державна податкова служба України за результатами розгляду            звернення товариства з обмеженою відповідальністю (далі – Товариство) про надання індивідуальної податкової консультації щодо практичного застосування окремих норм чинного законодавства стосовно розміру середньої щомісячної заробітної плати, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

У своєму зверненні Товариство зазначає, що є суб’єктом господарювання, який отримав ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями відповідно до Закону України від 18 червня 2024 року № 3817-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі – Закон № 3817).

Товариство у зверненні повідомляє, що всі місця роздрібної торгівлі Товариства розташовані у м. Києві або на відстані менше 50 км адміністративного центру області, що зумовлює застосування вимог щодо середньої щомісячної заробітної плати у розмірі не менше 2 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року відповідно до частини тринадцятої статті 42 Закону № 3817.

Товариство має найманих працівників, яких оформлено на умовах неповного робочого часу (неповного робочого дня). У штатному розписі Товариства за відповідними посадами встановлено посадовий оклад у розмірі не менше 2 мінімальних зарплат. Оскільки працівники працюють на умовах неповного робочого часу фактично нарахована їм заробітна плата є пропорційно меншою за встановлений оклад.

Під час проведення перевірки контролюючий орган зазначив, що вимога частини тринадцятої статті 42 Закону № 3817 щодо розміру середньої щомісячної заробітної плати стосується саме фактично нарахованої (виплаченої) середньої заробітної плати, а не розміру посадового окладу (ставки), встановленого у штатному розписі.

Товариство просить надати роз’яснення з таких питань:

1.-Чи має вимога частини тринадцятої статті 42 Закону № 3817 щодо розміру середньої щомісячної заробітної плати «не менше 2 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року» розумітися як вимога до розміру фактично нарахованої заробітної плати (тобто суми, що відображається у Податковому розрахунку/Об’єднаному звіті), чи як вимога до розміру посадового окладу (тарифної ставки), встановленого у штатному розписі за повну норму робочого часу?

2. Яким чином при розрахунку середньої щомісячної заробітної плати відповідно до абзацу третього частини тринадцятої статті 42 Закону № 3817 мають враховуватися працівники, які працюють на умовах неповного робочого часу (неповного робочого дня або неповного робочого тижня)?

3. Чи є підставою для анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями (пункти 49, 50 частини другої статті 46 Закону № 3817) ситуація, коли посадовий оклад працівника встановлено на рівні не менше 2 розмірів мінімальної заробітної плати, але фактичне нарахування є пропорційне меншим через оформлення працівника на умовах неповного робочого часу?

4. Якщо вимога частини тринадцятої статті 42 Закону № 3817 стосується саме фактично нарахованої заробітної плати, то яким чином суб’єкт господарювання має дотримуватися цієї вимоги у випадку наявності працівників, оформлених на умовах неповного робочого часу, з огляду на те, що:

стаття 56 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України) гарантує працівникові право на роботу на умовах неповного робочого часу;

частина друга статті 56 КЗпП України прямо передбачає, що оплата праці за таких умов провадиться пропорційно відпрацьованому часу;

Закон № 3817 не встановлює обов’язку суб’єкта господарювання оформлювати всіх працівників виключно на повну ставку та не містить заборони на умовах неповного робочого часу для працівників ліцензіатів;

Закон № 3817 не визначає особливостей розрахунку розміру середньої місячної заробітної плати для працівників, які працюють на умовах неповного робочого часу.

 

Щодо зазначених питань

 

Згідно із частиною тринадцятою статті 42 Закону № 3817 розмір середньої щомісячної заробітної плати, нарахованої суб’єктом господарювання, який отримав ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями або на право роздрібної торгівлі сидром та перрі (без додавання спирту), або на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами, або на право роздрібної торгівлі рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, або на право роздрібної торгівлі пальним, має становити не менше 2 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.

Розмір середньої щомісячної заробітної плати, нарахованої суб’єктом господарювання, який отримав ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями або на право роздрібної торгівлі сидром та перрі (без додавання спирту), або на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами, або на право роздрібної торгівлі рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, або на право роздрібної торгівлі пальним та всі місця роздрібної торгівлі (місця роздрібної торгівлі пальним) якого розташовані за межами населених пунктів - адміністративних центрів областей і м. Києва та                           м. Севастополя на відстані від 50 кілометрів та які мають торговельні зали площею до 500 метрів квадратних, має становити не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.

Розрахунок розміру середньої щомісячної заробітної плати, нарахованої суб’єктом господарювання, здійснюється відповідно до даних податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, шляхом ділення сумарно нарахованої заробітної плати, оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів платника податків, та допомоги по тимчасовій непрацездатності, яка виплачується за рахунок коштів Пенсійного фонду України, на кількість застрахованих осіб у звітному періоді, яким нараховано заробітну плату (крім осіб, яким у звітному періоді нараховано грошове забезпечення).

При визначенні середньої зарплати застосовуються показники, які відображені у Податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі – Розрахунок), заповнені відповідно до Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку (далі – Порядок), затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4, а саме:

1. сума нарахованої заробітної плати – рядок 1.1 розділу І Розрахунку;

2. сума оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів платника податків – рядок 1.3 розділу І Розрахунку;

3. сума допомоги по тимчасовій непрацездатності, яка виплачується за рахунок коштів Пенсійного фонду України – рядок 1.4 розділу І Розрахунку;

4. кількість застрахованих осіб у звітному періоді, яким нараховано заробітну плату (крім осіб, яким у звітному періоді нараховано грошове забезпечення) – рядок 103 Розрахунку.

Таким чином, для розрахунку розміру середньої щомісячної заробітної плати, нарахованої суб’єктом господарювання, сума показників рядків 1.1, 1.3, 1.4 розділу І Розрахунку ділиться на кількість застрахованих осіб у звітному періоді, яким нараховано заробітну плату (крім осіб, яким у звітному періоді нараховано грошове забезпечення) – рядок 103 Розрахунку.

Середня щомісячна заробітна плата = рядок 1.1 + рядок 1.2 + рядок 1.3 + рядок 1.4 / рядок 103.

Ні Порядком, ні формою Податкового розрахунку не передбачено будь-яких особливостей щодо відображення інформації у рядках 1.1, 1.3, 1.4 розділу І Податкового розрахунку стосовно працівників, які працюють неповний робочий час (неповний робочий день або неповний робочий тиждень), отже стосовно них інформація у зазначених рядках враховується на загальних підставах. Така інформація надалі використовується для розрахунку розміру середньої щомісячної заробітної плати, нарахованої суб’єктом господарювання.

Відповідно до пункту 49 частини другої статті 46 Закону № 3817 підставою для прийняття органом ліцензування рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності є факт невідповідності розміру середньої щомісячної заробітної плати, нарахованої суб’єктом господарювання, розміру, визначеному частиною тринадцятою статті 42 Закону № 3817, протягом трьох повних календарних місяців поспіль у період дії ліцензії, встановлений контролюючим органом під час проведення перевірки з питань дотримання вимог Закону № 3817 та зафіксований в акті такої перевірки.

Отже, суб’єкт господарювання, який отримав ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями або на право роздрібної торгівлі сидром та перрі (без додавання спирту), або на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами, або на право роздрібної торгівлі рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, або на право роздрібної торгівлі пальним, зобов’язаний у період дії такої ліцензії починаючи з 1 жовтня 2025 року (а у випадку отримання ліцензії  після 1 жовтня 2025 року – з дня її отримання) забезпечити дотримання розмірів фактично нарахованої середньої щомісячної заробітної плати, визначеної частиною тринадцятою статті 42 Закону № 3817. У разі, якщо суб’єктом господарювання не буде дотримано визначених розмірів середньої щомісячної заробітної плати в цілому по всіх працівниках суб’єкта господарювання протягом трьох повних календарних місяців поспіль у період дії ліцензії, то таке порушення є підставою для прийняття органом ДПС рішення про припинення дії ліцензій такого суб’єкта на право здійснення роздрібної торгівлі підакцизними товарами.

 

Що стосується фактично нарахованої заробітної плати з огляду статті 56 КЗпП України

 

Відповідно до підпункту 14.1.172¹ пункту 14.1 статті 14 Кодексу індивідуальна податкова консультація - роз’яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.

Згідно з пунктом 52.1 статті 52 Кодексу за зверненням платників податків у паперовій або електронній формі контролюючий орган, визначений підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 Кодексу, надає їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган.

Питання 4 звернення у частині статті 56 КЗпП України не стосується податкового та іншого законодавства, контроль за яким покладено на податкові органи, тому відповідь на питання 4 у цій частині в індивідуальній податковій консультації не надається.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ Кодексу).