Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 18.05.2026 р. № 2826/ІПК/99-00-04-03-03 ІПК

      Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення                        Товариства на отримання індивідуальної податкової консультації щодо окремих питань з перебування юридичної особи  на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) повідомляє.

У своєму зверненні Товариство повідомило, що планує здійснювати господарську діяльність на спрощеній системі оподаткування  третьої групи. Основним видом майбутньої діяльності Товариства буде «Надання в оренду  й експлуатацію власного чи  орендованого нерухомого майна» (КВЕД 68.20) та планує Товариство встановити на даху  орендованого приміщення сонячну електростанцію (далі - СЕС) та установки зберігання  енергії (акумулятори) для забезпечення автономності об’єкта. Енергія буде вироблятися виключно для потреб об’єкта. Надлишки енергії передаватимуться орендарям через внутрішні мережі Товариства. З метою покриття витрат на встановлення, амортизацію та обслуговування СЕС, Товариство планує нараховувати Орендарям змінну частину орендної плати  (відшкодування витрат на енергозабезпечення).

Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1. Чи вважається отримання компенсації (відшкодування) витрат на вироблену власною СЕС електроенергію, яка споживається Орендарем у межах договору оренди, «торгівлею підакцизним товаром» у розумінні підпункту 3 підпункту 291.5.1 Кодексу?
2. Чи має право Товариство на третій групі єдиного податку отримувати компенсацію у складі орендної плати  без ризику анулювання статусу платника єдиного податку за умов, що код діяльності за КВЕД – 68.20?
3. Чи правомірним з точки зору податкового законодавства використання формули V спож. * T фікс., де V спож. – обсяг спожитої Орендарем енергії згідно з показниками контрольного лічильника, T фікс. – фіксована вартість витрат на генерацію 1 кВТ-год, визначена сторонами у договорі оренди (яка базується на собівартості виробництва, витратах на обслуговування СЕС та амортизації обладнання)?
4. У разі позитивної відповіді на питання № 2, за яким КВЕД має відображатися  такий дохід: КВЕД 68.20 (оренда) чи КВЕД 35.11 (виробництво електроенергії) при умові, що економічна суть  операції – надання майна в оренду , забезпеченого енергоживленням, а не енергетичний бізнес?

 

Відносини власності та порядок реалізації права власності визначають Конституція України та Цивільний кодекс України (далі – ЦКУ).

Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати (частина друга статті 325 ЦКУ).

Власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом (частина перша статті 320 ЦКУ).

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк (частина перша статті 759).

Частиною першою – другою статті 762 ЦКУ визначено, що за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму.

Пунктом 5 частини першої ст. 1 Закону України від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» (далі – Закон № 2189) визначено, що житлово-комунальні послуги – це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

При цьому індивідуальний споживач – це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об’єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 2189).

Виконавець комунальної послуги – це суб’єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору (пункт 2 частини першої статті 1 Закону № 2189).

Комунальні  послуги – послуги з постачання та  розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами (пункт 2 частини першої статті 5 Закону № 2189).

Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії визначено Законом України від 13 квітня 2017 року
№ 2019-VIII «Про ринок електричної енергії» (далі – Закон № 2019), який регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею - продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.

Учасник ринку електричної енергії (далі - учасник ринку) - виробник, електропостачальник, трейдер, оператор системи передачі, оператор системи розподілу, оператор малої системи розподілу, оператор ринку, номінований оператор ринку, гарантований покупець, агрегатор, оператор установки зберігання енергії та споживач, які провадять діяльність на ринку електричної енергії відповідно Закону № 2019 (пункт 190 частини першої статті 1 Закону № 2019 ).

Відповідно до пункту 141 частини першої статті 1 Закону № 2019 постачання електричної енергії - продаж, включаючи перепродаж, електричної енергії.

Виробництво електричної енергії - діяльність, пов’язана з перетворенням енергії з енергетичних ресурсів будь-якого походження в електричну енергію за допомогою технічних засобів, крім діяльності із зберігання енергії (пункт 25 частини першої статті 1 Закону № 2019.

Споживач - фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, або юридична особа, що купує електричну енергію для власного споживання (пункт 170 частини першої статті 1 Закону № 2019).

Активний споживач - споживач (або група споживачів, які діють спільно), що споживає електричну енергію та виробляє електричну енергію та/або здійснює діяльність із зберігання енергії, та/або продає надлишки виробленої та/або збереженої електричної енергії, або бере участь у заходах з гнучкості або енергоефективності відповідно до вимог закону, за умови що ці види діяльності не є його основною професійною та/або господарською діяльністю (пункт 7 частини першої статті 1 Закону № 2019).

Відповідно до пункту 98 частини першої статті 1 Закону № 2019 непобутовий споживач - фізична особа - підприємець або юридична особа, яка купує електричну енергію, що не використовується нею для власного побутового споживання.

При цьому, побутовий споживач –  індивідуальний побутовий споживач (фізична особа, яка використовує електричну енергію для забезпечення власних побутових потреб, що не включають професійну та/або господарську діяльність) або колективний побутовий споживач (юридична особа, створена шляхом об’єднання фізичних осіб - побутових споживачів, яка розраховується за електричну енергію за показами загального розрахункового засобу обліку в обсязі електричної енергії, спожитої для забезпечення власних побутових потреб таких фізичних осіб, що не включають професійну та/або господарську діяльність) (пункт 130 частини першої статті 1 Закону 2019).

Пунктом 54 частини першої статті 1 Закону № 2019 визначено, що електростанція - електроустановка або група електроустановок, призначених для виробництва електричної енергії або комбінованого виробництва електричної та теплової енергії.

Правила роздрібного ринку електричної енергії затверджено постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312 (далі – Постанова № 312).

Відповідно до абзацу 10 пункту 1.1.2 глави 1.1 розділу I Постанови № 312 власник електричних мереж - юридична або фізична особа, якій на праві власності або користування належать електроустановки, призначені для розподілу електричної енергії, або юридична особа, якій на праві власності або користування належать електроустановки, призначені для передачі електричної енергії.

Оскільки Товариством не надано інформації, достатньої для однозначної ідентифікації суті операцій, що ним здійснюються, ДПС надає загальні роз'яснення щодо оподаткування операцій, описаних у зверненні.

 

Щодо першого – другого, четвертого питання.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Кодексом (пункт 1.1 статті 1 Кодексу).

Підпунктами 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Кодексу визначено, що господарська діяльність – діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено главою 1 розділу XIV Кодексу.

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності - це особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених встановлено главою 1 розділу XIV Кодексу, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності (пункт 291.2 статті 291 Кодексу).

До суб’єктів господарювання третьої групи, належать, зокрема, юридичні особи – суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року  (підпункт 3 пункту 291.4 статті 291 Кодексу).

У відповідності до підпункту 2 пункту 292.1 статті 292 Кодексу доходом платника єдиного податку для юридичної особи є будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 статтею 292 Кодексу.

Згідно з пунктом 291.6 статті 291 Кодексу платники єдиного податку першої - третьої груп повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно в грошовій формі - готівковій або безготівковій (у тому числі з використанням електронних грошей).

Пунктом 291.5 статті 291 Кодексу визначені види діяльності, за умови здійснення яких юридичні особи не можуть бути платниками єдиного податку третьої групи.

Зокрема, не можуть бути платниками єдиного податку третьої групи суб’єкти господарювання, які здійснюють, виробництво, експорт, імпорт, продаж підакцизних товарів (крім роздрібного продажу паливно-мастильних матеріалів в ємностях до 20 літрів та діяльності фізичних осіб, пов’язаної з роздрібним продажем пива, сидру, пері (без додання спирту) та столових вин) (підпункт 3 підпункту 291.5.1  пункту 291.5 статті 291 Кодексу).

Підакцизні товари (продукція) – товари за кодами згідно з УКТ ЗЕД, на які цим Кодексом встановлено ставки акцизного податку (підпункт 14.1.145 пункт 14.1             стаття 14 Кодексу).

Відповідно до пункту 215.1 статті 215 Кодексу до підакцизних товарів належить електрична енергія, на яку встановлено ставку акцизного податку за кодом товару (продукції) згідно з УКТ ЗЕД 2716 00 00 00.

Абзацом першим підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Кодексу визначено, що реалізація підакцизних товарів (продукції) - будь-які операції на митній території України, що передбачають відвантаження підакцизних товарів (продукції) згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами з передачею прав власності або без такої, за плату (компенсацію) або без такої, незалежно від строків її надання, а також безоплатного відвантаження товарів, у тому числі з давальницької сировини, реалізація суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Згідно з підпунктом 213.1.2 пункту 213.1 статті 213 Кодексу  визначено, що об’єктом оподаткування акцизним податком є, зокрема, реалізація та/або передача в межах одного підприємства підакцизних товарів (продукції) з метою власного споживання, промислової переробки, своїм працівникам, а також здійснення внесків підакцизними товарами (продукцією) до статутного капіталу. Ця норма не поширюється на операції з передачі в межах одного підприємства електричної енергії (за кодом 2716 00 00 00 згідно з                      УКТ ЗЕД), виробленої на об’єктах електроенергетики.

Враховуючи вищезазначене, юридична особа - платник єдиного податку третьої групи у разі забезпечення орендованого приміщення електричною енергією за рахунок власної СЕС та використання її виключно для власних потреб (без продажу третім особам) має можливість перебувати на спрощеній системі оподаткування за умови дотримання глави 1 розділу XIV Кодексу при відсутності окремого виду економічної діяльності з продажу електроенергії.

Проте, якщо юридична особа - платник єдиного податку третьої групи буде здійснювати діяльність з надання зазначеного приміщення в  оренду (повністю або частково), в умовах якого буде передбачено право користування  електричною енергією іншими суб’єктами господарювання для ведення ними їхньої господарської діяльності, в тому числі, коли у вартість послуги оренди буде включатися компенсація витрат за електричну енергію, то за таких умов суб’єкт господарювання не має права перебувати на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності.

Разом з цим, у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання, платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених Кодексом - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми (підпункт 5 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Кодексу).

Щодо третього питання.

Питання щодо правомірності використання формули для визначення суми відшкодування витрат на вироблену власною СЕС електроенергію,  яка зазначена у зверненні, не відноситься до компетенції ДПС.

Крім цього зазначаємо, що  будь-яка господарська операція, що спрямована на отримання доходу і проводиться суб’єктом господарювання самостійно або через свої відокремлені підрозділи відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Кодексу, є господарською діяльністю. Тому, оцінка відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій здійснюється в межах перевірки контролюючого органу відповідно до вимог Кодексу.

Відповідно до статті 36 Кодексу платники податку зобов'язані самостійно декларувати свої податкові зобов'язання та визначати сутність і відповідність здійснюваних ними операцій тим, які перераховані Кодексом.

Слід зазначити, що кожен конкретний випадок має розглядатися з урахуванням всіх суттєвих обставин та первинних документів.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).