Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 18.05.2026 р. № 2828/ІПК/99-00-21-02-03 ІПК

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення  щодо надання індивідуальної податкової консультації з питань необхідності легалізації довідки про статус податкового резидента та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

У своєму зверненні платник податків зазначив, що є юридичною особою, резидентом України. В межах співпраці з юридичними особами іноземних держав (нерезидентами) за зовнішньоекономічними договорами про надання послуг, здійснює           оплату отриманих від таких юридичних осіб послуг та застосовує положення міжнародних конвенцій про уникнення подвійного оподаткування та потребує підтвердження використання довідок/сертифікатів про податкове резидентство, у тому числі в електронній формі без апостиля відповідно до міжнародних договорів України.

Практична необхідність отримання індивідуальної податкової консультації зумовлена потребою уникнення податкових ризиків, можливих донарахувань штрафних санкцій та спорів під час податкових перевірок.

У зв’язку з цим, платник податків просить надати роз’яснення з таких питань:

1. Платник податків просить підтвердити, що положення міжнародного договору про правову допомогу та правові відносини у цивільних та кримінальних справах застосовуються до податкових справ та дозволяють використовувати сертифікат податкового резидентства контрагента, виданий країною – учасником такого міжнародного договору без апостиля з метою застосування Конвенції про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доход і майно платником податків при здійсненні розрахунків з контрагентом – нерезидентом.

2. Платник податків просить підтвердити, що для застосування Конвенції між Урядом України i Урядом Естонської Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доход і майно, яка ратифікована 13.09.1996 року та набрала чинності 24.12.1996 року під час здійснення оплати за послуги, отримані від юридичної особи – резидента Естонської Республіки застосовуються положення Договір між Україною та Естонською Республікою про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах ратифікований  22.11.1995 року та набув чинності 17.05.1996 року, і довідка/сертифікат про податкове резидентство юридичної особи не потребує апостилювання?

3. Платник податків просить підтвердити, що застосування режиму звільнення від апостилювання до довідок/сертифікатів податкового резидентства, виданих в електронній формі (з QR-кодом або посиланням на онлайн-реєстр), якщо такі довідки/сертифікати видані органами іноземних держав, у тому числі Республіки Естонія, з якими Україна має укладені та ратифіковані міжнародні договори про правову допомогу у цивільних та кримінальних справах.

4. Яким офіційним джерелом інформації (реєстром або переліком, наданим МЗС та/чи ДПС України) має керуватися платник податків для відстеження змін у статусі міжнародних договорів щодо скасування вимоги апостилювання документів?  

 

Щодо питань 1 – 4

Порядок застосування міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування стосовно повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України визначено в статті 103 розділу II Кодексу.

Відповідно до пункту 103.1 статті 103 розділу II Кодексу застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України.

Згідно з абзацом другим пункту 103.2 статті 103 розділу II Кодексу застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами пункту 103.4 цієї статті.

Згідно з пунктом 103.4 статті 103 розділу II Кодексу підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених у пунктах 103.5, 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі – довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

У пункті 103.5 статті 103 розділу II Кодексу встановлено, що довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України.

Підпунктом 14.1.144¹ пункту 14.1 статті 14 розділу I Кодексу визначено, що  документ для цілей Кодексу – документ, створений у паперовій або електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», складення та/або подання, та/або надіслання якого передбачається цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими на підставі та на виконання цього Кодексу, та/або пов’язане з реалізацією прав та обов’язків платника податків, та/або контролюючих органів згідно із нормами Кодексу.

Згідно з пунктом 3.2 статті 3 розділу І Кодексу якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Відповідно до статті 13 Закону України від 23 червня 2005 року № 2709-IV «Про міжнародне приватне право» (зі змінами) документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Відповідно до статті 1 Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, від 05 жовтня 1961 року (далі – Гаазька Конвенція) її дія поширюється на офіційні документи, які були складені на території однієї з Договірних держав і мають бути представлені на території іншої Договірної держави.

Для цілей  Гаазької Конвенції офіційними документами вважаються:

1) документи, які виходять від органу або посадової особи, що діють у сфері судової юрисдикції держави, включаючи документи, які виходять від органів  прокуратури,  секретаря  суду або судового виконавця;

2) адміністративні документи;

3) нотаріальні акти;

4) офіційні свідоцтва, виконані на документах, підписаних особами у їх приватній якості, такі як офіційні свідоцтва про реєстрацію документа або факту, який існував на певну дату, та офіційні і нотаріальні засвідчення підписів.

Відповідно до статті 2 Гаазької Конвенції, кожна з Договірних держав звільняє від легалізації документи, на які поширюється ця Конвенція і які мають бути представлені на її території.

У частині першій статті 3 Гаазької Конвенції встановлено, що єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення передбаченого статтею 4 апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений.

У частині другій статті 3 Гаазької Конвенції визначено, що дотримання згаданої в попередній частині формальної процедури не може вимагатися, якщо закони, правила або практика, що діють в державі, в якій документ представлений, або угода між двома чи декількома договірними державами відміняють чи спрощують цю формальну процедуру або звільняють сам документ від легалізації.

У пункті 30 Висновків і рекомендацій Спеціальної комісії із застосування Гаазької Конвенції, що відбулася у 2021 році, наголошується, що незалежно від формату офіційного документа апостиль, належним чином виданий однією Договірною стороною, відповідно до Гаазької Конвенції повинен прийматися всіма іншими Договірними сторонами, для яких Гаазька Конвенція є чинною. Договірні сторони повинні вживати активних заходів для забезпечення прийняття офіційних документів із електронним апостилем.

Відповідно до пункту 9 глави 7 розділу І Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі – Порядок № 296/5), нотаріус приймає для вчинення нотаріальних дій електронні документи та паперові копії електронних офіційних документів, що видані уповноваженими органами іноземних держав, з проставленим на них електронним апостилем.

Перевірка дійсності електронного апостиля на цих документах здійснюється за реєстрами країн – учасниць Гаазької Конвенції, відомості про які містяться на офіційному вебсайті Гаазької конференції з міжнародного приватного права та/або за посиланням на електронний апостиль, наданий особою, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії.

Після перевірки електронного апостиля нотаріус роздруковує з відповідного вебсайту документ з електронним апостилем та здійснює заходи, передбачені в пункті 10 глави 7 розділу І Порядку № 296/5, а саме на копіях (фотокопіях) документів проставляється відмітка «Згідно з оригіналом», із проставленням дати, підпису нотаріуса.

Актуальний перелік країн, до офіційних документів яких застосовується процедура засвідчення апостилем, розміщено на офіційному сайті Гаазької конференції з міжнародного приватного права, за посиланням: https://www.hcch.net/en/instruments/conventions/statustable/print/?cid=41.

Конвенція між Урядом України і Урядом Естонської Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доход і майно ратифікована 13.09.1996 року та набрала чинності 24.12.1996 року (далі – Конвенція).

Конвенція застосовується до «осіб, які є резидентами однієї або обох Договірних Держав» (стаття 1 Конвенції)  та до податків на доходи і на майно, що стягується від імені Договірної Держави або її політико-адміністративних підрозділів, або місцевих органів влади, незалежно від способу їх стягнення (пункт 1 статті 2 Конвенції), зокрема, податок на прибуток підприємств (podatok na prybutok pidpryjemstv) (підпункт «і» пункту 3 статті 2 Конвенції).

Конвенція регулює податкові аспекти, але не містить положень щодо спрощення процедури легалізації документів.

Таким чином, для цілей застосування статті 103 розділу II Кодексу, довідка, яка підтверджує, що нерезидент є резидентом Естонської Республіки (країни – учасниці Гаазької Конвенції, з якою укладено міжнародний договір України), видана компетентним (уповноваженим) органом Естонської Республіки, визначеним Конвенцією, за формою, затвердженою згідно із законодавством цієї країни, вважатиметься належним чином легалізованою для прийняття її в Україні за умови, що вона відповідає вимогам пункту 103.5 статті 103 розділу II Кодексу, а саме містить апостиль, передбачений статтею 4 Гаазької Конвенції, перекладена відповідно до законодавства України і нотаріально засвідчена.

Довідка, яка підтверджує, що нерезидент є резидентом Естонської Республіки, видана компетентним (уповноваженим) органом Естонської Республіки, визначеним Конвенцією, в електронному вигляді, за формою, затвердженою згідно із законодавством цієї країни, з проставленим на ній електронним апостилем, вважатиметься належним чином легалізованою за умови нотаріального засвідчення електронного апостиля та перекладу довідки.

З приводу наведеного у зверненні платника податків посилання на положення Договору між Україною і Естонською Республікою про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах щодо спрощення процедури легалізації документів, інформуємо про таке.

Договір між Україною та Естонською Республікою про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах ратифікований  22.11.1995 року та набув чинності 17.05.1996 року (далі – Договір).

Преамбулою Договору визначено, що його укладено з метою розвитку  співробітництва в галузі надання правової допомоги у цивільних та кримінальних справах.

Згідно з пунктом 1 статті 2 Договору установи юстиції Договірних Сторін надають взаємно правову допомогу у цивільних та кримінальних справах відповідно до положень даного Договору.

Разом з тим, преамбулою Конвенції визначено, що Конвенцію укладено для цілей уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на дохід і майно.

Отже, положення Конвенції розповсюджуються на документи, що застосовуються для цілей уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень, тоді як Договір –  на документи, пов’язані із кримінальним та цивільним правом.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 розділу II Кодексу).