Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 15.05.2026 р. № 2811/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК

 

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо деяких питань оподаткування нерезидентів та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

Виходячи з наведеної у запиті інформації, товариство надає маркетингові, рекламні та пов’язані комунікаційні послуги клієнту – резиденту Об’єднаних Арабських Еміратів.

Вказаний нерезидент взятий на облік як платник податків в Україні, що підтверджується відповідною довідкою за формою № 34-ОПП.

Відповідно до договору про надання послуг, вартість послуг визначається у технічних завданнях, а оплата здійснюється у встановлені терміни. При чому, договором передбачено, що у разі здійснення оплати протягом скороченого терміну клієнт товариства має право на отримання знижки у розмірі 2% від вартості відповідного технічного завдання. При цьому рахунок може виставлятися на повну суму вартості послуг, однак у разі виконання умов щодо строку оплати фактична сума платежу може бути меншою за суму зазначену у рахунку.

Заявник запитує:

1. Чи вважається сума знижки у розмірі 2%, яка застосовується у зв’язку із достроковою оплатою юридичною особою – нерезидентом, доходом нерезидента із джерелом його походження з України відповідно до п.п. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, враховуючи, що така знижка застосовується у межах договірних відносин як складова механізму розрахунків за послуги?

2. Чи підпадає така знижка під дію п. 141.4 ст. 141 Кодексу як інший дохід нерезидента та чи виникає у товариства обов’язок утримання податку з доходів нерезидента у зв’язку із застосуванням такої знижки, якщо фактична сплата здійснюється у меншому розмірі відповідно до умов договору?

3. У разі якщо така знижка визначається доходом нерезидента, яку ставку податку необхідно застосовувати та чи можуть застосовувати положення міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування ?

4. Які документи є належними для підтвердження операцій із застосуванням знижки, зокрема рахунок, технічне завдання, акт приймання-передачі наданих послуг, та чи є необхідним оформлення кредит ноти у випадку, якщо рахунок виставлений на повну суму, а оплата здійснюється у меншому розмірі з урахуванням умов договору?

5. Яким чином операції із застосуванням знижки мають відображатися у бухгалтерському обліку та податковому обліку, а також чи виникають у товариства додаткові податкові наслідки із застосуванням такої знижки?

Щодо питань 1 – 3

Перелік доходів, отриманих нерезидентом із джерелом їх походження з України, які оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу, встановлений п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу.

Відповідно до  п.п. «к» п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу встановлено, що до доходів, отриманих нерезидентом із джерелом їх походження з України, зокрема відносяться інші доходи від провадження нерезидентом господарської діяльності на території України, крім доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів, виконаних робіт, наданих послуг, переданих, виконаних, наданих резиденту (постійному представництву іншого нерезидента) від такого нерезидента, у тому числі вартості послуг із міжнародного зв’язку чи міжнародного інформаційного забезпечення.

Відповідно до п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу резидент, у тому числі фізична особа - підприємець, фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, або суб’єкт господарювання (юридична особа чи фізична особа підприємець), який обрав спрощену систему оподаткування, або інший нерезидент, який провадить господарську діяльність через постійне представництво на території України, які здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у п.п. 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.4 - 141.4.5 та 141.4.11 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, що сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності. Вимоги цього абзацу не застосовуються до доходів нерезидентів, що отримуються ними через їх постійні представництва на території України.

Отже, операції з надання послуг нерезиденту не є об’єктом оподаткування відповідно до п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу.

Щодо питань 4 – 5

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.

Отже, формування доходів та витрат при визначенні фінансового результату до оподаткування за звітний податковий період здійснюється виходячи з національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Таким чином, операція з надання знижки (кредит-ноти) за надані послуги нерезиденту, яка зменшує згідно з умовами договору зобов’язання покупця перед постачальником, відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку при формуванні фінансового результату до оподаткування та, відповідно об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємств.

Водночас, у разі якщо операції з надання послуг нерезидентам підпадають під визначення контрольованих, платник податку самостійно коригує ціни в таких операціях згідно з вимогами п.п. 39.5.4 п. 39.5 ст. 39 Кодексу та визначає різницю відповідно до положень п.п. 140.5.1 п. 140.5 ст. 140 Кодексу. Крім того, якщо операції з нерезидентами не є контрольованими, то слід враховувати вимоги п.п. 140.5.5¹ п. 140.5 ст. 140 Кодексу.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина друга ст. 6 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями).

Отже, питання щодо відображення у бухгалтерському обліку операцій з надання покупцям знижки (кредит-ноти) за надані послуги належить до компетенції Міністерства фінансів України.

Пунктом 44.1 ст. 44 Кодексу встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об’єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (абзац перший п. 44.2 ст. 44 Кодексу).

Частиною першою ст. 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон № 996) встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина друга ст. 6 Законом України від 16 липня 1999 року № 996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України»).

Відповідно до Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 375, Міністерство фінансів України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову та бюджетну політику, державну політику зокрема у сфері бухгалтерського обліку та забезпечує формування і реалізацію єдиної державної податкової та митної політики.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).